Ухвала суду № 44075336, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/9991/27057/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року

у справі № 2а-14351/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сузір'я сім»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сузір'я сім» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00000800710/0 від 23 червня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року позовні вимоги було задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення №00000800710/0 від 23 червня 2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва провела невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року ТОВ «Сузір'я сім», за результатами якої був складений акт № 3715/07-10/33054482 від 10 червня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1, 7.7.2, 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, в результаті чого товариству відмовлено у бюджетному відшкодуванні у розмірі 91688,00 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26), на 9498,00 грн..

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «Сузір'я сім» не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 91688,00 грн., оскільки сума заявленого бюджетного відшкодування, задекларована у декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, є більшою, ніж обсяги оподатковуваних поставок за останні 12 календарних місяців, з урахуванням того, що згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року та додатку К1/1 сукупна балансова вартість основних фондів товариства складає 0,00 грн.

23 червня 2010 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00000800710/0, яким згідно з підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» повідомила ТОВ «Сузір'я сім» про відсутність у нього права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податковій декларації, у зв'язку з чим відмовила у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 91688,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлене до відшкодування від'ємне значення з податку на додану вартість в оспорюваній сумі було сформовано позивачем за операціями з придбання та спорудження об'єктів основних фондів, зміст яких та реальний характер цих операцій податковим органом не оспорював ся та знайшов своє відображення у акті перевірки, з урахуванням того, що порушень у формуванні товариством податкового кредиту у відповідних податкових періодах також виявлено не було, з огляду на що підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування у сумі 91688,00 за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням № 00000800710/0 від 23 червня 2010 року відсутні, а також зважаючи на те, що у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року у рядку 4.10 товариство задекларувало показник сукупної балансової вартості основних фондів у розмірі 87412,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Підпунктом «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що особою, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування є, зокрема, особа, яка: була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що протягом усього дослідженого періоду встановлене у вказаному підпункті обмеження права на отримання бюджетного відшкодування платниками протягом перших 12 календарних місяців з моменту реєстрації платником податку на додану вартість не поширювалося на випадки формування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

З огляду на те, що заявлене до відшкодування від'ємне значення з податку на додану вартість в оспорюваній сумі було сформовано позивачем за операціями з придбання та спорудження об'єктів основних фондів, зміст яких та реальний характер цих операцій податковим органом не оспорював ся та знайшов своє відображення у акті перевірки, з урахуванням того, що порушень у формуванні товариством податкового кредиту у відповідних податкових періодах також виявлено не було, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування у сумі 91688,00 за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням № 00000800710/0 від 23 червня 2010 року відсутні, з урахуванням того, що у додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року у рядку 4.10 товариство задекларувало показник сукупної балансової вартості основних фондів у розмірі 87412,00 грн. (арк. справи 43-44).

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дарницькому районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна