Вирок № 44080671, 30.04.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6350/15-к

провадження № 1-кп/753/376/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Рудюк О.Ю.,

за участю секретаря: Жигун Т.В.,

прокурора: Чемериса П.С.,

представника потерпілої: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця Тернопільської області, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 раніше неодноразово судимого, востаннє 24 грудня 2012 року Сихівським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільненого 8 листопада 2013 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 26 листопада 2014 року приблизно о 13 год. 00 хв., кернуючи технічно справним автомобілем «Ніссан Мікра» без відповідного на те дозволу, без державних номерних знаків з наліпками «НОМЕР_1» та «НОМЕР_2» по проспекту Григоренка, зі сторони проспекту Бажана в м. Києві, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований на проїзній частині неподалік житлового будинку № 9 по вул. Гришка, який позначений дорожньою розміткою та відповідними знаками, у порушення вимог п.п. 2.1 а), 18.1, 18.4 ПДР України, проявив неуважність та необачність, оскільки не відреагував, що перед пішохідним переходом зупинилися інші транспортні засоби, які рухалися в інших смугах попутного напрямку руху, не переконався, що на ньому відсутні пішоходи, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4

Порушення вказаних пунктів ПДР водієм ОСОБА_3 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, які настали у ДТП, а саме заподіяні потерпілій ОСОБА_4 тілесного ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої травми хребта, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно в листопаді 2014 року приблизно о 13 год., рухаючись по проспекту Григоренка на автомобілі «Ніссан Мікра» без відповідного на те дозволу з номерами «НОМЕР_2», не зреагував вчасно, в результаті чого на пішохідному переході здійснив наїзд на потерпілу, яка вдарилася головою, після чого викликав їй швидку допомогу.

Щодо заявленого прокуратурою цивільного позову, то обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що визнає його в повному обсязі.

Стосовно цивільного позову, заявленого представником потерпілої, то обвинувачений його визнав частково, не погодившись з сумою на відшкодування моральної шкоди, в іншій частині визнав повністю.

Представник потерпілої в судовому засіданні цивільний позов в інтересах останньої підтримала та просила його задовольнити в повному об'ємі.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочині при обставинах, викладених у обвинувальному акті, а також визнав розмір цивільного позову, заявленого прокуратурою Дарницького району м. Києва та розмір цивільного позову, заявленого представником потерпілої в частині відшкодування завданих матеріальних збитків, беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорювали фактичні обставини провадження та розмір цивільного позову, заявленого прокуратурою, та розмір цивільного позову, заявленого представником потерпілої в частині відшкодування завданих матеріальних збитків і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження та розміру цивільного позову, заявленого прокуратурою, розміру цивільного позову, заявленого представником потерпілої в частині відшкодування завданих матеріальних збитків, які ніким не оспорюються.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, кваліфіковані вірно.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд ураховуючи тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, уважає за необхідне призначити останньому покарання у виді обмеження волі, в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.

Разом з тим, суд уважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3, враховуючи обставини справи, дані про його особу, щире каяття у вчиненому, що судом визнається як обставина, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позитивну характеристику від громадської організації, думку представника потерпілої, яка не наполягала на позбавленні волі останнього, можливе без ізоляції від суспільства і тому до нього слід застосувати вимоги ст.ст.75,76 КК України.

Крім того, ч. 1 ст. 286 КК України передбачено ще і додаткове покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами. Між тим, відповідно до довідки від 16 березня 2015 року № 45/1395 ОСОБА_3 взагалі не отримував посвідчення водія, а тому застосовувати до останнього таку санкцію як позбавлення прав керування транспортними засобами не вбачається за можливе.

Ураховуючи те, що учасники судового процесу не оспорюють розмір цивільного позову, заявленого прокуратурою Дарницького району м. Києва, в інтересах Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, суд уважає, що він підлягає задоволенню.

Стосовно заявленого представником потерпілої ОСОБА_4 цивільного позову на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5577 грн. 48 коп. та моральної шкоди в сумі 100 000 грн., то суд уважає за необхідне задовольнити його частково, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду документами було підтверджено розмір матеріальних витрат, понесених потерпілою в сумі 5577 грн. 48 коп.

При визначені розміру грошового стягнення в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, суд ураховує характер і тривалість страждань потерпілої, ступінь фізичного болю, що супроводжувалось постійним нервовим навантаженням, стресом та біллю, нервовими переживаннями, стривоженістю та дискомфортом, які відчула потерпіла в період реабілітації після лікування, страх назавжди залишитися скаліченою та не в повній мірі бути здатною виконувати фізичні навантаження, рухатись та можливість не в повному мірі бути працездатною, який відчувала остання внаслідок заподіяних їй травм, істотність вимушених змін в її життєвих стосунках, майновий стан обвинуваченого, керуючись принципом розумності та справедливості, уважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 20000 грн., оскільки саме у такій сумі вона у сукупності відповідатиме характеру і обсягу спричинених страждань та іншим негативним наслідкам, що настали, не призведе до безпідставного збагачення, а тільки компенсує завдану потерпілій моральну шкоду.

Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст.100 та ч. 2 ст.124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.370, 374 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 років обмеження волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі п.п. 2-4 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов прокуратури Дарницького району м. Києва, в інтересах Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, р/р 35423201054556 в ГУДКСУ в м. Києві, МФО 820019, код 00184945, вартість лікування потерпілої ОСОБА_4 в сумі 1760 грн. 49 коп.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь останньої 20000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди та 5577 грн. 48 коп. на відшкодування матеріальних збитків.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати по справі - вартість проведення експертиз у сумі 1965 грн. 36 коп.

Речові докази по справі, а саме, автомобіль «Ніссан Мікра», який передано на зберігання ОСОБА_5, залишити останній за належністю.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя