Рішення № 44087195, 05.05.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

2/243/1349/2015

243/2233/15-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Сидоренко І.О.,

при секретарі - Рудь Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №8 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства Український науково - дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з затримкою терміну її виплати та трьох відсотків річних, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов'янського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з затримкою терміну її виплати та трьох відсотків річних. Дана позовна заява мотивована тим, що позивач працював на державному підприємстві «Український науково - дослідний інститут металургійного машинобудування» м. Слов'янськ інженером-конструктором з 17 липня 2007 року по 01 жовтня 2010 року. З березня 2010 року «УкрНДІметалургмаш» не виплачував працівникам заробітну плату. Наказом № 123 від 01 жовтня 2010 року він був звільнений з роботи. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою виплатити йому заборговану заробітну плату, але кожний раз отримував відмову щодо цього через відсутність у нього нібито коштів. Судовим наказом Слов'янського міськрайонного суду від 2-н-890-10 від 01.11.2010 року наказано стягнути з державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 10957,64 грн., але до цього часу рішення суду не виконане.

Станом на час його звільнення і на теперішній час заборгованість по заробітній платі відповідача складає - 10954 грн. 64 коп., а саме: лютий 2010 року - 749 грн. 58 коп., березень 2010 року - 1491 грн. 87 коп., квітень 2010 року - 1614 грн. 90 коп., травень 2010 року -1551 грн. 75 коп., червень 2010 року -1321 грн. 25 коп., липень 2010 року -1223 грн. 90 коп., серпень 2010 року -1114 грн. 69 коп., вересень 2010 року -1458 грн. 78 коп. згідно довідки № 157 від 11 жовтня 2010 року.

Кількість робочих днів в серпні 2010 року становить 20 робочих днів, у вересні 2010 року становить 22 робочих дні. Середньоденна заробітна плата за два повних робочих місяця до звільнення складає: (з/п за серпень 2010 року 1114,69 грн. + з/п за вересень 2010 року 1458,78 грн.) / 20 р. д. + 22 р. д. = 61,27 грн.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2010 рік № 9681/0/14-07/13 від 25.08.2009 року кількість робочих днів у 2010 році складає 59 робочих днів.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2011 рік № 9111/0/14-10/13 від 25.08.2010 року кількість робочих днів у 2011 році складає 250 робочих днів.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2012 рік № 8515/1/14-11/13 від 23.08.2011 року кількість робочих днів у 2012 році складає 251 робочий день.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2013 рік № 9050/0/14-12/13 від 21.08.2012 року кількість робочих днів у 2013 році складає 242 робочих дні.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2014 рік № 9884/0/14-13/13 від 04.09.2013 року кількість робочих днів у 2014 році складає 251 робочий день.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2015 рік № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 року кількість робочих днів до 15 лютого 2015 року складає 34 робочих дні.

Загальна кількість робочих днів складає: 1087 робочих днів. У відповідності до викладеного загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає: 61 грн. 27 коп. х 1087 р. д. = 66600 грн. 49 коп. В зв'язку з наведеним вважає, що відповідач повинен виплатити на його користь середній заробіток у сумі 66600 грн. 49 коп. за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 12 жовтня 2010 року по день постанови судом рішення по справі.

Згідно ст. 34 ЗУ «Про оплату праці» та ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати» і відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів від 21.02.2001р. № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати» підприємства, установи та організації всіх форм господарювання, які своєчасно не виплатили своїм працівникам заробітну плату, зобов'язані під час цієї заборгованої заробітної плати нараховувати та виплачувати працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів від 20.12.97 р. № 1427 (в змінами, внесеними постановою від 23.04.99 р. № 692). В зв'язку з наведеним вважає, що відповідач повинен виплатити на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3831 грн. 88 коп., а саме з 01 листопада 2010 року по день постанови судом рішення по справі. Розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати, в зв'язку з затримкою її виплати працівника державного підприємства «УкрНДІметалургмаш» ОСОБА_1 надається в позовній заяві.

Згідно ст. 625 ЦК України «Відповідальність за порушення грошового зобов'язання», боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позовна давність не повинна застосовуватись за вимогами про стягнення невиплаченої заробітної плати при звільненні робітника за нормами чинного законодавства України. Розрахунок трьох відсотків річних від простроченої суми по день винесення судом рішення по справі з 1 липня 2012 року по 1 вересня 2014 року: (1,03х1,03х1,03х1,0375) х 100%-100%=13,37%, 13,37 % /100% х 10957 грн. 64 коп. = 1465 грн. 04 коп.

Просить суд стягнути з державного підприємства «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування» на його користь середній заробіток у сумі 66600 грн. 49 коп. за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 01 листопада 2010 року по день постанови судом рішення по справі, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3831 грн. 88 коп., три відсотки річних від простроченої суми по день винесення судом рішення по справі з 01 листопада 2010 року по день постанови судом рішення по справі у сумі 1465 грн. 04 коп.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час на котре було призначено слухання по справі. Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказі, а на підставі ст. ст. 224, 225, 226 ЦПК України, суд в праві постановити заочне рішення.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працював на державному підприємстві «Український науково - дослідний інститут металургійного машинобудування» м. Слов'янськ інженером-конструктором з 17 липня 2007 року по 01 жовтня 2010 року, звільнений з підприємства за згодою сторін підставі ст. 36 КЗпП України.

При звільненні з підприємства остаточний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведений не був.

Відповідно до судового наказу Слов'янського міськрайонного суду від 2-н-890-10 від 01.11.2010 року з відповідача державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування на користь ОСОБА_1 була стягнута заробітна плата в розмірі 10957,64 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КЗпП України «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не ріже двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Зі змісту ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно вимог ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина перша статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року.

Положенням статті 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати, що провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), а саме у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих громадянам грошових доходів: пенсії, соціальних виплат, стипендії, заробітної плати ( грошового забезпечення тощо).

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Із роз'яснень, викладених у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону України «Про оплату праці» між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року №663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому ж самому порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними Постановою від 23 квітня 1999 року №692) підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів» у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Стаття 7 вищевказаного Закону передбачає, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Однак, в судове засідання позивачем ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості по заробітній платі відповідно до наказу Слов'янського міськрайонного суду від 01 листопада 2010 року про стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідача державного підприємства «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування» заборгованість по заробітній платі у розмірі 10957,64 грн.

Також позивачем ОСОБА_1 у порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надано суду даних про відмову власника або уповноваженого ним органу - державного підприємства «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування» у виплаті компенсації.

Крім того, в матеріалах справи відсутні данні про розмір заборгованості по місяцях, за які вона утворилася.

Тому саме з цих підстав позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України "В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку".

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Про неможливість здійснити розрахунок з позивачем ОСОБА_1, підприємство вказує на відсутність коштів.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки з 12 жовтня 2010 року по 15 лютого 2015 року.

У відповідності до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати (ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Тому з державного підприємства «Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку.

Позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просить стягнути середній заробіток за період з 12 жовтня 2010 року по 15 лютого 2015 року, що за 5-ти денним робочим тижнем складає 1087 робочих днів.

У відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 ( зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348) середньоденний заробіток позивача складає 61,27 грн., зазначена сума визначена з урахуванням довідки відповідача № 157 від 11.10.2010 року.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

Кількість робочих днів в серпні 2010 року становить 20 робочих днів, у вересні 2010 року становить 22 робочих дні. Середньоденна заробітна плата за два повних робочих місяця до звільнення складає: (з/п за серпень 2010 року 1114,69 грн. + з/п за вересень 2010 року 1458,78 грн.) / 20 р. д. + 22 р. д. = 61,27 грн.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2010 рік № 9681/0/14-07/13 від 25.08.2009 року кількість робочих днів у 2010 році складає 59 робочих днів.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2011 рік № 9111/0/14-10/13 від 25.08.2010 року кількість робочих днів у 2011 році складає 250 робочих днів.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2012 рік № 8515/1/14-11/13 від 23.08.2011 року кількість робочих днів у 2012 році складає 251 робочий день.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2013 рік № 9050/0/14-12/13 від 21.08.2012 року кількість робочих днів у 2013 році складає 242 робочих дні.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2014 рік № 9884/0/14-13/13 від 04.09.2013 року кількість робочих днів у 2014 році складає 251 робочий день.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України «Про норму тривалості робочого часу на 2015 рік № 10196/0/14-14/13 від 09.09.2014 року кількість робочих днів до 15 лютого 2015 року складає 34 робочих дні.

Отже, розрахунок сума середнього заробітку за весь час затримки виплати складає 66600,49 грн., з розрахунку: 61,27 грн. (середньоденна заробітна плата) х 1087 (робочих днів) = 66600,49 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми з 01 листопада 2010 року по день постанови судом рішення по справі у сумі 1465 грн. 04 коп., суд виходить з наступного.

В своїх позовній заяві позивач зазначає, що відповідач повинен нести цивільну відповідальність згідно ст. 625 ЦК України щодо неможливості виконання ним грошового зобов'язання та сплатити трьох відсотків річних від простроченої суми.

Однак, посилання позивача на ст. 625 ЦК України є безпідставним, оскільки до спірних правовідносин має застосовуватись трудове законодавство, зокрема КЗпП, а відповідальність за порушення грошового зобов'язання не може застосовуватись до трудових правовідносин, оскільки виникає лише у разі порушення зобов'язання, якого між сторонами не існувало.

Тому вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми задоволенню не підлягають.

Також суд виходить з вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості і кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач в судове засідання не з'явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 666 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 27, 59, 60, 61, 88, 192, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України, ст. 625 ЦК України, Законом України "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року, Законом України "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Український науково - дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію втрати частини заробітної плати в зв'язку з затримкою терміну її виплати та трьох відсотків річних - задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування" «УкрНДІметалургмаш», р/р 26002301660023 в філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561 код ЄДРПОУ 04601736, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Карпинського, 2а, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 66600 (шістдесят шість тисяч шістсот) грн. 49 коп.

Стягнути з державного підприємства "Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування" «УкрНДІметалургмаш», р/р 26002301660023 в філії відділення ПІБ м. Слов'янська МФО 334561 код ЄДРПОУ 04601736, яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Карпинського, 2а судовий збір на користь держави у розмірі 666 (шістсот шістдесят шість) грн. 00 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Слов'янськ/22030001.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко