Ухвала суду № 44075198, 19.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"19" листопада 2012 р. Справа № 0670/1864/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2

при секретарі Степанській А.В.

за участю сторін:

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" серпня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Айбіес Профіт" про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби № НОМЕР_1 від 11.01.2012 р. на суму 21014 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що між позивачем та ТОВ "Айбіес Профіт" було укладені усні договори поставки будівельних матеріалів. На підставі отриманих податкових накладних та здійснення проплати за товар, позивачем було сформовано податковий кредит за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року з урахуванням сплаченого в ціні придбаних нафтопродуктів податку на додану вартість в сумі 16175,00 грн. Позивач вважає правомірним включення сум ПДВ до податкового кредиту за спірні періоди, оскільки факт передачі та приймання позивачем товару від ТОВ "Айбіес Профіт" підтверджено документально, а податковий орган безпідставно провір корегування (зменшення) податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 16175,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено невиїзну документальну перевірку ТОВ "СТС - Конструкція" з питань правових відносин з ТОВ "Айбіес Профіт" за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року. За наслідками перевірки позивача складено акт від 25.11.2011 року № 209/23-12/34534654, яким встановлено відсутність надання ТОВ "Айбіес Профіт" товарів платнику податків ТОВ "СТС - Конструкція" у лютому 2011 року, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, відповідно до п.1, п.2 ст. 215, п.1, п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначений правочини відповідач вважає нікчемними, які в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; також встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п. 201.4, ст.201, п.198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у грудні 2010 року та січні, лютому 2011 року на суму 16175,00 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 11.01.2012 р., про донарахування суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість: за основним платежем 16175грн. та 8088 грн. застосованих штрафних (фінансових ) санкцій.

15.03.2012 року ДПА у Житомирській області прийняло рішення про результати розгляду первинної скарги позивача № 2963/3-С/10-205 від 15.03.2012 року, яким податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.01.2012 року скасоване в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 3 249 грн., в іншій частині 21 014 грн. (16 175 грн. - основний платіж, 4 839 грн. - штрафна (фінансова санкція) залишено без змін. Зобов`язано відповідача, з урахуванням рішення на скаргу винести нове податкове повідомлення - рішення, яке ним не виносилось та не направлялось позивачу. ТОВ «СТС - Конструкція» не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням звернулось з позовом до суду.

Перевіривши рішення відповідача на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд першої інстанції не визнав його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України і з таким висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія апеляційного адміністративного суду, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Айбіес Профіт" укладені усні договори поставки будівельних матеріалів. Господарські операції з постачання будівельних матеріалів на підставі вимог ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV, «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568) оформлені належним чином первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунком - фактурою; видатковими накладними; податковими накладними; прибутковими накладними.

Товарно матеріальні цінності отримані уповноваженою особою позивача відповідно до виписаних довіреностей (копії знаходяться в матеріалах справи) та оприбутковані на складі позивача, що підтверджується прибутковими накладними та звітами про переміщення товарів на складах. Розрахунки за поставлені паливно - мастильні матеріали проведені позивачем з ТОВ "Айбіес Профіт" у безготівковій формі шляхом попереднього перерахування коштів з поточного банківського рахунку позивача на банківський рахунок постачальника, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, а всього в сумі 97050 грн. У тому числі постачальникові сплачено податок на додану вартість в ціні нафтопродуктів всього в загальній сумі 16175 грн.

Пунктом 198.1 статті 98 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Приписами п. 198.2 вказаної статті визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Таким чином суд першої інстанції правильно визначив, що висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Айбіес Профіт", є безпідставним. Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Айбіес Профіт" будівельних матеріалів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання ТМЦ, їх отримання з оформленням відповідних бухгалтерських та податкових документів. Надані позивачем документи також дають підстави для висновку про сплату підприємством сум податку на додану вартість в ціні придбаних у ТОВ "Айбіес Профіт" будівельних матеріалів, яке видало позивачу податкові накладні, маючи статус платника податку, що не спростовано відповідачем.

Судова колегія вважає правильною позицію суду першої інстанції з приводу того, що з огляду на припис ч. 2 статті 71 КАС України при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину. Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Таким чином угоди, укладені між ТОВ "Айбіес Профіт" та позивачем спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків, за визначеною відповідачем нікчемною угодою, підтверджено тим, що за цією угодою контрагент ТОВ "Айбіес Профіт" виконав повністю взяті на себе зобов'язання по поставці будівельних матеріалів. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В даному випадку при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ТОВ "Айбіес Профіт" та ТОВ "СТС - Конструкція" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Усі господарські операції, підтверджені первинними документами ТОВ "СТС - Конструкція", у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що висновки відповідача щодо нікчемності укладеного договору є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи, з наданих до матеріалів справи доказів, вбачається факт надходження будівельних матеріалів до позивача та оприбуткування їх на складі. Оскаржуване рішення ОСОБА_3 міжрайонної державної податкової інспекції про донарахування позивачу ПДВ не відповідає вимогам Податкового кодексу України з огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних послуг податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, тому правомірно вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню.

Крім того судом встановлено, що 15.03.2012 року ДПА у Житомирській області прийняло рішення про результати розгляду первинної скарги № 2963/3-С/10-205 від 15.03.2012 року, яким податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.01.2012 року скасоване в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 3 249 грн., в іншій частині 21 014 грн. (16 175 грн. - основний платіж, 4 839 грн. - штрафна (фінансова санкція) залишено без змін. Зобов`язано відповідача, з урахуванням рішення на скаргу винести нове податкове повідомлення - рішення, яке відповідачем не виносилось та не направлялось позивачу, тому судова колегія апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність виходу за межі позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та про скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 11.01.2012 року в повному обсязі.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи ж відповідача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "06" серпня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: ОСОБА_5

ОСОБА_2

Повний текст Ухвали виготовлено "08" листопада 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "СТС-Конструкція" вул.Котовського, 35,м.Радомишль,Житомирська область,12201

3- відповідачу ОСОБА_3 об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області пл.Соборна, буд.10,Малин,Житомирська область,11601