Ухвала суду № 44083380, 06.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/1219/15-ц Головуючий в першій

Провадження 22-ц/774/959/К/15 інстанції Чайкін І.Б.

Категорія № 26 (І) Доповідач - Барильська А.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Бондар Я.М.,

при секретарі: Петренко К.І.,

за участю: представника відповідача Колесніченко Ірини Володимирівни, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі - ПАТ "Кривбасзалізорудком") та просив суд стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання професійного захворювання, 243 000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 квітня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Кривбасзалізорудком" на його користь моральну шкоду у розмірі 30 000 гривень та на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "Кривбасзалізорудком", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, апелянт посилається на те, що судом при ухваленні рішення не взято до уваги, що позивач працював у шкідливих умовах праці не тільки на підприємстві відповідача, у зв'язку з чим, ПАТ "Кривбасзалізорудком" не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу іншим підприємством.

Крім того, апелянт зазначив, що розмір суми відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, є значно завищеним.

Судом при ухваленні рішення залишено поза увагою, що відшкодування моральної шкоди підприємством можливе лише за наявності його вини у спричиненні цієї шкоди, в той час, як актом розслідування причин виникнення у позивача профзахворювання не встановлено винної особи.

Також судом не дано належної оцінки тому, що при прийнятті на роботу, позивач був повідомлений про умови праці на ПАТ "Кривбасзалізорудком", про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів. При цьому судом також залишено поза увагою, що наявність шкідливих умов праці законодавчо допускається та вони характеризуються такими рівнями шкідливості виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого.

Крім того, судом першої інстанції не дано оцінки тому, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди підприємством відповідача.

На думку апелянта, судом першої інстанції залишено поза увагою, що обов'язок забезпечити медикаментозне лікування позивача покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та не дано оцінки тому, що позивачем пропущено строк позовної давності.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить її відхилити, а рішення суду, як законне та обгрунтоване, залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 в період з 29.06.1998 року по 10.12.2014 року працював підземним крипільщиком у шахті "Октябрьська" та "Більшовик" ВО "Кривбасруда",правонаступником якого є ПАТ "Кривбасзалізорудком", звільнений з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію.( а.с.5-7).

Рішенням ЛЕК Українського НДІПМ ОСОБА_4 було встановлено професійні захворювання за діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії, радикулопатія попереково - крижова, деформуючий остеоартроз колліних та ліктьових суглобів, двосторонній плечолопатковий пері артроз, нейросенсорна приглухуватість першого ступеню з легким зниженням слуху.

За виявленим професійним захворюванням у позивача 17.10.2014 року було складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, відповідно до якого ОСОБА_4 виконував роботи в умовах впливу шкідливих факторів, які відносяться до 64 класу професійного ризику виробництва (а.с. 8).

Відповідно до п.19 акту встановлено, що адміністрацією підприємства відповідача, порушено законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи відповідно до вимог нормативних актів, проте конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо.

Висновком МСЕК від 09 грудня 2014 року позивачу первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності по професійному захворюванню, а саме: 30% - радикулопатія , 10% - деф.артроз, 15 % по ХОЗЛ, 5% по туговухості, встановлено 3 групу інвалідності з наступним переоглядом 01.11.2015 року ( а.с. 10-11).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ПАТ "Кривбасзалізорудком" винен у виникненні у позивача професійного захворювання, у зв'язку з чим йому було спричинену моральну шкоду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням був встановлений. Він отримав професійні захворювання, втратив працездатність у розмірі 60%.

Позивач періодично потребує амбулаторного і стаціонарного лікування, оздоровлення, переносить фізичний біль та моральні переживання. У ОСОБА_4 порушено звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки. На теперішній час позивач зазнає фізичного болю, не має змоги виконувати звичайну для нього роботу, в результаті прикладає значні додаткові зусилля для організації свого життя.

У зв'язку з чим, висновок суду щодо спричинення позивачу неправомірними діями відповідача ПАТ "Кривбасзалізорудком" моральної шкоди є правильним.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням, є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу вперше висновком МСЕК від 09.12.2014 року встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60 %.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що при прийнятті на роботу, позивач був повідомлений про умови праці на ПАТ "Кривбасзалізорудком", про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих факторів, при цьому наявність шкідливих умов праці законодавчо допускається та вони характеризуються такими рівнями шкідливості виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки згідно ст.153 КЗпП України на підприємство покладено обов'язок створити для працівника безпечні умови праці.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач працював у шкідливих умовах праці не тільки на підприємстві відповідача, у зв'язку з чим, ПАТ "Кривбасзалізорудком" не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу іншим підприємством, та відносно того, що актом розслідування причин виникнення у позивача профзахворювання не встановлено винної особи, не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки відповідно до п.п.17,19 акту встановлено, що причиною виникнення у позивача професійного захворювання стала робота протягом 16 років 3 місяців у шкідливих умовах праці, з яких з 29.06.1998 року по 10.12.2014 року позивач працював на підприємстві відповідача.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи апеляційної скарги про те, що обов'язок забезпечити медикаментозне лікування позивача покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, оскільки нормами чинного законодавства саме на підприємство покладено обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням.

Також безпідставними, на думку колегії суддів, є посилання апелянта на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

Висновок суду про відшкодування відповідачем ПАТ "Кривбасзалізорудком" позивачу моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп\2008р., відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

На думку колегії суддів, при визначенні суми моральної шкоди, стягнутої з ПАТ "Кривбасзалізорудком" на користь ОСОБА_4, судом у повній мірі враховані положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Суд першої інстанції врахував період роботи позивача на підприємстві відповідача, відсоток втрати професійної працездатності позивача та його наслідки для ОСОБА_4

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що розмір суми відшкодування моральної шкоди, стягнутий з відповідача на користь позивача, не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, не може бути взятий до уваги колегією суддів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: