Ухвала суду № 44088616, 07.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 311/3260/14Головуючий у 1-й інстанції Степаненко Ю.А.№22-ц/778/587/15Суддя-доповідач Гончар М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Стрелець Л.Г.

суддів Каракуші К.В., Гончар М.С.

при секретарі Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перемога" на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перемога" (надалі - СВК "Перемога") про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення сум

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнила (а.с. 71-73) та в якому просила:

- зобов'язати СВК "Перемога" негайно, за актом прийому-передачі до договору, повернути ій - ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,7254 га , що розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_1;

- стягнути з СВК "Перемога" на її, ОСОБА_2,користь суму неустойки в розмірі 6 070,20 грн. у зв'язку з несвоєчасним поверненням земельної ділянки загальною площею 0,7254 Га, розташованої на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_1 за договором оренди землі № б/н від 10.12.2007 року (номер запису в Державному реєстрі земель НОМЕР_2 від " 07" жовтня 2008 р.);

- стягнути з СВК "Перемога" на її, ОСОБА_2, користь суму в розмірі 3474,80 грн., як дохід, який СВК "Перемога" отримало або могло отримати від безпідставно набутого майна (земельної ділянки загальною площею 0,7254 Га, розташованої на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер НОМЕР_1).

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 405, виданого 14.05.2014 року Василівською державною нотаріальною конторою, вона є власником земельної ділянки загальною площею 0,7254 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер: 13013709 від 14.05.2014 року.

Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю - її матері ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №- 424, виданого Степногірською селищною радою Василівського району Запорізької області 27 червня 2002 року. Дата державної реєстрації земельної ділянки: 07.10.2008 року. Орган, що здійснив реєстрацію земельної ділянки: Василівський РВ ЗРФ ЦЦЗК.

10 грудня 2007 року між орендодавцем - ОСОБА_3 та орендарем - СВК "Перемога" було укладено договір оренди даної земельної ділянки. Актом прийому-передачі об'єкта оренди без номеру та дати за вищезазначеним договором оренди, ОСОБА_3 передала відповідачу зазначену земельну ділянку.

Вказаний договір оренди був зареєстрований у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 жовтня 2008 року за НОМЕР_2.

Згідно із п.8 договору його укладено строком на п'ять років, тобто, до 07.10.2013 року включно.

Згідно із довідкою №694/01-16 від 08.11.2013 року, виданою Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 спадщину за законом прийняла дочка - ОСОБА_2

11.11.2013 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з заявою б/н про повернення земельної ділянки за актом прийому-передачі у зв'язку з закінченням строку дії договору. Отримання відповідачем цієї заяви підтверджується відповіддю відповідача № 54 від 12.12.2013 року, де він зазначає про законність свого користування земельною ділянкою на підставі п.8 договору та ст. 33 ЗУ "Про оренду землі".

Сторони договору оренди додаткову угоду про поновлення строку його дії не укладали. Факт неукладання додаткової угоди визнається й відповідачем в листі за вих. №27 від 23.07.2014 року.

Отже, за відсутності протягом законодавчо встановленого строку в один місяць (у даному випадку навіть більше, з 08.10.2013 року по 11.11.2013 року), укладеної між сторонами договору додаткової угоди про поновлення строку оренди, позивачка вважає, що правомірно звернулася до відповідача з заявою б/н від 11.11.2013 року про повернення їй земельної ділянки за актом прийому-передачі, оскільки, у разі припинення договору оренди землі відповідач зобов'язаний повернути земельну ділянку на умовах, визначених договором (ст.34 ЗУ "Про оренду землі).

Проте, відповідач продовжує утримувати земельну ділянку і у своїх листах: вих. №54 від 12.12.2013 р. та вих. №19 від 08.05.2014 р. висуває свої вимоги позивачці - підписати нову угоду, подовжити існуючі договори оренди і прибути з необхідним пакетом документів для підписання угоди, що є прямим порушенням конституційного права позивачки володіти і розпоряджатися своєю власністю.

Оскільки строк дії договору скінчився, а відповідач відмовляється добровільно виконати вимогу позивачки про повернення земельної ділянки, та зважаючи на той факт, що відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою і тримає її у себе, то з 08.10.2013 року по теперішній час має місце порушення відповідачем свого обов'язку, передбаченого ст. 785 ЦК України.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2014 року позовну заяву задоволено частково.

Зобов'язано СВК "Перемога" повернути ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,7254 га, розташовану на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер: НОМЕР_1.

Стягнуто з СВК "Перемога" на користь державного бюджету Василівського району Запорізької області судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 із зазначеним рішенням суду першої інстанції погодилась, останнє в апеляційному порядку у цій справі не оскаржувала.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач СВК "Перемога" у своїй апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати (фактично лише в частині задоволення позовних вимог позивача), ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання 07.05.2015 року належним чином повідомлена про час та місце розгляду цієї справи (а.с.152) позивач ОСОБА_2 не з'явилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки позивача ОСОБА_2 та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останньої за присутністю її представника ОСОБА_4 (а.с.65).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін у цій справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга СВК "Перемога" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що суд задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в оскаржуємій частині в частині зобов'язання СВК "Перемога" повернути ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,7254 га, розташовану на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер: НОМЕР_1, та стягуючи судовий збір з СВК "Перемога" на користь державного бюджету Василівського району Запорізької області судовий збір у розмірі 243,60 грн., керувався Конституцією України, Законом України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року зі змінами, Законом України "Про судовий збір", ст.ст.124-126, 152, 153,158, 160 ЗК України, ст.ст.202, 203, 205, 207, 208, 210, 211, 212, 316, 317, 319, 321, 386, 387, 391, 397, 400, 526, 598, 599, 610, 611, 626, 631, 638-654, 759-765, 770, 773, 777, 781, 785, 792, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст.10, 11, 56, 57, 58, 59, 60, 64, 84, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, та виходив із обґрунтованості та доказаності позовних вимог позивача у цій частині у цій справі.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №- 424, виданого Степногірською селищною радою Василівського району Запорізької області 27 червня 2002 року, який було зареєстровано 07.10.2008 року Василівським РВ ЗРФ ЦЦЗК, належала земельна ділянка загальною площею 0,7254 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.10).

ОСОБА_3, як власник зазначеної земельної ділянки, мала право, відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 321 ЦК України, ст.ст.78, 81,90 ЗК України, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю земельною ділянкою, її право приватної власності є непорушним. При цьому, відповідно до ч.1 ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

10 грудня 2007 року між ОСОБА_3, як орендодавцем, та СВК "Перемога", як орендарем, був укладений договір оренди даної земельної ділянки (а.с.6-7).

За актом прийому-передачі від 10.12.2007 року (а.с.8) ОСОБА_3 передала, а СВК "Перемога" прийняв вказану земельну ділянку в оренду.

За умовами зазначеного договору, у тому числі зокрема:

- п. 8: договір укладено на 5 (п'ять) років; після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк на тих же самих умовах; у цьому разі орендар не пізніше, ніж за тридцять днів до закінчення строку договору повідомляє письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

- п. 20: передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний строк з моменту державної реєстрації цього договору за актом її приймання -передачі;

- п. 21: після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду;

- п. 37: дія договору припиняється у разі, в тому числі, закінчення строку, на який його було укладено, якщо інше не передбачено договором; дія договору припиняється також в інших випадках, передбачених законодавством України;

- п.40: перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання договору;

- п. 47 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах".

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, вищезазначений договір оренди землі був зареєстрований у Василівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 жовтня 2008 року за НОМЕР_2 (а.с.7).

Цей договір оренди землі є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України).

Також судом першої інстанції на час ухвалення рішення в оскаржуємій частині у цій справі було встановлено, що зазначений договір оренди землі не змінено, не скасовано, не розірвано, його незаконність не встановлена рішенням суду, відповідно до положень параграфа 2 ЦК України (ст.ст.215-236).

Не зважаючи на те, що державна реєстрація договору здійснена 07 жовтня 2008 року, сторони приступили до його виконання 10 грудня 2007 року та саме з цього часу СВК "Перемога" користується земельною ділянкою та сплачував орендодавцю ОСОБА_3 орендну плату, що сторонами не оспорюється, а обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч.1 ст.61 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 627 ЦК України проголошено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У цивільному законодавстві розмежовуються поняття "строку договору" та "набрання чинності договором". Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Строк дії договору визначається на розсуд сторін, якщо тільки в законі чи акті державного органу, обов'язкового для сторін, не обмежується строк його чинності.

Відповідно до ст. 640 ЦК України моментом укладення договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді другої сторони про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі, однією з істотних умов договору є строк дії договору. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст.ст.14, 17, 19, 31 Закону України "Про оренду землі", чинного на час укладення договору). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.ст.18,20 Закону України "Про оренду землі", чинного на час укладення договору).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції на час реєстрації договору оренди), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Тобто, реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто, елементом зовнішнім щодо договору.

У постанові Верховного Суду України №6-5 цс13 від 06 березня 2013 року викладена правова позиція, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" та Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" незалежно від дати проведення такої реєстрації .

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що вищезазначений договір оренди землі сторонами підписано 10.12.2007 року і в цей же день відповідач прийняв земельну ділянку в оренду за актом прийому - передачі.

Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що сторони, відповідно до вимог ст. 651 ЦК України, у зв'язку з затримкою державної реєстрації договору оренди, досягли згоди щодо продовження строку дії укладеного ними 10.12.2007 року договору оренди та узгодили інший кінцевий строк його дії.

Чинне законодавство України (як ЦК України, так і Закон України "Про оренду землі") не наділяє повноваженнями будь-яких осіб, окрім сторін, вирішувати вказане питання, оскільки у цивільних правовідносинах діє принцип свободи договору, який є основоположним.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що строк дії договору сторонами визначено з 10.12.2007 року по 10.12.2012 року.

Доводи відповідача СВК "Перемога" про автоматичне поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах не ґрунтуються на законі, оскільки існує законодавчо визначений порядок поновлення саме договору оренди земельної ділянки та зобов'язання учасників такого договору щодо здійснення певних дій задля продовження або припинення дії договору.

Так, в силу вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції з 17.02.2011 роу, яка діяла на час закінчення строку договору оренди 10.12.2012 року), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Таким чином, СВК "Перемога", якщо мав намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі з орендодавцем ОСОБА_3 на новий строк, зобов'язаний був повідомити ОСОБА_3 про це до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, додавши до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі проект додаткової угоди.

Однак, судом першої інстанції було правильно встановлено, що СВК "Перемога" зазначені дії вчинені не були. Цей факт не оспорюється й сторонами, тому не підлягає доказуванню (ч.1 ст.61 ЦПК України).

Наданий представником відповідача на підтвердження своїх заперечень проти позову лист від 27.02.2013 року, копія якого є у справі, отриманий ОСОБА_3 02.03.2013 року, не відповідає вищевказаним вимогам про порядок поновлення договору.

Крім того, надана представником відповідача на підтвердження своїх заперечень проти позову копія додаткової угоди, також є неналежним доказом, оскільки, як зазначив сам представник відповідача, вона укладена з орендодавцем не була. Крім того, ця угода не містить посилання на дату, в ній відсутні всі істотні умови, її предметом є інша земельна ділянка.

Оскільки 10.12.2012 року закінчився строк договору оренди, орендар (СВК "Перемога") не повідомив орендодавця (ОСОБА_3) у встановлений законом та договором строк про свої наміри на продовження договору оренди, користується земельною ділянкою після спливу строку, незважаючи на заперечення спадкоємиці орендодавця (ОСОБА_2), додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення із ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 не укладена, відмова в її укладенні в суді не оскаржена, тому передбачені законом підстави для користування СВК "Перемога" земельною ділянкою ОСОБА_2 відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 405, виданого 14.05.2014 року Василівською державною нотаріальною конторою (а.с.10), позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 0,7254 га, яка розташована на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: індексний номер: 13013709 від 14.05.2014 року (а.с.11).

Ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. В даному випадку, перехід права власності на земельну ділянку відбувся вже після закінчення строк договору оренди.

ОСОБА_2, як власник зазначеної земельної ділянки, має право, відповідно до ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 321 ЦК України, ст.ст.78, 81,90 ЗК України, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, її право приватної власності є непорушним.

ОСОБА_2 не має бажання укладати будь-які угоди з СВК "Перемога" на оренду вищезазначеної земельної ділянки, про що неодноразово своїми листами повідомляла відповідача та наполягала на поверненні їй земельної ділянки (а.с.12-13, 17-19), на що відповідач відповідав відмовою (а.с.14-15, 26).

Таким чином, відповідач порушує право приватної власності позивачки на землю.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 7 ст. 319 ЦК України всім власникам забезпечуються рівні умови захисту і здійснення своїх прав володіння, користування і розпорядження своїм майном. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2 ст.152 ЗК України).

Відповідно до ст.ст.31, 34 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Незважаючи на припинення договору оренди землі із ОСОБА_3 10.12.2012 року та відсутність додаткової угоди про поновлення останнього із ОСОБА_3 чи ОСОБА_2, як правонаступником ОСОБА_3, відповідач СВК "Перемога" продовжує нею володіти та користуватися, чим порушує права позивачки ОСОБА_2, тому суд першої інстанції правильно вважав необхідним зобов'язати СВК "Перемога" повернути ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,7254 га, розташовану на території Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області, кадастровий номер: НОМЕР_1.

Доводи апеляційної скарги СВК "Перемога" є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію останнього, викладену в письмових запереченнях відповідача на позов позивача у цій справі (а.с.36-39) та висловлену представниками останнього у судових засіданнях, яку вони вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

В силу вимог ст. 360-7 ч. 2 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Звідси, суд першої інстанції правильно враховував вищезазначений висновок, викладений у постанові Верховного Суду України, щодо застосування норм права в частині визначення дати закінчення строку договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та СВК "Перемога", саме 10.12.2012 року (п'ять років з моменту укладення (підписання), а не державної реєстрації вищезазначеного договору оренди землі 10.12.2007 року).

Апелянт СВК "Перемога" чомусь вибірково викладає у своїх запереченнях на позов позивача та в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції у цій справі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка вже була чинною з 2011 року на час закінчення строку вищезазначеного договору оренди землі 10.12.2012 року із ОСОБА_3 та була обов'язковою для застосування.

Так, СВК "Перемога" одразу посилається на ч. 6 зазначеної статті, за змістом якої: якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, забуваючи про те, що ч. 6 передують інші частини ст. 33 Закону України "Про оренди землі" і лише за умови їх додержання, СВК "Перемога" мав би право посилатись на ч. 6 цієї статті.

Так, ч.1 зазначеної ст. 33 Закону України "Про оренду землі " передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті):

- ч. 2: орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі;

- ч. 3: до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди;

- ч. 4: при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється;

- ч. 5: орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Але як правильно було встановлено судом першої інстанції у цій справі, СВК "Перемога" мав переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, проте не реалізував зазначеного переважного права на поновлення договору оренди, не дотримався встановлених ч.ч. 2-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" щодо певної процедури і строків, а саме:

- якщо СВК "Перемога" мав намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк із орендодавцем ОСОБА_3, не повідомив, останню про це до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором (п.8), не пізніше, ніж за тридцять днів (тобто до 10.11.2012 року) до закінчення строку договору (10.12.2012 року);

(лист - повідомлення СВК "Перемога" на ім'я орендодавця ОСОБА_3 лише від 20.02.2013 року (а.с.40) не свідчить про дотримання орендарем вимог ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а навпаки, підтверджує їх порушення);

- при цьому, судом першої інстанції було правильно встановлено, що до вищезазначеного листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар СВК "Перемога" взагалі не додав проекту додаткової угоди саме до вищезазначеного договору оренди землі.

Орендодавець ОСОБА_3 була позбавлена надавати заперечення на додаткову угоду, яка СВК "Перемога" їй не надсилалась.

Додаткова угода між ОСОБА_3 та СВК "Перемога" про поновлення вищезазначеного договору оренди землі так й не була укладена до смерті останньої у ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2, як спадкоємець за законом земельної ділянки після смерті ОСОБА_3, одразу (11.11.2013 року) після звернення до нотаріальної контори за прийняттям спадщини із заявою 08.11.2013 року, звернулась до СВК "Перемога" із заявою про повернення їй вищезазначеної земельної ділянки.

Додаткова угода про поновлення вищезазначеного договору оренди землі також не була укладена між СВК "Перемога" та ОСОБА_2

Докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції правильно встановив на час ухвалення рішення суду в оскаржуємій частині у цій справі, що у СВК "Перемога" відсутні правові підстави для користування вищезазначеною земельною ділянкою та зобов'язав останнього повернути її ОСОБА_2

Сам по собі факт продовження після закінчення строку договору оренди із ОСОБА_3 користування СВК "Перемога" вищезазначеною земельною ділянкою, що на теперішній час належить ОСОБА_2, та відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця ОСОБА_5 про заперечення у поновленні договору оренди землі, отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 плати за це користування, при вищевикладених встановлених судом першої інстанції обставинах не свідчить про наявність у СВК "Перемога" правових підстав для цього користування.

Посилання апелянта СВК "Перемога" в обґрунтування необов'язковості наявності додаткової угоди сторін на поновлення договору оренди землі на новий строк на ст. 764 ЦК України (правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму), є безпідставними.

Оскільки, у даному випадку норми Закону України "Про оренду землі" є спеціальними по відношенню до загальної норми - ст. 764 ЦК України, а тому саме ст. 33 Закону України "Про оренду землі" підлягає застосуванню до правовідносин, які склались між сторонами у цій справі.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення відповідача СВК "Перемога" від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач СВК "Перемога" не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог позивача в частині, яка була задоволена судом першої інстанції рішенням суду в оскаржуємій його частині.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 309 ч. 3 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення, передбачені ст. 309 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 303 ч. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

При вищевикладених обставинах, апеляційна скарга апелянта не ґрунтується на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції в оскаржує мій частині є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. Суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Також суд першої інстанції з додержанням вимог ст. 88 ЦПК України вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами у цій справі.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині або ж його зміни.

Крім того, у разі відмови апелянту СВК "Перемога" у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині у цій справі у повному обсязі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача ОСОБА_2 судових витрат у вигляді судового збору 121,80 грн. (а.с.122), понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303 ч. 1, 307-308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перемога" відхилити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 25 листопада 2014 року у цій справі в оскаржуємій частині залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяСтрелець Л.Г.Каракуша К.В.Гончар М.С.