Рішення № 44073524, 06.05.2015, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/898/15-ц

провадження №2/619/714/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

06 травня 2015 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіОСОБА_1за участюсекретаря судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

встановив

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила розірвати шлюб укладений між сторонами, зареєстрований 27.08.2004 року Московським відділом державної РАЦС реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис серія I-BЛ №222549; визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Солоницівка вул 70 років Жовтня №1, кв.144 та автомобіль марки «Volkswagen Transporter» р/н АХ5917CM, в порядку поділу спільного майна подружжя визнати право за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на ? частини автомобіля марки «Volkswagen Transporter» р/н АХ5917CMта ? частині квартири, розташованої за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Солоницівка вул 70 років Жовтня №1 кв.144 - за кожним, припинивши право спільної сумісної власності на вказане нерухоме майно; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, щомісячно аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 лютого 2015 року. В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона уклала шлюб з ОСОБА_4 27 серпня 2004 року. Від цього шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачем у квартирі, що знаходиться за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Солоницівка вул 70 років Жовтня №1 кв.144 і перебуває на її утриманні. Також з ними проживає неповнолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який навчається у Харківської гімназії №47. Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння між сторонами, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки з ведення спільного господарства та виховання дитини. Позивач має регулярний дохід від своєї роботи, але цих грошей не вистачає на належне утримання двох дітей, які, окрім харчування та одягу, потребують розвитку. Протягом декількох років спільного життя у них з відповідачем виникають непорозуміння щодо порядку участі останнього у матеріальному забезпеченні родини. Угоди про добровільний поділ майна, що є спільною власністю подружжя, між ними не досягнуто. За час проживання у шлюбі ними придбано таке майно: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Солоницівка вул 70 років Жовтня №1 кв.144. Квартира придбавалася у 2008 році на імя відповідача у кредит. Кредитні зобовязання станом на сьогоднішній день погашені, у квартирі був зроблений ремонт за спільні кошти; автомобіль «Volkswagen Transporter» р/н АХ5917CM. Транспортний засіб був придбаний у 2010 році та зареєстрований на ім'я відповідача. Відповідач постійно експлуатував спірний автомобіль, має водійські навички, відповідне свідоцтво на право керування автомобілем, продовжує його експлуатувати на даний час. Виходячи з принципу рівності часток подружжя у спільному майні, передбаченого у ст.70 СК України, позивачу та відповідачу повинні належати по ? частині спірної квартири та автомобіля.

У судове засідання 16 квітня 2015 року відповідач ОСОБА_4, не зявився про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідно до поштового повідомлення судова повістка про виклик до суду була вручена відповідачеві 26 березня 2015 року.

До суду надійшла заява відповідача, в якій він просив відкласти розгляд справи у звязку з його хворобою. При цьому будь-яких доказів на обґрунтування причини не явки до суду не надав.

У судове засідання 06 травня 2015 року відповідач ОСОБА_4, не зявився про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідно до поштового повідомлення судова повістка про виклик до суду була вручена відповідачеві 23 квітня 2015 року.

До суду надійшла заява відповідача, в якій він просив відкласти розгляд справи у звязку з тим, що у період з 01 травня 2015 року по 01 серпня 2015 року він буде перебувати у відрядженні. При цьому надав довідку №263 від 29.04.2015 року, в якій директор БФ «Кохання» зазначив, що ОСОБА_4 у зазначений вище період направляється у відрядження до м. Щастя Луганської області.

Згідно ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_7 не зявився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідач у судове засідання повторно не зявився. Враховуючи положення ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідно до якої суд не враховує поважність/неповажність явки відповідача до суду, тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці відповідача, а також враховуючи принцип диспозитивності, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами, суд не зясовує причини неявки відповідача та відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України постановляє заочне рішення.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно свідоцтва про шлюб серії І-ВЛ №222549, виданого Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, 27 серпня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №827. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_3.

Згідно свідоцтва про народження серія 1-ВЛ №041858, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Фрунзенського районного управління юстиції м. Харкова, ОСОБА_5, народився 23.08.2005 року, його батьками є: батько ОСОБА_4, мати ОСОБА_3.

Згідно листа Управління ДАІ ГУ МВС України в Харківській області №4066 від 28.04.2015 року, власником автомобіля «Volkswagen Transporter» р/н АХ5917CM на підставі довідки-рахунку №ДПІ041746 є ОСОБА_8, свідоцтво про реєстрацію ТЗ №САК030030 від 11 жовтня 2011 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №37147729 від 06.05.2015 року, власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності, виданого 09 жовтня 2009 року виконкомом Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області №300 від 11.08.2009 року, є ОСОБА_8.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

Щодо позовних вимог про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Як встановлено судом, сторони створити міцної сім'ї за час спільного проживання не змогли внаслідок чого шлюб фактично розпався, подружні стосунки припинились, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам їх дитини.

Суд застосовує наступні нормативно-правові акти.

Згідно ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно ч. 2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дитини, що мають істотне значення.

Згідно ч.2 ст.115 СК України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Щодо позовних вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Пленум Верховного Суду України в п.23 своєї постанови №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», розяснив судам, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як вбачається з матеріалів справи квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та автомобіль «Volkswagen Transporter» р/н АХ5917CM, були придані в період зареєстрованого між сторонами шлюбу та зареєстровані на ім'я відповідача.

Таким чином, зазначена квартира та автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У звязку з вищевикладеним, суд дійшов до висновку про визнання права власності за кожним із сторін на ? частину зазначеного майна.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів.

Згідно ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ст.180 СК України, батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача про стягнення аліментів, оскільки дитина проживає разом з матірю та перебуває на її повному утриманні, а батько дитини не надає матеріальної допомоги.

Пленум Верховного Суду України в п.17 своєї Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 року роз'яснив судам, що згідно з ч.3 ст.181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Позивачем не зазначені обставини, які мають істотне значення, та не обґрунтовано необхідність стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням всіх обставин справи, стану здоров'я та матеріального становища дитини, суд визначає аліменти у розмірі ? частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття, починаючи з дня подачі позову.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 224-226, 233, 367 ч.1 п.1 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований 27 серпня 2004 року Московським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №827 - розірвати.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину автомобіля «Volkswagen Transporter» р/н АХ5917CM.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину автомобіля «Volkswagen Transporter» р/н АХ5917CM.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, аліменти на утримання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у розмірі ? частини усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття, починаючи з дня подачі позову 04.03.2015 року і досягнення ним повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в дохід держави 243,60 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 3897,60 грн.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дергачівського районного управління юстиції Харківської області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є.А. Болибок