Рішення № 44086190, 07.05.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А.І.

суддів: Лисака І.Н., Міцнея В.Ф.

при секретарі: Лук»янишиній М.В.

з участю сторін: представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», інтереси якого за довіреністю представляє Семещенко В.О., на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, та збитків відповідно до кредитного договору.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 15 квітня 2010 року між товариством та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 50000163, згідно умов якого відповідач отримала кредит у сумі 205724,37 гривень, що еквівалентно на дату складання договору 25909,87 доларів США, строком на 48 місяців зі змінною відсотковою ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля. Кінцевим терміном повернення кредиту було 18 лютого 2013 року.

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

_______________

№ 22ц/794/230/2015 р. Головуючий у І інстанції:Чебан В.М.

Категорія: 19/27 Суддя-доповідач: Владичан А.І.

У зв'язку з систематичним невиконанням умов договору 17 січня 2013 року було направлено відповідачці вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. № 50000163 з вимогою повернути суму кредиту.

Відповідно до вимоги щодо дострокового повернення кредиту відповідачкою погашено основну суму кредиту у розмірі 8 800,94 грн., таким чином станом на момент подання позову, загальна сума основного боргу за договором складає 79 397,91 гривень.

Зважаючи на характер своєї господарської діяльності та економічної спеціалізації ринку позивач звернувся до спеціалізованої організації, а саме ТОВ«ЮФ «Вернер» для підготовки процесуальних документів, представництва своїх інтересів в суді, тому просить стягнути з відповідачки вартість послуг ТОВ «ЮФ «Вернер» які склали 16 475,90 грн. без ПДВ.

Крім того, відповідно до 5.5. договору відповідач зобов'язувався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язань за договором, на протязі усього терміну дії договору.

Згідно з пунктом 5.6. договору, в тому випадку якщо відповідачка не сплатить суми страхових платежів на користь страхової компанії у строки обумовлені договором страхування, вказаними в 5.5. договору, відповідачка надала згоду і доручила позивачеві здійснити від імені і за рахунок відповідачки сплату страхових плат користь страхової компанії.

Таким чином, сума грошових коштів компенсації витрат позивача на страхування предмету застави становить 8 610 грн. без ПДВ. Дана сума грошових коштів має бути компенсована позивачу з урахуванням податку на додану вартість, а саме в розмірі 10 332 грн., так-як ТзОВ « Порше Мобіліті» є платником податку на додану вартість відповідно до вимог діючого законодавства України.

Згідно із п. 3 ч. 1. ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Договором передбачені штрафні санкції у вигляді фіксованих штрафів у випадку неповідомлення позивача про несплату платежів за договором у встановленні відповідно до п. 8.3., а також пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення.

Згідно умов договору загальна сума штрафних санкцій становить 74678,72 гривні.

Відповідно до п. 8.1. договору, уразі порушення відповідачкою терміну оплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідачка сплачує позивачеві пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

Отже загальна сума пені, що підлягає сплаті через невиконання відповідачкою грошових зобов'язань за договором складає 5 720,99 грн.

Згідно із ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Сума кредиту, яка підлягає поверненню відповідно до п. 3.2.-3.3. договору 73 526,77 грн. Дата коли грошове зобов'язання мало бути виконане - 18 лютого 2013 року. Сума 3% за період заборгованості становить 1716,30 грн. Таким чином, позивач зазначає, що загальна сума заборгованості відповідачки, що складається із основної суми заборгованості відповідачки перед позивачем, збитків завданих позивачеві відповідачкою, штрафу, пені, 3 % складає 191 617 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 лютого 2015 року позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача основну суму заборгованості за договором у розмірі 99605,13 грн., 3% річних на суму 1801.08 грн., а також судовий збір на суму 1014,06 грн. в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ТОВ «Порше Мобіліті» подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що незаконність та необґрунтованість рішення суду полягає в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та порушенні судом норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача основну суму заборгованості в розмірі 79397,91 грн., збитки в розмірі 30 103,08 грн., штраф у розмірі 80 733,97 грн., пеню у розмірі 5720,99 грн., 3% на суму 1716,30 грн., а також судові витрати включно із витратами на правову допомогу на загальну суму 4482,83грн..

В своїй апеляційній скарзі посилається на те, що ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків за сплачені апелянтом страхові платежі суд першої інстанції в порушення вимог матеріального права керувався виключно висновком судово-економічної експертизи. Даний висновок не містить докладних відомостей щодо здійснення відповідачем платежів у погашення сум за страхові платежі, що має значення для встановлення фактичних обставин справи. В результаті здійснення сплати сум за страхові платежі ТОВ «Порше Мобіліті» понесло реальні збитки для відновлення свого порушеного права, які йому не були компенсовані, тому дана сума грошових коштів повинна бути стягнута з відповідачки.

Також зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було доведено факт понесення збитків у вигляді витрат на правову допомогу у вигляді письмових доказів, що додані до позовної заяви, а також реальних збитків в розмірі 30 103,08 грн., оскільки вони завдані товариству, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст.22 ЦК України, ст.ст. 57,66,212 ЦПК України, оскільки позивачем надані всі докази, які підтверджують витрати понесені ним задля повернення заборгованості та представництва інтересів в суді. Щодо договірної неустойки, то вона підлягає стягненню з відповідача за невиконання умов кредитного договору. Загальна сума штрафних санкцій становить 80235,17 гривень, пені за порушення терміну сплату будь-якого чергового платежу з повернення кредиту становить 4793,35 гривень, яка відповідно до умов договору повинна бути стягнута, тому відмовляючи в задоволенні цієї позовної вимоги судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми ст..611 ЦК України.

Вважає, що судом першої інстанції не правильно проведено розподіл судових витрат, оскільки в матеріалах справи містяться належні докази, що підтверджують здійснення судових витрат товариством, що безпосередньо пов'язані з розглядом справи, а тому підлягають задоволенню.

Крім того зазначає, що судово-економічна експертиза є неналежним та недопустимим доказом по справі, яку суд поклав в основу свого рішення, так як вона здійснена не в повному обсязі та розрахунок заборгованості судовим експертом здійснено не враховуючи положень кредитного договору, а отже неналежним чином. Просили скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове, яким в повному обсязі задовольнити їх позовні вимоги.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів оскаржуване рішення суду вказаним вимогам процесуального закону не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції що товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» уклало з ОСОБА_2 кредитний договір № 50000163 від 15.04.2010 року, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачці кредит у сумі 205 724, 37 гривень, що еквівалентно на дату укладання договору 25909,87 доларів США, строком на 48 місяців, зі змінною процентною ставкою, з призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Tiguan: кузов НОМЕР_1, рік випуску 2010, а відповідачка зобов'язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачеві кредит у повному обсязі.

Крім того, 20 квітня 2010 року між позивачем і відповідачкою був укладений договір застави транспортного засобу № 50000163 згідно якого з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачки за кредитним договором передала в заставу банку вказаний автомобіль.

Відповідно до п. 1.3.1. додатку до Кредитного договору розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено в гривні на день укладання кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків в гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного в Кредитному договорі.

Позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та надано відповідачу суму кредиту в повному обсязі, що не заперечується сторонами. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином не виконав умови договору щодо вчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦK України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст. 526,625,629 ЦK України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦK України. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого платежу з повернення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості (п. 8.1. додатку до кредитного договору).

Пунктами 8.2, 8.3. додатку до кредитного договору сторони передбачили, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 відсотків від суми кредиту. За кожен випадок порушення позичальником умов пунктів 5.2., 5.3, 5.4,8.2 позичальник сплачує компанії штраф у еквіваленті 15 Євро чи 20 доларів США відповідно до еквіваленту суми кредиту у кредитному договорі на момент направлення першої вимоги компанією, та відповідно еквівалент 20 Євро чи 25 доларів США за направлення другої вимоги, та еквівалент 25 Євро чи 30 доларів США за направлення третьої вимоги, у разі її надіслання.

Пунктом 8.4. додатку передбачено, що у випадку будь-якого порушення позичальником вимог пункту 5.5. цього кредитного договору, включаючи, але не обмежуючись випадками несплати позичальником сум страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, укладення позичальником договору страхування із страховою компанією, не авторизованою компанією, тощо. Позичальник сплачує на вимогу компанії штраф у розмірі 15% від суми кредиту.

В матеріалах справи міститься детальний розрахунок суми заборгованості за кредитним договором та нарахованих штрафних санкцій, якій зроблений відповідно до первинних документів, пов'язаних з видачею кредиту відповідачу та документів про часткове погашення відповідачем існуючої заборгованості, що відповідає умовам укладеного договору.

Відповідно до п. 1.3.1 розмір платежів, що підлягають сплаті Відповідачем у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладення Кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому Відповідач сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених Апелянтом рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі.

Апелянтом правомірно зазначено, що всупереч положенням Кредитного договору розрахунок заборгованості судовим експертом було здійснено в гривні без застосування еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у Кредитному договорі, а тому розмір заборгованості, що підлягає сплаті Відповідачем згідно висновку експерта здійснено неналежним чином, а тому не відповідає дійсності.

Таким чином, судово-економічна експертиза є неналежним та недопустимим доказом по справі, оскільки здійснена не в повному обсязі та розрахунок заборгованості судовим експертом здійснено не враховуючи положень Кредитного договору, а тому неналежним чином.

При цьому, слід зазначити, що суд першої інстанції прийшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафних санкцій, у зв'язку із відсутністю документів необхідних експерту для розрахунку даних сум.

Для розрахунку пені та договірних штрафних санкцій висновку експерта не потрібно, оскільки з наданих позивачем розрахунків вбачається, що вони проведені відповідно до вимог кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 1) 79397,91 грн. заборгованості за кредитним договором, яка складається з суми кредиту - 73526,77 грн., та відсотків за користування кредитом в сумі 5 871,14 грн., 2) 80235,17 гривень штрафів за порушення умов кредитного договору, який складається із штрафу за порушення умов п.8.3 договору в сумі 5556,54 грн., штрафу за порушення умов п.3.3 договору в сумі 42 673,55 грн., штрафу за порушення вимог п.5.5 договору в сумі 32005,17 грн.., 3) пеню, за порушення зобов'язань за договором в сумі 5720,99 грн., та 3% річних за невиконання грошових зобов'язань в сумі 1716,30 грн..

Крім наведених сум, апелянт просив стягнути збитки в сумі 30103,08 гривень, які складаються з компенсації витрат на страхування предмету застави, та стягнення витрат на надання юридичних послуг.

Що стосується сплати сум страхових платежів на користь страхової компанії, то представником відповідача надані відповідні копії платіжних документів, що підтверджують оплату витрат на відшкодування страхових платежів, але з порушенням строків їх сплати (т.2 а.с.44-49).

Наведений факт підтвердив в судовому засіданні і представник позивача, а тому вимоги в частині стягнення страхових сум не підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі апелянт просить стягнути з ОСОБА_2 як збитки 19771,08 коп., які є вартістю послуг ТОВ «Юридична фірма «Вернер» з надання правової допомоги. Однак, фактично ця сума відноситься до судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.3 ст. ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належить зокрема, витрати на правову допомогу та витрати сторін та їх представників, що пов'язаних з явкою до суду.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частиною 1 ст.84 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу складаються з витрат пов'язаних з оплатою такої допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

З п.п.47.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року, вбачається, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягнення витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 ЗУ від 05 липня 2012 року №5076-V-І «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,42,56 ЦПК України).

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84,88,89 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що позивачу правова допомога надавалася ТОВ «Юридична фірма «Вернер», в такому разі такий вид понесених витрат не підлягає відшкодуванню.

Враховуючи вищенаведене, відповідач має відшкодувати позивачу лише витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1670 гривень 70 копійок.

Таким чином рішення суду першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин по справі, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального закону підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 218,303,304,307, 309,313,314 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», інтереси якого за довіреністю представляє Семещенко Вікторія Олександрівна, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівціі від 10 грудня 2014 року, скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків відповідно до кредитного договору, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: 58000, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті» (місцезнаходження: Проспект Павла Тичини,1В м. Київ 02152, Україна, ідентифікаційний код 36422974) 79397 гривень 91 копійку заборгованості за кредитним договором № 50000163 від 15.04.2010 року станом на 21.11.2014 року 80 235 гривень 17 копійок штрафів за порушення умов договору, 5720 гривень 99 копійок пені та 1716 гривень 30 копійок трьох відсотків річних, а всього на загальну суму 167 070 гривень 37 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: 58000, АДРЕСА_1. реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Порше Мобіліті» (місцезнаходження: Проспект Павла Тичини,1В м. Київ 02152, Україна, ідентифікаційний код 36422974) 1670 гривень 70 копійок відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: