Ухвала суду № 44078489, 16.04.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/394/14-ц Головуючий у І інстанції Голік Г. К. Провадження № 22-ц/780/2425/15 Доповідач у 2 інстанції Поліщук М. А.Категорія 18 16.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

16 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Сушко Л.П., Лащенка В.Д.

при секретарі: Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Березанського міського суду Київської області від 19 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Також позивач просив виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вищезазначеній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1.

Позов обґрунтовувано тим, що 27 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит в сумі 100 000, 00 грн. на покупку квартири , а також у розмірі 13 500грн. на сплату страхових платежів на строк до 27 жовтня 2021 року, зі сплатою процентів у порядку та в розмірах, встановлених у кредитному договорі.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, цього ж дня між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого останній передав банку в іпотеку належне йому майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Вказував на те, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 27 лютого 2014 року у нього виникла заборгованість за кредитом у сумі 282 519,72 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі - 87 939,75 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 109 593,62 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 8 086,28 грн.; пеня - 76 900,07 грн. та штрафи відповідно до договору.

Посилався також на те, що оскільки предметом іпотеки є квартира, тобто житлове приміщення, звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення мешканців цієї квартири

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 19 лютого 2015 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором у сумі 282 519,72 грн., з яких тіло кредиту - 87 939,75 грн., заборгованість по відсотках - 109 593,62 грн., заборгованість по комісії -8 086,28 грн., пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором - 76 900,07 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки у вигляді: квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, за початковою ціною предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у наданні Банку права на отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування і виселенні ОСОБА_2 та інших осіб, скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в частині позову про виселення, суд виходив із того, що відповідно до ст..109 ЖК України, ст..40 Закону України «Про іпотеку» позивачем не дотримано порядку виселення відповідача із займаного жилого приміщення, а саме Банк як іпотекодержатель не повідомив боржника про необхідність добровільного виселення з приміщення протягом одного місяця з дня отримання вимоги.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 27 жовтня 2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №K3POGK 15005146, відповідно до умов якого Банк надав Позичальникові кредит в сумі 100 000, 00 грн. на покупку квартири з кінцевим строком повернення до 27 жовтня 2021 року, зі сплатою процентів у порядку та в розмірах, встановлених у кредитному договорі. (а.с.10-11).

27 жовтня 2006 року в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_2 передав Банку в іпотеку належне йому майно, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15-17).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, видавши ОСОБА_2 кредит у розмірі 100 000 грн.

Квартира, яка є предметом іпотеки, придбана за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_2 за кредитним договором.

ОСОБА_2 як позичальник взяті на себе зобов»язання за кредитним договором порушив, внаслідок чого станом на 27 лютого 2014 року у нього перед Банком виникла заборгованість у сумі 282 519,72 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі - 87 939,75 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 109 593,62 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 8 086,28 грн.; пеня - 76 900,07 грн.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пункт 27 іпотечного договору містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця, або продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу у порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку", для чого іпотекодавець надає іпотекодержателю право укласти такий договір за ціною та на умовах, визначених на власний розсуд іпотекодержателя, і здійснити всі необхідні дії від імені іпотекодавця, у тому числі отримати витяг з державного реєстру прав власності на нерухоме майно. (а.с.17).

Отже, встановивши, що позичальник ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором від 27 жовтня 2006 року належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 27 лютого 2014 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 282 519,72 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач згідно із Законом України "Про іпотеку" і умовами іпотечного договору має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 109 ЖК Української РСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу.

З врахуванням вказаних вимог закону - ст. 109 ЖК Української РСР, ст. ст. 39, 40 Закону України "Про іпотеку", встановлених обставин справи, суд прийшов до правильного висновку про передчасність вимог про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі(предмет іпоетки), оскільки Банком не було надано доказів щодо письмового повідомлення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі про необхідність виселення.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги закону про направлення мешканцям письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення не стосується виселення мешканців на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки з одночасним виселенням мешканців, а стосується позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки колегія суддів вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до роз»яснень, наданих в п.43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Доводи апелянта на неправильність рішення суду в частині відмови у наданні Банку права на отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування не заслуговують на увагу, так як у резолютивній частині рішення про задоволення вимог в частині звернення стягнення на предмет іпотеки суд вказав: »а також надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу», що відповідає п.27 Договору іпотеки. (а.с.17).

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права є необґрунтовані, законність і обґрунтованість рішення не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 19 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: