Вирок № 44084660, 08.05.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

08.05.2015

Справа №639/766/15-к

Провадж. №1-кп/639/147/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Кіся Д.П.,

за участю: секретаря судових засідань - Мельнікової А.В., сторін кримінального провадження: прокурора - Ачкасової С.І., обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/766/15-к (в ЄРДР №12014220500001253 від 03.07.2014 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого: 1) 11.11.2005 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі; 2) 18.03.2010 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 20.09.2012 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі; 4) 20.10.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі; проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

18.04.2014 року, у період часу з 21 години до 23 години, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, який засуджений за цей злочин вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.07.2014 року, знаходячись на вул. Урожайній у місті Харкові, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи повторно, упевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом відсунення частини паркану, та утворивши в ньому отвір, проникли на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 власником якого є ОСОБА_4 Після чого, розподіливши між собою ролі, відповідно до яких ОСОБА_2, перебуваючи на території вищезазначеного домоволодіння, став передавати металеві стовпи, що зберігались на землі вздовж паркану, а ОСОБА_3, який знаходився по інший бік паркану, почав їх приймати. Таким чином, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3, здійснили крадіжку металевих стовпів у кількості 20 штук, загальною вагою 571 кг, вартість яких згідно судово-товарознавчої експертизи № 4173 від 15.12.2014 складає 799 грн. 40 коп., чим спричинили ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вищевказану суму. Після цього, ОСОБА_2 з ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та пояснив як скоїв його при вищезазначених обставинах.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи обставини, що визнаються ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії ОСОБА_2 кваліфікуються за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; офіційно не працює; неодружений; має постійне місце проживання та реєстрації; за місцем проживання характеризується негативно, за місцем тримання у Харківському слідчому ізоляторі - задовільно; раніше судимий.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, його наслідки, обставину, що пом'якшує покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.

При цьому, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2, попередження скоєння ним нових злочинів та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому, є неможливим без реального відбування покарання в місцях позбавлення волі, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

Беручи до уваги, що ОСОБА_2 засуджений 20.10.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 3-х років позбавлення волі, а злочини, що є предметом даного судового розгляду ОСОБА_2 скоїв до ухвалення зазначеного вироку, суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання, керуючись ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 згідно ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

В силу ч. 4 ст. 70 КК України за сукупності злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, призначеного за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.10.2014 року, більш суворим за цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 08.05.2015 року, обравши стосовно нього до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та зарахувати строк тримання під вартою у строк відбування покарання.

Речовий доказ - один металевий стовп (трубу), переданий на зберігання ОСОБА_4 вважати повернутим законному власнику.

Процесуальні витрати в сумі 195 (сто дев'яносто п'ять) грн. 60 коп. на залучення експертів стягнути з ОСОБА_2 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, та не пізніше наступного дня після ухвалення направити потерпілому.

Суддя Д.П. Кісь