Ухвала суду № 44075070, 10.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Черноліхов С.В.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"10" вересня 2012 р. Справа № 2а-9746/10/0670

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2

при секретарі Кошиль О.Ю.

за участю представника ДПІ:

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" січня 2012 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 акціонерне товариство "Верстатуніверсалмаш" звернулося до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0003232301/0 від 26 листопада 2010 року про застосування до товариства штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у сумі 6943, 00 грн. При цьому зазначило, що вказана сума санкцій була нарахована за порушення Товариством вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". З такими висновками Державної податкової інспекції у м. Житомирі позивач не погоджується, оскільки якщо платником податків фактично надані послуги та реалізовані ТМЦ у звітному періоді, то й до складу податкового зобов'язання по податку на додану вартість вони мають бути віднесені у цьому звітному періоді, а не у попередньому, як встановлено перевіркою. Крім того, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів на підтвердження виявленого порушення та не обґрунтовано розрахунок фінансових санкцій у сумі 6943, 00 грн., що суперечить вимогам статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 31.01.2012 року та прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2010 року виявлено порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: включення у звітних періодах до бази оподаткування вартості наданих послуг і реалізованих ТМЦ за попередні податкові періоди. За результатами перевірки складено акт № 8539/23-1/00222172/0110 від 10 листопада 2010 року.

На підставі вказаного акта ОСОБА_4 податковою інспекцією у м. Житомирі 26 листопада 2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003232301/0 від 26 листопада 2010 року про застосування до Відкритого акціонерного товариства "Верстатуніверсалмаш" штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість у сумі 6943, 00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно із підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із змісту вказаних правових норм слідує, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості. Податкове зобов'язання з поставки товарів (робіт, послуг) виникає або у разі їх оплати у встановленому порядку, або у день оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку, залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що акт перевірки не містить документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з його контрагентами, які мали бути дослідженими перевіряючими під час проведення перевірки. Це свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням пункту 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 925/11205 (надалі - наказ N 327), згідно якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, тому факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відносно того, що товариством невірно визначалася база оподаткування податком на додану вартість за рахунок включення у звітних періодах до бази оподаткування вартості наданих послуг і реалізованих ТМЦ за попередні податкові періоди.

В судовому засіданні судом першої інстанції було оглянуто акти виконаних робіт та податкові накладні, які були складені у тих звітних періодах, у яких були включені в податкове зобов'язання з ПДВ, тому він прийшов до правильного висновку, що орган податкової служби неправильно визначив дату першої події, з настанням якої у позивача виникло податкове зобов'язання за результатами даних фінансово-господарських операцій і за таких обставин визнав податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0003232301/0 від 26 листопада 2010 року протиправним.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін. Доводи ж відповідача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "31" січня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.Г. Охрімчук

судді: ОСОБА_5

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 акціонерне товариство "Верстатуніверсалмаш" вул. Корольова,132,м.Житомир,10025

3- відповідачу ОСОБА_4 податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014