Ухвала суду № 44077771, 06.05.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №285/146/15-к Головуючий у 1-й інст. Сусловець М. Г.

Категорія ст.ст.122 ч.1, 296 ч.1 КК України Доповідач Романов О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Романова О.В.

суддів: Євстафєвої Т.А., Ляшука В.В.

секретаря: Гончарука С.С.

з участю прокурора: Селюченко І.І.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

та його захисника - адвоката Петрушиної Л.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12014060090000543 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26.02.2015 року щодо ОСОБА_2,-

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не працюючого, відповідно до ст.89 КК України не судимого, -

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.1 ст.296 КК України та призначено покарання за ч.1 ст.296 КК України у виді 2 років обмеження волі, за ч.1 ст.122 КК України 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.75, 76 КК України, звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Покладено на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_2 залишено попередній - домашній арешт.

Речові докази: пляшку з під пива «Львівське» ємкістю 0,5 л, яка знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області - постановлено знищити.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фінансового управління Новоград-Волинської міської ради (для перерахування коштів Новоград-Волинському міськрайонному ТМО, м. Новоград-Волинський, вул. Медведєва, 13, р/р 31415544700007 в ГУДКУ у Житомирській області, код 37808366) кошти затрачені на лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 4233,08 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто із засудженого ОСОБА_2 на його користь 1815 грн. в рахунок матеріальної шкоди.

Відповідно до вироку суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні наступних дій.

18 травня 2014 року близько 13:00 год., ОСОБА_2 перебував біля будинку № 7 по вул. Шевченка в м.Новоград-Волинський. В цей час повз нього проходив ОСОБА_1, з яким у нього стався конфлікт. Під час зазначеного конфлікту у ОСОБА_2 виник умисел на вчинення щодо ОСОБА_1 хуліганства. З цією метою ОСОБА_2 під час зазначеної суперечки з ОСОБА_1 безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, умисно наніс удар пляшкою з-під пива в ліву сторону голови останнього, після чого вони зчепившись один за одного впали на землю та почали боротися. Коли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 піднялися ОСОБА_2, продовжуючи свої хуліганські дії безпричинно наніс удар ногою в область грудної клітки ОСОБА_1 внаслідок чого останній знову впав на землю вдарившись головою об бруківку, а ОСОБА_2, в свою чергу, продовжив наносити удари ногами по тулубу ОСОБА_1

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді переломів 9,10 ребер зліва, які належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров'я. Також, ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження у вигляді рани в лівій висковій ділянці, свинців на правому плечі, в ділянці крила тазової кістки зліва, саден в ділянці задньої поверхні лівого ліктьового суглоба, лівого передпліччя та лівого плечового суглоба, на колінах, лівій гомілці, на передній поверхні грудної клітини, у лівій поперековій ділянці, які належать до легких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись із прийнятим судом рішенням, потерпілий ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в наслідок його надмірної м'якості та просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі. Вказує, що призначаючи покарання ОСОБА_2, суд не в повній мірі врахував, що останній визнав вину частково, не відшкодував шкоду, завдану злочином та не врахував його думку, як потерпілого, який наполягав на покаранні у виді позбавлення волі. Вважає, що суд призначив надто м'яке покарання обвинуваченому, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді, потерпілого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу з вищевказаних підстав, обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника - адвоката Петрушину Л.А., та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його визнано винним та кваліфікація його дій за ст.ст.122 ч.1, 296 ч.1 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, зазначеним у вироку, ґрунтуються на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому засіданні доказах.

В цій частині вирок суду першої інстанції ніким з можливих апелянтів не оспорюється.

Що ж стосується призначення ОСОБА_2 покарання, то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 65 КК України.

Так, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 щиро розкаявся, позитивно характеризується не ґрунтується на законі та суперечать доказам, що є у матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України, щире каяття як обставина, яка пом'якшує покарання, припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки через її щирий осуд, визнання вини та готовності нести кримінальну відповідальність.

Як засвідчують матеріали справи, такі обставини під час розгляду справи не були встановлені, ОСОБА_2 частково визнав свою вину, свої дії не засуджував, при допиті у суді перекладав відповідальність за виникнення конфлікту на потерпілого, добровільно усунути заподіяну потерпілому шкоду до ухвалення вироку судом не намагався.

Не відповідають фактичним обставинам також і висновки суду про позитивну характеристику ОСОБА_2 та висловлену думку потерпілим щодо міри покарання - «не наполягав на призначенні суворого покарання».

Так, з довідки виданої КП вбачається, що скарги до селищної ради на ОСОБА_2 не надходили, що може свідчити лише про його задовільну характеристику.

Не характеризують ОСОБА_2 позитивно і інші матеріали справи, а зокрема довідка інформаційного центру про наявність у нього трьох погашених судимостей.

З показань потерпілого ОСОБА_1 в судовому засіданні 09.02.2015 р. вбачається, що він висловлював думку про необхідність застосування до обвинуваченого суворого покарання з огляду на характеризуючі його особу дані як антисоціальну та зухвалість його дій, інших думок потерпілий в ході судового розгляду не висловлював .

Безпідставне врахування судом першої інстанції цих даних, не повне врахування судом обставин вчинення злочину, а зокрема використаних знарядь, наслідків, особи потерпілого, який має похилий вік, на думку колегії суддів стало причиною призначення ОСОБА_2 несправедливого покарання внаслідок його м'якості, що відповідно до вимог ч.2 ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку.

За таких обставин, зазначений вирок не може вважатись законним, обґрунтованим та справедливим у зв'язку з чим не може залишатись в силі та підлягає скасуванню.

Однак, з врахуванням поставлених у апеляційній скарзі потерпілого, вимог про призначення нового розгляду, який внаслідок недостатньої правової обізнаності не вимагав ухвалити новий вирок суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно виправити цю помилку шляхом ухвалення нового вироку, у зв'язку з чим колегія суддів керуючись вимогами статей 409, 414, 421 та ч.6 ст. 9 КПК України призначає новий розгляд в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду суду необхідно дотриматись вимог закону і постановити законне і обґрунтоване рішення.

За умови підтвердження обсягу обвинувачення та відсутності обставин, які можуть істотно вплинути на висновки щодо виду та розміру покарання, призначене обвинуваченому покарання слід вважати м'яким.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 409, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили після проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді