Ухвала суду № 44084189, 12.05.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1133/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т. В.

Доповідач Дуковський О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

12.05.2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Дуковського О.Л.

суддів:Дьомич Л.М., Письменного О.А.

при секретареві: Лазаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_6 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу.

Позивачка в обгрунтування позовних вимог зазначала, що 26 грудня 2013 року ОСОБА_5 під розписку позичила у неї грошові кошти у розмірі 25 000,00 доларів США і зобов?язалася повернути до 26.01.2014 року, однак в зазначений термін відповідачка не виконала зобов?язання.

Разом з позовною заявою позивачка подала заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2014 року заяву ОСОБА_6 про забезпечення позову задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції відповідач, в інтересах якої діє ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права і просить ухвалу суду скасувати.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду є законною і обґрунтованою з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2013 року ОСОБА_5 під розписку позичила у ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 25000,00 доларів США і зобов?язалася повернути всю суму до 26.01.2014 року. Внаслідок невиконання вказаного зобов?язання відповідачем ОСОБА_6 звернулася до суду.

Разом з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на належне відповідачці на праві приватної власності нежитлове приміщення №41, по АДРЕСА_1, а також внесення запису до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна про оголошення заборони на його відчуження; накладення арешту на грошові кошти на всіх банківських рахунках, що належать відповідачу; накладення арешту та обмеження на відчуження належних ОСОБА_5 часток в статутних фондах юридичних осіб.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2014 року заява позивачки була задоволена частково - накладено арешт на нежитлове приміщення №41, по АДРЕСА_1, а також внесено запис до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна про оголошення заборони на його відчуження. При постановленні ухвали суд виходив із того, що накладення арешту на нежитлове приміщення в повній мірі в разі задоволення позовних вимог, забезпечить виконання судового рішення.

В апеляційній скарзі на цю ухвалу, ОСОБА_5 вказує на те, що суд не звернув уваги на те, що нежитлове приміщення, на яке накладено арешт, належить Малому приватному підприємству «Україна» на підставі свідоцтва про право власності від 2002 року, а тому в забезпечення позову до фізичної особи наклав арешт на майно юридичної особи.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції правильно виходив з того, накладення арешту на нежитлове приміщення, яке знаходиться в смт.Смоліне по вул.Казакова 41, є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України за заявою осіб, що беруть участь у справі, суд може забезпечити позов на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим , при постановленні оскаржуваної ухвали суд врахував положення п.1. ч.1. ст. 152 ЦПК України про те, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.

З урахуванням вимог ч.3 ст.152 ЦПК України є підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення.

Судом першої інстанції обставини справи досліджено повно, зібраним доказам дана вірна оцінка, а висновки суду відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Крім цього, ОСОБА_5 в апеляційній скарзі зазначає про порушення прав юридичної особи, але не вказує чим спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно малого приватного підприємства «Україна» (засновником і єдиним учасником якого ОСОБА_5) порушує її права як фізичної особи.

Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 312-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5 - відхилити.

Ухвалу Кіровського районного суду м.Кіровограда від 30 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає

Головуючий:

Судді: