Ухвала суду № 44075098, 08.10.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"08" жовтня 2012 р. Справа № 0670/3017/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2

при секретарі Кошиль О.Ю.

за участю представників сторін:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" липня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Крок» (далі - ТОВ «УПК «Крок») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - ДПІ) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 травня 2012 року №№00028222, 00029222, 00027222.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

ТОВ "УПК "Крок" є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради 16 грудня 2004 року, ідентифікаційний код 33309435, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №132865 (том І, а.с. 96а), знаходиться за адресою: вул. Героїв Пожежних, 122, м. Житомир, 10006, та перебуває на податковому обліку в ОСОБА_4 податковій інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової інспекції з 23 грудня 2004 року за №8377 (том І, а.с.111) має також свідоцтво №09653041 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30 грудня 2004 року.

З 10 березня 2012 року по 4 квітня 2012 року працівниками ДПІ у м. Житомирі проведено планову виїзну перевірку ТОВ "УПК "Крок" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 11 квітня 2012 року № 167/22-2/33309435/0110.

Зазначеним актом зафіксовано порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі - Закон №334/94-ВР) та пп.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток у сумі 336008 грн.; порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 -ВР від 03.04.1997, п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 164237 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 183888 грн.

На підставі акта перевірки 7 травня 2012 року відповідачем прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- № 00028222 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 336008 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1 грн.;

- № 00029222 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 183888 грн.;

- № 00027222 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 164237 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 34870 грн.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угод укладених між позивачем та його контрагентами, а саме: з ТОВ "Лезер 2010", ТОВ "Белагро 77", ТОВ "Еліт Консалт".

Перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд першої інстанції визнав їх такими, що не узгоджується з правовими положеннями законів України і з таким висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія апеляційного адміністративного суду з огляду на наступне.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів позивача слідує, що в періоді, який перевірявся позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Лезер 2010", ТОВ "Белагро 77", ТОВ "Еліт Консалт" з якими позивач (замовник) уклав договори поставки, відповідно до яких виконавці, контрагенти позивача, зобов'язуються поставити товар, а замовник зобов'язується прийняти вказаний товар. Підставою для оплати є рахунок - фактури виконавця. Оплата за поставлений виконавцем товар здійснюється замовником шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок виконавця.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 3акону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3. цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.2. ст.138 ПК передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит) вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК платника податку зобов'язано надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.4, п. 201.6, п. 201.8, п. 201.10 ст.201 ПК податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вище зазначених норм закону судова колегія прийшла до висновку, що факт виконання договорів поставки укладеного між позивачем та його контрагентами ТОВ "Лезер 2010", ТОВ "Белагро 77", ТОВ "Еліт Консалт" підтверджують видаткові накладні, прибуткові накладні, податкові накладні, подорожні листи, товарно - транспортні накладні до подорожніх листів, вантажно - митними деклараціями, договором оренди складського приміщення. Факт здійснення розрахунків згідно договорів підтверджується виписками з банків та копіями платіжних доручень.

Крім того, частина 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, № 996-XIV визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже наявні у позивача первинні документи підтверджують фактичне виконання вищевказаних договорів, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення підприємством до складу собівартості виготовленої продукції та реалізованих товарів витрати по придбанню сировини та товарів від постачальників: TOB «Лезер 2010» в сумі 992718 грн., TOB «Еліт Консалт» в сумі 750163 грн., TOB «Белагро-77» в сумі 36300,00 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість з придбання товарів, сировини від TOB «Лезер 2010», TOB «Белагро- 77», ТОВ «Еліт Консалт» на загальну суму ПДВ 348125 грн.

Щодо твердження відповідача про нікчемність угод позивача з його контрагентами суд вважає, що вони є безпідставними, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

На момент здійснення правовідносин між позивачем та його контрагентами, їх діяльність була легітимізована у встановленому законодавством порядку, зазначені підприємства знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, були зареєстровані платниками податку в податковому органі, подавали податкову звітність.

Угоди укладені між позивачем та його контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того положеннями Податкового кодексу України так і іншими законодавчими актами України не передбачено права позивача вимагати від свого контрагента, а контрагент в свою чергу не зобов'язаний надавати на його вимогу будь-які відомості, в тому числі відомості щодо правильності декларування ними своїх зобов'язань з податку на додану вартість та виконання ними таких зобов'язань перед бюджетом, місцезнаходження майна, наявності дозвільних документів, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна.

Відповідно до приписів ст. 67 Конституції України та Податкового кодексу України, податкова відповідальність є персональною і не може бути покладена будь-яким чином, в тому числі і за рішенням відповідача, на іншого платника податку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Слід також зазначити, що згідно з п.п. 1, 9 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд першої інстанції правильно визначив, що посилання відповідача на недійсність правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагенти, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначених угод, виходячи з фактичного її виконання.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених ДПІ у м. Житомирі №№ 00028222, 00029222, 00027222 від 7 травня 2012 року підлягали задоволенню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи ж відповідача не є переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" липня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис)

(підпис) ОСОБА_5

ОСОБА_2

Повний текст Ухвали виготовлений "10" жовтня 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" вул.Героїв Пожежних, 122,м.Житомир,10000

3- відповідачу ОСОБА_4 податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014