Ухвала суду № 44075352, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/9991/52393/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представників позивача - Клещенка О.М., Шамоніна Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року

у справі № 2а-1870/959/11

за позовом Дочірнього підприємства «Промтехпостач» Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Пиво»

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірнє підприємство «Промтехпостач» Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Пиво» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000712314/2 від 23 листопада 2010 року (№ 0000712314/3 від 02 лютого 2011 року), № 0000702314/2 від 23 листопада 2010 року (№ 0000702314/3 від 02 лютого 2011 року), № 0001482314/2 від 23 листопада 2010 року (№ 0001482314/3 від 02 лютого 2011 року).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми № 0000712314/2 від 23 листопада 2010 року, №0000702314/2 від 23 листопада 2010 року, № 0001482314/2 від 23 листопада 2010 року. В задоволенні інших позовних вимог було відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року було змінено в частині мотивів та підстав для задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми №0000702314/2 від 23 листопада 2010 року. В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Суми, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Суми провела планову виїзну документальну перевірку ДП «Промтехпостач» ТОВ «АС-Пиво» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої був складений акт №4941/2314/23819984/44 від 22 червня 2010 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємству був донарахований податок на прибуток на загальну суму466966,00 грн., у тому числі: за 2008 рік - 212148,00 грн., за 2009 рік - 254818,00 грн., вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено підприємству був донарахований податок на додану вартість за період з вересня 2008 року по вересень 2009 року включно на загальну суму 369902,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: ДП «Промтехпостач» неправомірно включило до складу валових витрат відповідних податкових періодів суму попередньої оплати, перерахованої на користь ТОВ «АС-Пиво» згідно договору № 11/09 від 11 вересня 2008 року в рахунок оплати вартості обладнання (а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду), оскільки вказаний договір є нікчемним, з огляду на те, що він був укладений без мети настання реальних наслідків за цим договором, а лише з метою незаконного формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ «АС-Пиво» (яке є засновником та власником ДП «Промтехпостач»), а попередня оплата, перерахована позивачем на користь ТОВ «АС-Пиво» лише з метою поповнення обігових коштів останнього.

ДПІ у м. Суми на підставі вказаного акті перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000712314/2 від 23 листопада 2010 року та № 0000712314/3 від 02 лютого 2011 року, якими згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Промтехпостач» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 700013,00 грн., у тому числі: 466530,00 грн. - за основним платежем, 233483,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

ДПІ у м. Суми на підставі вказаного акті перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000702314/2 від 23 листопада 2010 року та № 0000702314/3 від 02 лютого 2011 року, якими згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Промтехпостач» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 554853,00 грн., у тому числі: 369902,00 грн. - за основним платежем, 184951,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, в процедурі адміністративного оскарження ДПІ у м. Суми прийняла податкові повідомлення-рішення № 0001482314/2 від 23 листопада 2010 року та № 0001482314/3 від 02 лютого 2011 року, якими згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ДП «Промтехпостач» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 60,00 грн., у тому числі: 40,00 грн. - за основним платежем, 20,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: позивач, виходячи з правила першої події, правомірно сформував валові витрати та податковий кредит по операції з перерахування на користь ТОВ «АС-Пиво» попередньої оплати за обладнання, оскільки належних та допустимих доказів відсутності у позивача наміру використовувати придбане у ТОВ «АС-Пиво» обладнання у власній господарській діяльності податковим органом надано не було, з урахуванням того, що обмеження, встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», стосуються лише вартості товарів (робіт, послуг), що реалізуються пов'язаними особами, а також зважаючи на те, що час застосування механізму врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості, визначеного статтею 12 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», не настав. Змінюючи рішення суд першої інстанції в частині мотиві щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000702314/2 від 23 листопада 2010 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сума податкових зобов'язань, визначених позивачу згідно податкового повідомлення-рішення №0000702314/0 від 06 липня 2010 року, під час процедури адміністративного оскарження не зменшувалась.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це ума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При цьому, підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи з правила першої події, у разі здійснення попередньої оплати за товари (роботи, послуги) постачальником формуються валові доходи, нараховуються податкові зобов'язання з податку на додану вартість та виписуються податкові накладні, які дають право покупцю на податковий кредит, а також у покупця виникає право на включення до складу валових витрат суми коштів, перерахованих продавцю у якості попередньої оплати.

Отже, сам факт здійснення попередньої оплати підтверджує набуття одержувачем платежу статусу постачальника (продавця) товарів, а особою, яка здійснює такий платіж, - статусу отримувача (покупця) таких товарів для цілей застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, факт перерахування позивачем користь ТОВ «АС-Пиво» попередньої оплати за обладнання згідно договору № 11/09 від 11 вересня 2008 року, а також отримання від вказаного контрагента податкових накладних податковим органом не заперечувався та знайшов свою відображення у акті перевірки. Копії платіжних доручень та податкових накладних також наявні у матеріалах справи (т.1 арк. справи 82-195, т.2 арк. справи 4-16).

Крім іншого, обставини щодо правомірного формування ТОВ «АС-Пиво» податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарських операціях з отримання від ДП «Промтехпостач» передплати у сумі 2241434,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 373572,30 грн.) згідно договору № 11/09 від 11 вересня 2008 року, знайшли своє підтвердження у акті ДПІ у м. Суми від 22 червня 2010 року № 4947/2305/22979303/40 «Про результати планової перевірки ТОВ «АС-Пиво» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 березня 2010 року» (т.1 арк. справи 221-224).

З огляду на те, що належних та допустимих доказів відсутності у позивача наміру використовувати придбане у ТОВ «АС-Пиво» обладнання у власній господарській діяльності податковим органом під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій надано не було, умисел сторін договору на ухилення від сплати податків не доведений вироком суду, постановленим у кримінальній справі щодо зниження, пошкодження майна, чи незаконного заволодіння ним, а також зважаючи на те, що обмеження, встановлені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Законом України «Про податок на додану вартість», стосуються лише вартості (ціни) товарів (робіт, послуг), що реалізуються пов'язаними особами, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність висновків податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за операцією з перерахування на користь ТОВ «АС-Пиво» попередньої оплати за договором № 11/09 від 11 вересня 2008 року, з урахуванням того, що час застосування механізму врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості, визначеного статтею 12 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», не настав.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в частині зміни судом апеляційної інстанції мотивів та підстав для задоволення позову, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Суми підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна