Постанова № 44073252, 06.05.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2015 р. Справа № 914/4521/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Кузь В.Л.

судді Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

При секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянувши апеляційну скаргу від 12.03.15 за вих. № 14/2-263 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.15

у справі № 914/4521/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача Комунального підприємства "Перемишлянитеплоенерго", м. Перемишляни, Львівська область

про стягнення 51 967,96 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Вознюк Є.В. - представник (довіреність № 14-167 від 11.06.14);

від відповідача - не з'явився.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/4521/14 розподілено до розгляду в складі колегії - головуючий суддя Кузь В.Л., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.

У зв'язку з перебуванням судді Галушко Н.А. та судді Орищин Г.В. у відпустці розпорядженням голови суду від 27.03.15 внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/4521/14, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя - Кузь В.Л. судді - Зварич О.В. та Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.15 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 15.04.15.

У зв'язку з перебуванням судді Зварич О.В. у відпустці розпорядженням голови суду від 15.04.15 внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/4521/14, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя - Кузь В.Л., судді - Юрченко Я.О. та Галушко Н.А.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.15 у справі № 914/4521/14 (суддя Кітаєва С.Б.) позов задоволено частково, стягнуто з КП "Перемишлянитеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 23 259,73 грн. пені, 7 309,70 грн. 3 % річних, 9 863,96 грн. інфляційних втрат та 1771,94 грн. судового збору. В решті позову відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.15 у справі № 914/4521/14 в частині відмови в позові про стягнення 11 270,84 грн. пені та прийняти нове рішення - позов задоволити.

Скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції не врахував, п. 3.17.4 роз'яснень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», та необґрунтовано зменшив розмір пені на 30 %, оскільки виняткових обставин відповідачем не доведено, а судом не вмотивовано в чому полягає винятковість обставин.

Крім того, скаржник вказує на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відповідно до звіту про фінансові результати за 2013 рік понесло значні збитки, сума яких складає понад 12,5 млрд. грн., який в свою чергу виник через невиконання або неналежне виконання зобов'язань контрагентами, в даному випадку таких, як відповідач. При цьому, несвоєчасність проведення споживачами розрахунків за поставлений позивачем природний газ тягне за собою заборгованість перед газовидобувними підприємствами відповідно до договорів, які передбачають жорсткі санкції за прострочення оплат.

У судовому засіданні 15.04.15 за згодою представників сторін було оголошено перерву до 06.05.15.

У зв'язку з перебуванням судді Юрченка Я.О. у відпустці розпорядженням голови суду від 06.05.15 внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/4521/14, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя - Кузь В.Л., судді - Орищин Г.В. та Галушко Н.А.

До початку судового засідання від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін з підстав його законності та обґрунтованості. Проте, відповідач участі свого уповноваженого представника у судове засіданні від 06.05.15 не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду, з огляду на те, що у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для вирішення спору по суті, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представника відповідача.

Представник позивача у судових засіданнях навів свої доводи та міркування з приводу поданої апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 06.05.15 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.15 у справі № 914/4521/14, з огляду на наступне:

Як встановлено місцевим господарським судом, 28.12.12 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Перемишлянитеплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2934-БО-21.

15 липня 2013 року між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу №13/2934-БО-21 від 28.12.12, у якій сторони погодили з 01.07.13 викласти пункти 5.2 і 5.5 статті 5 "Ціна газу" в новій редакції.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ , видобутий на території України підприємствами , які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 1048,679 тис.куб.м.(один мільйон сорок вісім тисяч шістсот сімдесят дев'ять куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.) та в кількості, зазначеній в цьому пункті договору.

Згідно п. 5.1 договору ціна (граничний рівень цін) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Згідно п. 5.2 договору (з врахуванням додаткової угоди №1 від 15.07.13 до договору), ціна за 1000 куб. м газу становить 3 459 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою -20%.

Сторони погодили, що тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами-295,60 грн., крім того ПДВ-20%-59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ-20%-764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.

На підставі п.6.1. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу . Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 ( п'ять) років.

Згідно з п. 11.1 Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

18 липня 2013 року між сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу №13/3580-БО-21 від 28.12.12, у якій сторони погодили з 01.07.13 викласти пункти 5.2 і 5.5 статті 5 "Ціна газу" в новій редакції. Так, згідно п.5.5, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу. Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, решта умов договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач передав у власність , а відповідач прийняв протягом 2013 року природний газ в обсязі 912,763 тис. м куб. на загальну суму 4233304,05 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані сторонами акти приймання-передачі: від 31.01.13 ( поставка за січень 2013р.) на суму 999224,47 грн.; від 28.02.13 ( поставка за лютий 2013р.) на суму 782150,72 грн.; від 31.03.13 ( поставка за березень 2013 р.) на суму 835336,46 грн.; від 30.04.13 (поставка за квітень 2013 р.) на суму 252815,27 грн.; від 31.10.13 (поставка за жовтень 2013р. ) на суму 240333,75 грн.; від 30.11.13 ( за листопад 2013 р.) на суму 392420,77 грн.; від 31.12.13 (поставка за грудень 2013 р.) на суму 731022,61 грн.

Розрахунок за отриманий газ відповідач здійснив повністю, але з порушенням строків, передбачених пунктом 6.1 договору.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договору купівлі-продажу природного газу № № 13/2040-ТЕ-21 від 28.12.2012 сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та договором (п. 7.1.).

Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по розрахунках за поставлений газ, що відповідачем не заперечується, суд визнав обґрунтованими нарахування інфляційних на суму 9 863,96 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Враховуючи ці норми, сторонами узгоджено пунктом 7.2 договору купівлі - продажу природного газу № 13/2934-БО-21 від 28.12.12, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Покупець (відповідач у справі) взяті на себе зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав із порушенням встановленого договором строку виконання, а відтак, у відповідності з п. 7.2 договору, за порушення строків виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем було здійснено нарахування пені, сума якої згідно з розрахунком позивача, становить 34 530,57 грн.

Разом з цим, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що позивачем в поданому розрахунку у періоди нарахування пені та 3 % річних, які заявлені до стягнення на суму 34 530,57 грн. та 7 573,43 грн. відповідно, помилково включались дні фактичної сплати відповідачем суми заборгованості. З врахуванням наведеного та перевіривши розрахунок, проведений судом першої інстанції, Львівський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача підлягає 7 309,70 грн. 3 % річних та 33 228,19 грн. пені з січня 2013 року по грудень 2013 року включно. Разом з цим, розмір задоволеної до стягнення пені на клопотання відповідача був зменшений місцевим господарським судом на 30 % до 23 259,73 грн. При цьому, суд першої інстанції врахував майновий стан сторін, стан розрахунків за поставлений природний газ по спірному договорі та соціальну значущість підприємств.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, а стосовно доводів апеляційної скарги про порушення Господарським судом Львівської області норм законодавства в частині зменшення розміру пені, зазначає наступне:

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 1 статті 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, при оцінці обставин в обґрунтування підстав для зменшення неустойки на 30 % суд першої інстанції прийняв до уваги ступінь виконання основного зобов'язання відповідачем, незначний, у переважній більшості, термін несвоєчасної оплати газу, важливість збереження господарської діяльності відповідача, як комунального підприємства територіальної громади Перемишлянського району та з врахуванням інтересів позивача як об'єкта, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, обставини щодо наявності заборгованості споживачів газу (населення та бюджетних організацій) перед відповідачем за спожиту теплову енергію, наявністю різниці між фактичними витратами на виробництво теплової енергії і затвердженими органом місцевого самоврядування тарифами, а також те, що заявлена до стягнення неустойка перевищує наслідки порушення відповідачем грошового зобов'язання. Крім того, інфляційні процеси, які мали місце за час невиконання відповідачем свого зобов'язання, компенсуються позивачу стягненням з відповідача інфляційних втрат в розмірі 9 863,96 грн.

Питання щодо меж зменшення неустойки повинно розглядатися із врахуванням принципу змагальності сторін з виконанням вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було подано суду доказів понесення ним збитків через порушення відповідачем строків по оплаті за поставлений природний газ саме за порушення строків оплати за договором №13/2934-БО-21 від 28.12.12.

Разом з тим, Вищий господарський суду України у п. 7 оглядового листа від 29.04.13 № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)» звертає увагу на наступне. Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (постанова Вищого господарського суду України від 19.12.12 № 5023/3165/12).

З врахуванням викладеного, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про зменшення розміру пені на 30 % та стягнення з відповідача на користь позивача 23 259,73 грн. пені, оскільки зменшення розміру штрафних санкцій є достатнім та дієвим засобом стимулювання відповідача до належного і своєчасного виконання умов договорів у майбутньому та є співрозмірним в контексті інтересів позивача та відповідача, що було враховано судом першої інстанції при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, Львівський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Судовий збір слід покласти на скаржника в порядку ст.ст. 49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 12.03.15 за вих. № 14/2-263 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.15 у справі № 914/4521/14 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 07.05.15.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.