Ухвала суду № 44075378, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/9991/74252/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника позивача - Лошака В.О.,

представника відповідача - Кузьменка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

та заяву Прокуратури Волинської області про приєднання до касаційної скарги

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року

у справі № 2а-2828/10/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

за участі Прокуратури Волинської області

про визнання нечинним (скасування) податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мавекс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000762399/3 від 13 жовтня 2010 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ № 0000762399/3 від 13 жовтня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мавекс» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Луцька ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У заяві про приєднання до касаційної скарги Прокуратура Волинської області підтримала вимоги касаційної скарги Луцької ОДПІ.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Мавекс», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга та заява про приєднання до касаційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Луцька ОДПІ провела планову виїзну перевірку ТОВ «Мавекс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 550/2399/30555833 від 15 лютого 2010 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2009 року на 1248424,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що товариство неправомірно включило до складу валових витрат відсотки у загальній сумі 4993696,00 грн. за користування кредитними коштами, які нараховувались позивачем у періоді, який не підлягає перевірці.

27 лютого 2010 року Луцька ОДПІ на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000762399/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Мавекс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 2372005,60 грн., у тому числі: 1248424,00 грн. - за основним платежем, 1123581,60 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку в процесі якого Луцькою ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Мавекс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, результати якої оформлені актом № 2630/2399/30555833 від 07 травня 2010 року, за висновками якої не було встановлено порушень ТОВ «Мавекс» вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року. Зокрема, додатковою позаплановою виїзної перевіркою повноти визначення валових витрат у рядку 04.1 декларацій за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року не встановлено їх завищення.

Разом з цим, рішенням Луцької ОДПІ від 20 травня 2010 року № 9573/10/25-006 «Про результати розгляду скарги», рішенням ДПА у Волинській області від 30 липня 2010 року №3904/10/25-006 «Про результати розгляду повторної скарги» та рішенням ДПА України від 06 жовтня 2010 року № 10289/6/25-0115 «Про результати розгляду повторної скарги» скарги позивача були залишені без задоволення з підстав того, що: ТОВ «Мавекс» не подало до податкового органу уточнюючий розрахунок за 2008 рік; товариство не відобразило раніше занижені валові витрати на суму відсотків за користування кредитними коштами у рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» у 2008 та 2009 роках; матеріали додаткової перевірки (акт № 2630/2399/30555833 від 07 травня 2010 року) не містять інформації щодо цільового використання позивачем кредитних коштів, з огляду на що товариством не обґрунтовано, яким чином кредитні кошти були пов'язані з веденням господарської діяльності і яку економічну вигоду принесли товариству.

З урахуванням вказаних рішень, прийнятих в процедурі адміністративного оскарження, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000762399/1 від 21 травня 2010 року, № 0000762399/3 від 13 жовтня 2010 року на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що платник податків має право з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», включити суми витрат, не враховані у попередніх податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок, до валових витрат в будь-якому наступному податковому періоді та відобразити це у податковій декларації за відповідний період, що і було здійснено позивачем, з урахуванням того, що чинне законодавство не містить норм, які б встановлювали відповідальність для платника за виправлення помилки, яка не призвела до заниження податкового зобов'язання. Також, суд виходив з того, що умовою включення процентів за борговими зобов'язаннями до валових витрат платника є використання кредитних коштів у межах господарської діяльності такого платника, що з огляду на багатоманітність форм економічної діяльності не дає підстави для обмеження такого використання лише цілями, визначеними у кредитному договорі.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це ума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Отже, в силу наведеного законодавчого припису умовою включення процентів за борговими зобов'язаннями до валових витрат платника є використання кредитних коштів у межах господарської діяльності такого платника, що з огляду на багатоманітність форм економічної діяльності не дає підстави для обмеження такого використання лише цілями, визначеними у кредитному договорі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується положеннями кредитного договору № 4827 від 01 грудня 2005 року (в редакції додаткових угод до цього договору), укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Мавекс», кредит надавався позивачу для фінансування поточної діяльності товариства. Також, судами було встановлено, що кредитні кошти були використані позивачем для закупівлі нафтопродуктів та розрахунків з постачальниками (т.1 арк. справи 159-191).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем були дотримані вимоги, за яких підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяє платникові зменшити оподатковуваний доход на суму нарахованих процентів за кредитом.

Згідно з підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Абзацом 2 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

З наведеного випливає, що показники податкової декларації з податку на прибуток за рік повинні включати дані податкового обліку минулих податкових періодів.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у рядку 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року позивач відобразив витрати по сплаті відсотків по кредиту у загальній сумі 8816577,00 грн., з яких 4993696,05 грн. - за період з 29 грудня 2007 року по 25 червня 2008 року) (т.1 арк. справи 192-193).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що товариство правомірно віднесено до складу валових витрат у 1 кварталі 2009 року витрати по сплаті відсотків по кредиту у сумі 4993696,05 грн., помилкового не враховані у попередніх податкових періодах, з урахуванням того, що відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), скориговані валові витрати (рядок декларації 06), які приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування, визначаються за формулою (04 ± 05), тобто як сума (різниця) рядків 04 «валові витрати» (в тому числі 04.13 «інші витрати») та 05 «коригування валових витрат» (в тому числі 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатів минулих податкових періодів»), з огляду на що, в будь-якому випадку сума витрат (чи відображена вона у складі інших витрат чи витрат як самостійно виявлена помилка минулих податкових періодів) впливає і бере участь в кінцевому визначенні скоригованих валових доходів та обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Крім того, чинне законодавство, зокрема, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПА України від 29 березня 2003 року № 143(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не містять норм, які б встановлювали відповідальність за виправлення помилки, яка не призвела до заниження податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Луцької ОДПІ та заява Прокуратури Волинської області про приєднання до касаційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції та заяву Прокуратури Волинської області про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна