Рішення № 44089172, 08.05.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/149/15-ц

Провадження №2/463/618/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2015 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Нора Н.В.

при секретарі - Заверуха О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Львівського комунального підприємства «Господар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги, суд

в с т а н о в и в :

Львівське комунальне підприємство «Господар» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги. Свої позовні вимоги мотивує тим, що нежитлове приміщення площею 38,9 кв.м. розташоване в будинку АДРЕСА_1 та зареєстроване на праві оренди за ОСОБА_1 на підставі договору оренди нерухомого майна. 30.08.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про участь у витратах на експлуатацію та технічне обслуговування житлового фонду, що є власністю м. Львова. Положенням пункту 6 розділу 3 даного договору встановлено, що вказаний договір складено на термін з 30.08.2006 року по безтерміново. Положеннями 2.2.3 розділу 2 даного договору встановлено обов»язок співвласника до 10-го числа наступного місяця вносити на рахунок власника будинку або підприємства плату за витрати на експлуатацію та технічне обслуговування нежитлових приміщень в житловому фонді, відповідно зайнятій загальній площі, згідно виставлених рахунків. Проте незважаючи на вищевикладене, в порушення взятих на себе зобов»язань відповідачем надані послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території не сплачуються, а відтак позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Крім того заперечив проти застосування до позовних вимог строків позовної давності, оскільки відповідач здійснював часткові проплати по рахунках, чим визнав наявність у нього боргу за вказаний період. Крім того 11.03.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, згідно пункту 1 якого боржник (відповідач у справі) визнає заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.06.2011 року по 30.07.2014 року в розмірі 2103 грн. 86 коп., а також сплаченого ЛКП «Господар» судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп., однак умови вказаного договору не були виконані відповідачем. Тому просить позов задоволити стягнувши заборгованість у примусовому порядку.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно в нього існує заборгованість перед ЛКП «Господар за надані ними послуги, однак сума заборгованості значно менша, оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами, за період часу до якого, на його думку, слід застосувати строк позовної давності.

Оглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що нежитлове приміщення площею 38,9 кв.м. розташоване в будинку АДРЕСА_1 та зареєстроване на праві оренди за ОСОБА_1 на підставі договору оренди нерухомого майна НОМЕР_2 від 30.08.2006 року.

30.08.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про участь у витратах на експлуатацію та технічне обслуговування житлового фонду, що є власністю м. Львова НОМЕР_2.

Положеннями 2.2.3 розділу 2 даного договору встановлено обов»язок співвласника до 10-го числа наступного місяця вносити на рахунок власника будинку або підприємства плату за витрати на експлуатацію та технічне обслуговування нежитлових приміщень в житловому фонді, відповідно зайнятій загальній площі, згідно виставлених рахунків.

Проте незважаючи на вищевикладене, в порушення взятих на себе зобов»язань відповідачем надані послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території не сплачуються, а відтак позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду. Положенням пункту 6 розділу 3 даного договору встановлено, що вказаний договір складено на термін з 30.08.2006 року по безтерміново. Положеннями 2.2.3 розділу 2 даного договору встановлено обов»язок співвласника до 10-го числа наступного місяця вносити на рахунок власника будинку або підприємства плату за витрати на експлуатацію та технічне обслуговування нежитлових приміщень в житловому фонді, відповідно зайнятій загальній площі, згідно виставлених рахунків

ЛКП «Господар 20.10.2014 року на адресу відповідача надсилалася вимога про сплату боргу та розрахунок нарахувань за надані послуги, однак остання було проігнорована відповідачем.

Як вбачається з розрахунку заборгованості нарахувань за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій за період з червня 2011 року по липень 2014 року борг відповідача перед ЛКП «Господар» становить 2103 грн. 86 коп.

Згідно з ст. 24 Житлового Кодексу України передбачено, що житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і прибудинкової території.

Статтею 68 Житлового кодексу передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з метою забезпечення санітарного санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку, підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньо будинкових мереж і систем встановлюються норми житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Оскільки відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про комунальні послуги» відносини між сторонами повинні здійснюватися виключно на підставі договору та враховуючи відсутність доказів припинення чи розірвання укладеного між сторонами вказаного договору, Позивач виходить з того, що між сторонами діяли та діють договірні відносини, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Щомісячний розрахунок вартості отриманих житлово-комунальних послуг проводився відповідно до «Методики розрахунку ставки експлуатаційних витрат на утримання нежитлових приміщень в житловому фонді, що є комунальною власністю міста Львова» № 554 від 28.11.1996 року, а за кожен наступний місяць розмір експлуатаційних витрат визначався шляхом коригування на індекс інфляції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання га пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Приписами ст.360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч.І1ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 906 ЦК України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вище наведене, а також те що судом встановлено, що відповідач належним чином не проводить оплату за утримання та обслуговування житлового будинку у зв»язку з чим ЛКП «Дім» несе збитки, часткова оплата боргу, а також факт укладення 11.03.2015 року між позивачем та відповідачем договору про реструктуризацію заборгованості, згідно пункту 1 якого боржник (відповідач у справі) визнає заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.06.2011 року по 30.07.2014 року в розмірі 2103 грн. 86 коп., а також сплаченого ЛКП «Господар» судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп., однак умови вказаного договору не були виконані відповідачем, що свідчить про те, що відповідач визнав наявність такого та жодних доказів щодо неналежного надання вище вказаних послуг суду не представив. Тому суд приходить до висновку, що позов слід задоволити і відмовити відповідачу у клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Керуючись ст.ст.3,4-6,10,11, 209 ЦПК України, ст.ст. 527, 599, 610,626, 629, 903 ЦК України ст.ст. 24,68 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про відповідальність суб»єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суд-

в и р і ш и в :

Позов Львівського комунального підприємства «Господар» - задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Львівського комунального підприємства «Господар» (ідентифікаційний код юридичної особи 20822324) 2103 (дві тисячі сто три) гривні 86 копійок основного боргу за надані послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Господар» судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Нор Н. В.