Ухвала суду № 44075130, 15.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"15" жовтня 2012 р. Справа № 0670/11680/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2

при секретарі Кошиль О.Ю.

за участю представників сторін:

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" липня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ОСОБА_5 МДПІ від 24.10.2011 року № НОМЕР_1, яким визначено 14064,28 грн. зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - підприємців; № НОМЕР_2, яким донараховано 55487,27 грн. податку на додану вартість в тому числі за основним зобов'язанням 44389,81 грн. та 11097,46 грн. фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким застосовано 36000 грн. фінансових санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_2, яким донараховано 55487,27 грн. податку на додану вартість в тому числі за основним зобов'язанням 44389,81 грн. та 11097,46 грн. фінансових санкцій та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким застосовано 36000 грн. фінансових санкцій. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

У свою чергу не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач також подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційні скарги сторін не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками ОСОБА_5 МДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.07.2009 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт № 230/17/НОМЕР_4 4 від 13.09.2011 року.

Відповідач вважав, що позивач порушив:

- п. 1.2, п. 2.2, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, а саме - платником не оприбутковано готівку в сумі 7200,00 грн.;

- п.п "а" п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", ст. 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", ст. 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 р. № 12, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб;

- п.п. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження платником податку на додану вартість в сумі 44389,81 грн.

26.09.2011 р. до ДПА у Житомирській області була подана скарга на висновки, викладені в акті перевірки. За результатами розгляду скарги ДПА у Житомирській області прийняло рішення № 22314/А-С/25-009 від 24.10.2011, яким скарга задоволена частково.

24.10.2011 р. ОСОБА_5 МДПІ на підставі вказаного Рішення ДПА в Житомирській області винесено податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 14064,28 грн.; № НОМЕР_2, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 44389,81 грн. та 11097,46 грн. фінансових санкцій та № НОМЕР_3, яким застосовано 36000 грн. штрафних (фінансових) санкцій за не оприбуткування готівки.

Суд першої інстанції частково погодився з висновками податкового органу і з таким висновком суду першої погоджується судова колегія апеляційного адміністративного суду з огляду на наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.10.2011 року №0008261740.

Судом встановлено, що позивач в період з 07.07.2009 р. по 30.06.2010 р. перебувала на спрощеній системі оподаткування та була зареєстрована платником єдиного податку. З 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. перебувала на загальній системі оподаткування. Також, позивач з 01.08.2009 р. зареєстрована платником податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Указу України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 гривень.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 зазначеного Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (ст.5 Указу України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва").

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто, застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку - фізичної особи у звітному податковому періоді.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України по справі №21-34а12 від 06.03.2012 року.

Частиною 1 ст. 244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, судом встановлено, що позивач перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищила у 2 кварталі 2010 року законодавчо встановлений граничний обсяг виручки від здійснення господарської діяльності. Обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок позивача, є власними коштами підприємця та сумою податку на додану вартість, не є підставою для невизнання її виручкою від зайняття підприємницькою діяльністю, тому ОСОБА_5 МДПІ правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 14064,28 грн., а судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог, у цій частині, відмовлено правомірно, так як вони є безпідставними.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 44389,81 грн. та 11097,46 грн. фінансових санкцій, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (яка діяла на час спірних господарських відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом. Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом,документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити визначені Законом.

Таким чином, з урахуванням вище наведених норм Закону, право на нарахування податкового кредиту виникає на підставі належним чином оформленої податкової накладної та не залежить від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що позивачем податковий кредит формувався на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів, та інших первинних документів (видаткових накладних, рахунків, актів здачі-прийняття виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, рахунків за телекомунікаційні послуги), про що вносились відомості до податкових декларацій . Податкові накладні відповідають вимогам ч.2 ст.9ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, із змінами і доповненнями і вході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував. Крім того, в акті перевірки відсутні зауваження щодо складання податкових накладних.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту не обґрунтовані, зроблені без посилання на первинні документи позивача.

Судом встановлено, що в порушення вимог п. 5.2 Розділу 2 Наказу ДПА від 22.12.2010, №984 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" в акті перевірки викладено лише факти виявлених порушень без будь-яких посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, зміст порушень викладений нечітко, при цьому до акта не додано письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, не зазначено первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Крім того, в порушення вимог Розділу 3 зазначеного Порядку, додатки до акту перевірки не висвітлюють факти виявлених порушень, а лише містять перелік первинної документації позивача.

Таким чином судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки відображені на суб'єктивних припущеннях відповідача, які не підтверджуються первинними документами і що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тому судом першої інстанції правомірно скасовано податкове повідомлення - рішення №0008271740.

Крім того в акті перевірки зазначено, що позивачем грошові кошти в сумі 7200 грн., від продажу шин, були внесені на розрахунковий рахунок, однак, в книзі обліку доходів і витрат не заповнено графу "сума виручки (доходу)" по даті 11.05.2011 року, чим порушено п.1.2, п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення) оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Судом встановлено, що позивач згідно виданої податкової накладної № 79 від 11.05.2010 року реалізувала за готівкові кошти автошини на суму 7200 грн. Дані грошові кошти були внесені на власний розрахунковий розрахунок через відділення ЖФ Приватбанк самостійно 11.05.2010 року. Книга обліку доходів та витрат ф. № 10 позивача зареєстрована в ОСОБА_5 МДПІ 30.07.2010 р. за № 352. В період до 30.07.2010 року у позивача була інша книга обліку доходів і витрат, про що зазначено в рішенні ДПА в Житомирській області від 24.10.2011 року №22314.

Отже, висновок про відсутність запису від 11.05.2010 р. про оприбуткування готівки в сумі 7200 грн. в книзі обліку доходів і витрат № 198 відповідачем зроблений безпідставно, так як зазначена книга обліку була зареєстрована вже після здійснення господарської операції, а попередня книга не була предметом дослідження перевіряючими інспекторами.

На підставі викладено, суд вважає, що вказаний висновок відповідача в акті перевірки є безпідставним, а тому податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_3 підлягало скасуванню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи відповідача, в частині задоволених судом позовних вимог та позивача, в частині відмовлених позовних вимог, є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому їх апеляційні скарги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 особи - підприємця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" липня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: ОСОБА_6

ОСОБА_2

Повний текст Ухвали виготовлено

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 особа-підприємець ОСОБА_4 вул.Житомирська,1,с.Кмитів,Коростишівський район, Житомирська область,12526

3- відповідачу ОСОБА_5 міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області Державної податкової служби вул.Шевченка, 1,м.Коростишів,Житомирська область,12500