Постанова № 44073337, 05.05.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2015 р. Справа № 902/122/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Дужич С.П. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.03.2015 р. у справі № 902/122/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс"

до приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр"

про стягнення 444183 грн. 49 коп. заборгованості за договором про надання транспортних послуг № 1 від 16.01.2012 р.

за участю представників сторін:

позивача - Воронюка Т.В.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтехнтранс" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" про стягнення 444183,49 грн. заборгованості за надані транспортні послуги за період січень-травень 2012 року за договором № 1 від 16.01.2012 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.03.2015 року (суддя Банасько О.О.) вказаний позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 444183,49 грн. боргу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що на підставі договору №1 від 16.01.2012 року протягом січня-травня 2012 року позивачем були надані, а відповідачем прийняті транспортні послуги з перевезення вантажу. Враховуючи приписи ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527 ЦК України та те, що за надані послуги відповідач розрахувався частково, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Апелянт, зокрема, вказує на те, що подані позивачем документи не стосуються зобов'язань сторін за договором про надання транспортних послуг №1 від 16.01.2012 року і не можуть виступати доказами наявності заборгованості відповідача за даним договором. Посилається також на те, що у відповідності до п. 2.1 договору жодних завдань на перевезення ВАТ "Стрижавський кар'єр" за даним договором не надавало, а відповідно в останнього не виникло обов'язку по оплаті перевезень. Крім того, звертає увагу апеляційного суду на те, що всупереч п. 5.1 договору позивачем не надано зведених ТТН, що додатково свідчить, що фактично за договором від 16.01.2012 року послуги не надавались. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано обставини, встановлені господарським судом Вінницької області у справі №6/68/2012/5003.

Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Аналогічні положення щодо визначення договору перевезення містить ст. 909 ЦК України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 16.01.2012 року ТОВ "Промтехтранс" (перевізник) та ВАТ "Стрижавський кар'єр" (замовник) (правонаступником якого є ПАТ "Стрижавський кар'єр") уклали договір №1 про надання транспортних послуг, згідно п.1.1 якого перевізник прийняв на себе зобов'язання з перевезення вантажів замовника технічно справним автомобілем - самоскидом марки БілАЗ в кількості одної одиниці, що належить перевізнику (далі - договір).

Згідно із п. 2.1 договору перевезення вантажу здійснюється перевізником відповідно до завдань замовника в погоджених сторонами обсягах.

Пунктом 3.3 договору передбачено обов'язок перевізника виписувати щомісячно отримане від замовника пальне та проводити оплату його вартості відповідно до заправних відомостей після розрахунків замовника.

У свою чергу, п. 4.6 договору визначено обов'язок замовника забезпечити своєчасне і повне оформлення у встановленому порядку товарно-транспортних документів, подорожніх листів, талонів замовника, здійснювати відмітки в товарно-транспортних документах про фактичний час прибуття та відправлення транспортного засобу в пунктах відвантаження та розвантаження.

Згідно п. 8.1 цей договір вступив в силу з моменту його підписання і діяв до 31.12.2012 року.

На виконання умов договору, за період з 16.01.2012 року по 18.05.2012 року позивач надав, а відповідач прийняв транспортні послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 634089,60 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2012 року на суму 73971 грн. (за період з 16 по 30.01.2012 року), від 29.02.2012 року на суму 51582,60 грн. (за період з 21 по 29.02.2012 року), від 30.03.2012 року на суму 220500 грн. (за період з 1 по 30.03.2012 року), від 30.04.2012 року на суму 203616 грн. (за період з 1 по 30.04.2012 року), від 31.05.2012 року на суму 84420 грн. (за період з 1 по 18.05.2012 року), а також відповідними товарно-транспортними накладними за вказаний період.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що зазначені акти прийому-передачі наданих послуг не стосуються зобов'язань сторін за договором від 16.01.2012 року, з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.12.2012 року у справі №6/68/2012/5003 стягнуто з ВАТ "Стрижавський кар'єр" на користь ТОВ "Промтехнтранс" 162876,76 грн. заборгованості за надані у період з 28.07.2011 року по 31.12.2011 року транспортні послуги згідно договору №21/07 від 25.07.2011 року.

При цьому, як вбачається із змісту позовної заяви ТОВ "Промтехнтранс" у справі №6/68/2012/5003, звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за період з 28.07.2011 року по 18.05.2012 року на підставі договору №21/07 від 25.07.2011 року.

Однак, заявою від 22.10.2012 року позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з ВАТ "Стрижавський кар'єр" наявний борг по 31.12.2011 року. Вказана заява прийнята господарським судом Вінницької області до розгляду та спір вирішено по суті згідно нового періоду та ціни позову.

Отже, враховуючи, що неналежне виконання відповідачем умов договору №1 від 16.01.2012 року не було підставою позову у справі №6/68/2012/5003, а заборгованість з відповідача стягнута за період до 31.12.2011 року, у той час, коли у даній справі №902/122/15 предметом спору є стягнення боргу за період з 16.01.2012 року по 18.05.2012 року, відтак рішенням від 02.11.2012 року у справі №6/68/2012/5003 не вирішено спір про той же предмет і з тих же підстав, що спростовує відповідні посилання ПАТ "Стрижавський кар'єр" в апеляційній скарзі.

В контексті викладеного, апеляційний суд звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву у справі №6/68/2012/5003, ПАТ "Стрижавський кар'єр" посилалось на те, що акти приймання-передачі наданих послуг від 31.01.2012 року, від 29.02.2012 року, від 30.03.2012 року, від 30.04.2012 року, від 31.05.2012 року (якими позивач обґрунтовує позов у даній справі №902/122/15) не є належними доказами у справі, оскільки складені за межами строку договору №21/07 від 25.07.2011 року, який у 2012 році не діяв.

Натомість, в апеляційній скарзі в даній справі відповідач вказує на те, що зазначені акти приймання-передачі наданих послуг складені на підставі договору №21/07 від 25.07.2011 року (з огляду на посилання в них саме на вказаний договір), а тому не стосуються спірних правовідносин.

Отже, вказівка в актах приймання-передачі за період з січня по травень 2012 року на договір №21/07 від 25.07.2011 року, у той час, коли такий договір не діяв, натомість був чинним договір №1 від 16.01.2012 року, розцінюється апеляційним судом як описка, а відповідні доводи апелянта, як намагання завести суд в оману.

Більше того, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Колегією суддів встановлено, що наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні за період з січня по травень 2012 року містять інформацію про замовника (ПАТ "Стрижавський кар'єр") та перевізника (ТОВ "Промтехнтранс"), пункти навантаження та розвантаження, всі необхідні відомості про вантаж, його рух, а також підписані представниками обох сторін без будь-яких застережень та скріплені відбитками їх печаток, з огляду на що перевезення вважається закінченим, а такі товарно-транспортні накладні підтверджують факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів відповідача, що є самостійною та достатньою підставою для виникнення в останнього обов'язку по оплаті отриманих послуг.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що товарно-транспортні накладні могли бути отримані позивачем тільки після надання відповідачу транспортних послуг виконаних належним чином. Вказаної обставини, а також того, що ТОВ "Промтехтранс" надавало у 2012 року ПАТ "Стрижавський кар'єр" транспортні послуги, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, апелянтом в установленому порядку не спростовано та не заперечено.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на відсутність завдань ВАТ "Стрижавський кар'єр" на перевезення, оскільки останній надані позивачем послуги прийняв та відповідно зобов'язався їх оплатити.

Натомість, як вбачається із банківських виписок по рахунках ПАТ "Стрижавський кар'єр" за період з 25.07.2011 року по 24.03.2015 року, останній оплат вартості наданих у 2012 році ТОВ "Промтехтранс" послуг по перевезенню вантажів не здійснював.

Однак, згідно видаткових накладних №СК-0000024 від 30.01.2012 року на суму 22017,02 грн., №СК-0000057 від 29.02.2012 року на суму 14152,50 грн., №СК-0000096 від 29.03.2012 року на суму 62052,02 грн., №СК-0000138 від 03.05.2012 року на суму 57494,65 грн., №СК-0000193 від 31.05.2012 року на суму 25388,11 грн., відповідач за період з січня по травень 2012 року передав позивачу дизельне паливо на загальну суму 181104,30 грн., яка була зарахована в рахунок погашення боргу за товарно-транспортними накладними за період з 16.01.2012 року по 18.05.2012 року.

Таким чином, заборгованість ПАТ "Стрижавський кар'єр" перед ТОВ "Промтехтранс" за отримані транспортні послуги з перевезення вантажу з урахуванням вартості отриманого позивачем пального складає 452985,30 грн. Однак, враховуючи, що із клопотанням про вихід за межі позовних вимог ТОВ "Промтехтранс" не зверталось, суд першої інстанції правомірно розглянув спір виходячи із заявленого розміру позовних вимог, а саме в сумі 444183,49 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.5.1 договору розрахунки між перевізником та замовником здійснюються 2 рази в місяць або за подекаду на підставі зведеної ТТН та рахунку перевізника шляхом перерахування на поточний рахунок перевізника безготівкових коштів у відповідності до виставлених замовником рахунків.

Колегією суддів встановлено, що наявні в матеріалах справи рахунки-реєстри №733 за квітень 2012 року, №727 за березень 2012 року, №719 за лютий 2012 року, №710 за січень 2012 року, №745 за травень 2012 року містять зведену інформацію про всі вантажні перевезення, у тому числі дати їх здійснення, номера та марки автомобіля, номера кожної із товарно-транспортної накладної, назви вантажу, його ваги та вартості перевезення.

Враховуючи, що чинним законодавством, а також сторонами у договорі (у тому числі у п. 5.1) не визначено форму зведених товарно-транспортних накладних, а також з огляду на дані, які містяться в рахунках-реєстрах щодо вартості наданих послуг, колегія суддів розцінює вказані документи в сукупності з вказаними вище товрно-транспортними накладними як належні докази у виконання зобов'язань за договором.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно врахував положення ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, а також поняття прострочення боржника.

Встановивши факт не виконання ПАТ "Стрижавський кар'єр" зобов'язання в частині оплати вартості отриманих послуг по перевезенню вантажу, проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду Вінницької області про стягнення із відповідача 444183,49 грн.

Колегія суддів не надає правої оцінки наявним у матеріалах справи видатковим та податковим накладним за 2011 рік, рахункам-реєстрам за серпень-грудень 2011 року, оскільки всі вказані документи датовані раніше, ніж виникли спірні правовідносини сторін.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.03.2015 р. у справі №902/122/15 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Стрижавський кар'єр" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

3. Справу №902/122/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.