Ухвала суду № 44081068, 07.04.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4113/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2015 року суддя Подільського районного суду м.Києва Декаленко В. С. , розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, заінтересована особа: ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту.

Дослідивши матеріали заяви приходжу до висновку, що вона (заява) подана з порушенням правил підсудності, а тому підлягає поверненню заявнику для подання до належного суду, виходячи з наступних підстав.

Так стаття третя ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЦПК України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції…

Як вже зазначалося вище, заявник звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту.

Стаття 257 ЦПК України визначає, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Зі змісту ст. 29 ЦК України, яка кореспондується із ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

При системному аналізі зазначених норм чинного законодавства України можна зробити висновки, що місцем проживання особи є житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово. Факт наявності в особи місця проживання засвідчується його реєстрацією у встановленому ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» порядку. Місце проживання або перебування особи на території України в будь-якому випадку повинно бути зареєстроване. Таке поняття як «фактичне місце проживання, без реєстрації», в чинному законодавстві відсутнє і такі дії особи є порушенням ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Враховуючи вищевикладене, при вирішенні підсудності поданої заявником заяви відповідно до вимог ст. 257 ЦПК України, вважаю за необхідне виходити з того, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду саме за зареєстрованим місцем її проживання у встановленому ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», порядку.

Як вбачається зі змісту поданої заявником заяви та доданих до неї документів, зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання останнього є адреса: АДРЕСА_1.

Мною встановлено, що вищезазначена адреса місця проживання заявника територіально не відноситься до юрисдикції Подільського районного суду м. Києва, оскільки знаходиться на адміністративній території Дніпровського району м. Києва у зв'язку з чим подана заявником заява не може бути підсудна Подільському районному суду м. Києва.

Стаття 115 ЦПК України, якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Крім того, необхідність повернення позовної заяви позивачу у зв'язку з непідсудністю справи цьому суду, пролонгується в п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене приходжу до висновку про доведеність необхідності повернення заяви заявнику для подання до належного суду.

Також, оскільки мною встановлено, що подана заявником заява не підсудна Подільському районному суду м. Києва, останньому в силу п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», підлягає поверненню сплачена сума судового збору в розмірі 121, 80 грн.

На підставі викладеного, ст. 29 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст. 115, 121, 257 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, заінтересована особа: ОСОБА_2 , повернути заявнику для подання до належного суду.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 121, 80 грн., сплачений відповідно до Квитанції № 227 від 07.04.2015 року на р/р 31213206700008, МФО 820019, код 37975298, ГУ ДКСУ у м. Києві.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяВ. С. Декаленко