Рішення № 44083709, 06.05.2015, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 0910/2-1248/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2015 м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді: Гордія В.І. з секретарем Корбутяк Н.М., за участю представників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Ромовська Олександра Василівна про визнання заповіту недійсним;

Зустрічним позовом: ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення права від спадкування на обов'язкову частку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про усунення права від спадкування на обов'язкову частку.

Позивачем по первинному позові було подано позовну заяву, яка об'єднана з первинним позовом, а пізніше ним була подана заява про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні позивач по первинному позову ОСОБА_3 свої позовні вимоги в цілому підтримав та суду пояснив, що він є рідним сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 року вона померла. ІНФОРМАЦІЯ_3 року він звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, яка належала на праві власності його матері. Там він дізнався, що при житті його матір'ю було видано заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_4, відповідачу по справі. Цей заповіт посвідчено 12.02.2009 року приватним нотаріусом Ромовською О.В. за реєстраційним номером 314. Він вважає даний заповіт недійсним, оскільки на час складання заповіту його мати тяжко хворіла, внаслідок чого у неї розвивалися та прогресували паталогічні розлади нервової системи та психіки, часті головні болі та випадки неприйняття дійсності та неадекватна поведінка. В той же час він є єдиним спадкоємцем. Оскільки є єдиним її сином. Крім того вважає, що є інші підстави для визнання заповіту недійсним зокрема, це те, що підпис від імені його матері вчинила інша особа, оскільки підписи на різних документах не схожі. Також в судовому засіданні йому стало відомо, що заповіт був складений в присутності відповідача ОСОБА_4 всупереч ст. 1253 ЦК України. Просить його позов задовольнити визнати заповіт недійсним. Зустрічний позов вважає безпідставним і просить відмовити в його задоволенні.

Відповідач по первинному позову та позивач по зустрічному ОСОБА_4 в судовому засіданні первинний позов заперечив та зустрічний підтримав, суду пояснив, що вважає позовні вимоги ОСОБА_3 безпідставними, оскільки це дійсно була воля померлої ОСОБА_6, ОСОБА_3 всяко перешкоджає йому прийняти спадщину за заповітом. Також пояснив, що ОСОБА_3 не будучи згідний з волею своєї матері не здійснював догляд за нею у похилому віці. Він мав можливість доглядати за матір'ю однак відмовився це робити. Він навіть не проживав з нею поруч. По всіх скаргах ОСОБА_3 на нього, як на працівника міліції були проведені службові перевірки, однак ніяких порушень з його боку не виявлено. Просить у позові ОСОБА_3 відмовити, а його позов задовольнити і усунути від спадкування ОСОБА_3

Третя особа приватний нотаріус Ромовська О.В. суду пояснила, що 12.02.2009 року ОСОБА_6 склала в неї заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_4 при цьому вона була в здоровому глузді з хорошим настроєм і це дійсно була її воля, вона була щаслива, коли складала заповіт.

Суд вислухавши позивачів, відповідачів, свідків та вивчивши матеріали справи прийшов до висновку, що у позовах як і в первинному так і зустрічному слід відмовити враховуючи наступне:

В судовому засіданні встановлено, що згідно заповіту, який склала ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалося заповіла ОСОБА_4 (відповідач по первинному позові).

Цей заповіт був складений 12.02.2009 року і посвідчений приватним нотаріусом Ромовською О.В. (а.с. 7 Т.№1).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с. 8 Т.№1).

Позивач ОСОБА_3, який є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, це підтверджується копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрів (а.с. 12 Т.№1).

Позивач по первинному позові посилається на ряд причин з яких на його думку слід скасувати заповіт, одна з них це те, що його мати при складанні заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Це твердження позивача є безпідставним, оскільки судом була призначена судова психолого-психіатрична експертиза для вирішення питання про можливість ОСОБА_6 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту на ім'я ОСОБА_4 12.02.2009 року.

Згідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 12.08. по 23.08.2013 року акт № 273, яку провела експертна комісія - підекспертна ОСОБА_6 психічними розладами не страждала.

12.02.2009 р. у момент посвідчення заповіту підекспертна ОСОБА_6 була здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 162-166 Т.№2).

Крім того була призначена ухвалою суду повторна судово-психіатрична експертиза і згідно Акту № 471 від 27.06.2014 року встановлено, що на час складання та посвідчення заповіту 12.02.2009 року ОСОБА_6 хронічними захворюваннями, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждала, могла у повні мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 31, 32 Т.№3).

Твердження позивача про те, що заповіт підписала інша особа, а не ОСОБА_6 також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

За клопотанням позивача судом направлялася справа для проведення судово-почеркознавчої експертизи, але пізніше представник позивача відмовилася від її проведення.

Отже, це твердження є безпідставним.

Позивач ОСОБА_3 підтримуючи свої позовні вимоги посилається і на те, що заповіт був вчинений в присутності відповідача ОСОБА_4, а з огляду на положення ст. 1253 ЦК України це взагалі виключається.

В судовому засіданні той факт, що дійсно був присутній під час оформлення заповіту ОСОБА_4 підтвердили нотаріус Ромовська О.В. та сам ОСОБА_4

Приватний нотаріус Ромовська О.В. та ОСОБА_4 з цього приводу суду пояснили, що сама заповідач бажала, щоб при посвідченні заповіту був присутній спадкоємець в користь якого посвідчувався заповіт.

Твердження позивача про те, що спадкоємець за заповітом з огляду на ст. 1253 ЦК України не може бути свідком при укладанні заповіту не заслуговує на увагу, оскільки він був вказаний в заповіті, як свідок, він не був згідно волі спадкодавця присутній при оформленні заповіту і підстав для визнання заповіту недійсним з цих підстав не має.

Ст. 1257 ЦК України передбачає ті обставини згідно яких можна визнати заповіт недійсним:

Ч.1 Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Ч.2 За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Навіть якщо присутність відповідача при укладанні заповіту впливало на волевиявлення заповідача, як це хоче довести позивач ОСОБА_3, то і цей факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки заповіт був складений і посвідчений 12.02.2009 року, а заповідач ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року тобто через два роки і три місяці, то враховуючи припущення позивача про вплив на волевиявлення заповідача, ОСОБА_6 мала можливість змінити, скасувати цей заповіт, або скласти заповіт на іншу особу.

Отже у позові про визнання заповіту недійсним слід відмовити.

Що стосується зустрічного позову про усунення від права спадкування на обов'язкову частку, то ці позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні працездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Правило про обов'язкову частку у спадкуванні є встановленою законом поправкою до заповідального розпорядження.

Утім, застосування цього правила не означає, що буде застосований порядок спадкування за законом. Залишається чинним заповіт у тій частині, в якій він не потребує поправок, передбачений правилами про обов'язкову частку. У частині позбавлення права на спадкування обов'язкового спадкодавця заповідальне розпорядження є недійсним, що в свою чергу не тягне недійсність інших частин заповіту. Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений ст. 1241 ЦК України, є вичерпним.

Непрацездатними вважаються жінки - після 55 років та чоловіки - після 60 років.

Відповідачу по зустрічному позові ОСОБА_3 на час смерті матері ОСОБА_6 виповнилося 60 років і він має право на обов'язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

Спадкування обов'язкової частки є правом, але не обов'язком спадкоємця. У зв'язку з чим такі особи мають реалізувати своє право шляхом прийняття спадщини та відповідно можуть відмовитися від нього.

ОСОБА_3 звернувся після смерті матері ОСОБА_6 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, отже він використав своє право на обов'язкову частку у спадщині.

Позбавлення особи права на обов'язкову частку судом ЦК України не передбачає, хоча особа, яка має право на обов'язкову частку, може бути усунена від права на спадкування за правилами ст. 1224 ЦК України

Згідно ч. 5 ст. 124 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Позивачем не надано суду доказів того що спадкодавець був у безпорадному стані і потребувала допомоги від надання якої ухилявся ОСОБА_3

Згідно копії договору від 20.10.2008 року про здачу в оренду житлового приміщення ОСОБА_6 здавала в оренду житло безоплатно, отже вона не потребувала матеріальної допомоги від сина ОСОБА_3 чи інших родичів (а.с. 14 Т.№1).

Виходячи з вимог статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦК України.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, враховуючи вищезазначені вимоги ст. 60 ЦПК України та виходячи з принципу змагальності незалежно від того, доводить відповідач відсутність фактів підстави позову чи ні, загальне правило розподілу доказових обов'язків залишається незміненим і тягар доказування не переходить від однієї сторони до іншої і підставу позову повинен довести саме позивач.

Суд не бере до уваги пояснення свідків, оскільки вони спростовуються письмовими матеріалами справи.

Враховуючи наведене на підставі ст. ст. 225, 1224, 1253, 1257 ЦК України, та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Ромовська Олександра Василівна про визнання заповіту недійсним - відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення права від спадкування на обов'язкову частку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: В.І. Гордій