Ухвала суду № 44075102, 08.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"08" жовтня 2012 р. Справа № 0670/3813/12

ОСОБА_2 апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_3

при секретарі Кошиль О.Ю.

за участю представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" серпня 2012 р. у справі за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" про стягнення заборгованості у розмірі 1097671,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач у порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.2007 за № 70 не виконав норматив по створенню 31 робочого місця з працевлаштування інвалідів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.08.2012 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991, № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Крім того, відповідно до частин 1 й 3 ст. 18 Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначив, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів, а не суб'єктом господарювання.

Згідно ч.3 ст. 18-1 Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а відповідно до частини третьої ст.ст. 19 вказаного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

З аналізу вищевикладених норм Закону випливає висновок про те, що працевлаштування інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організації чи до державної служби зайнятості, на яку власне і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них.

Судом встановлено, що ТОВ "Церсаніт Інвест" (ід. номер 33529350), зареєстроване виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради Житомирської області 23 грудня 2005 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ОСОБА_3 А00 №751358 . Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ "Церсаніт Інвест" знаходиться за адресою: вул. Чижівська, 4, с. Чижівка, Новоград-Волинський р-н, Житомирська обл. Видами діяльності позивача за КВЕД є - виробництво керамічних санітарно-технічних виробів, вогнетривких керамічних виробів, керамічних плиток та плит, цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини тощо.

Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми № 10 - ПІ видно, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача становила 1056 осіб. Відповідно чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях у 2011 році повинна становити - 42 особи, тоді як у ТОВ "Церсаніт Інвест" працювало всього 11 інвалідів, тобто, встановлений Законом норматив не виконано у кількості 31 інваліда. Відповідачем протягом 2011 року регулярно подавались до Новоград - Волинського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН (а.с. 19-199) де у розділі характеристика робочого місця вказано, що може бути направлена особа з інвалідністю.

Згідно листа Новоград-Волинського міського центру зайнятості №04-1046 від 3 липня 2012 року протягом 2011 року ним направлено до ТОВ "Церсаніт Інвест" на працевлаштування 4 особи з інвалідністю. Як встановлено в судовому засіданні чотири особи з інвалідністю і були прийняті на роботу.

Відповідно до Рекомендацій Вищого адміністративного суду України, від 14.04.2008, № 07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування", при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Встановлюючи викладені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного до висновку, що відповідачем не були порушені норми чинного законодавства, оскільки останнім були створені робочі місця, відповідно до встановленого нормативу; був також проінформований центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад). Проте, незважаючи на це, центром зайнятості не було направлено відповідної кількості осіб з інвалідністю до ТОВ "Церсаніт Інвест" у зв'язку із відсутністю кандидатур, які готові працювати на підприємстві відповідача.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій, суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях відповідача складу правопорушення, з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

В даному випадку роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, тому застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць є незаконним. Доводи представника відповідача є обґрунтованими. ТОВ "Церсаніт Інвест" не були порушені норми чинного законодавства, у зв'язку з чим позов є безпідставним і задоволенню не підлягав.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи ж відповідача не є переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" серпня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис)

(підпис) ОСОБА_5

ОСОБА_3

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Повний текст Ухвали виготовлений "10" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_2 обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів вул.Домбровського, 38,м.Житомир,10029

3- відповідачу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Церсаніт Інвест" вул. Чижівська, 4,с. Чижівка,Новоград-Волинський район, Житомирська область,11708