Рішення № 44073063, 23.04.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2015 р.Справа № 921/142/15-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР-ТРЕЙД" (вул. М. Грінченка, буд.18, м. Київ, 03039)

до відповідача Приватного агропромислового підприємства "Медобори" (с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область, 48230)

про стягнення заборгованості в сумі 419386,92 грн., з яких: 124710,40 грн. - сума упущеної вигоди; 24 676, 92 грн. - вартість витрат понесених на оплату транспортних послуг; 270000 грн. - сума договірної санкції.

За участю представників сторін:

позивача - Колеснік О.С.

відповідача - Сосновська Л.М.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАР-ТРЕЙД" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного агропромислового підприємства "Медобори" про стягнення, з врахуванням зменшення позовних вимог 124710,40 грн. упущеної вигоди, 24 676, 92 грн. збитків (витрат на оплату транспортних послуг), 270000 грн. санкцій.

У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач проти позову заперечив, посилаючись на його безпідставність.

Розгляд справи призначений вперше на 05 березня 2015 року неодноразово відкладався, востаннє на 23 квітня 2015 року.

В порядку ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжувався.

В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

28 травня 2014 року між ТОВ "ДАР-ТРЕЙД" та ПАП "Медобори" укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №202/1/2014-06.

За змістом договору, постачальник (відповідач) брав на себе зобов'язання поставити покупцю до 15 серпня 2014 року включно зерно пшениці 6 класу (визначених якісних показників) в кількості 1000 метричних тон, а покупець (позивач) зобов'язувався здійснити попередню оплату вартості товару в сумі 1000000 грн. протягом 5 робочих днів з дати набрання договором чинності.

Ціна одиниці виміру товару, за якою здійснюються остаточні розрахунки визначається як середньозважена ціна за одиницю виміру товару, встановлена зернотрейдерами в даному регіоні на момент поставки товару, за вирахуванням знижки в розмірі 200 грн. за кожну одиницю виміру товару яка надається постачальником покупцю (п.2.2 договору).

У п. 3.2 договору сторони погодились, що поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акта приймання - передачі.

Умови поставки сторони узгодили в п.3.3 договору EXW "Кременчанка" Теропільська область, м. Кременець, вул. Березіна, 2А.

Згідно з п.п.2.1, 8.2 договору, у разі недотримання умов поставки товару, на постачальника покладено обов'язок сплатити договірну санкцію у розмірі 0,2 % від суми попередньої оплати (1000000 грн.) за кожен день прострочення.

Додатковою угодою №1 від 18 серпня 2014 року до договору поставки зерна майбутнього врожаю №202/1/2014-06 від 28 травня 2014 року було внесено зміни.

А саме, змінено п.3.3 договору щодо умов поставки, визначивши їх - СРТ ПАТ "Лановецьке ХПП" (вул. Залізнична, буд. 40 м. Ланівці, Лановецького району, Тернопільської області ).

Інші умови правочину №202/1/2014-06 від 28 травня 2014 року, у тому числі з приводу строку поставки зерна, залишились незмінними.

Платіжними дорученнями №№2896 від 05 червня 2014 року, 2901 від 11 червня 2014 року ТОВ "Дар-Трейд" перерахувало на користь ПАП "Медобори" 1000000грн.

На виконання умов договору, по накладних №№29/1 від 29.08.14р., 2/1 від 02.09.14р., 1/1 від 01.09.14р., 3/1 від 03.09.14р., 4/1 від 04.09.14р., 5/1 від 12.09.14р., 6/1 від 13.09.14р., 7/1 від 14.09.14р., 8/1 від 16.09.14р., 9/1 від 20.09.14р., 10/1 від 22.09.14р., 11/1 від 23.09.14р., 1/1 від 04.10.14р., 2/1 від 08.10.14р., ПАП "Медобори" відвантажило ТОВ "Дар-Трейд" 610,28 тонн пшениці врожаю 2014 року по ціні 1375 грн. без ПДВ на загальну суму 1006962 грн. з врахуванням передбаченої п.2.2 знижки.

При цьому, перевезення товару до нового місця призначення на ПАТ "Лановецьке ХПП" здійснювалось по договорах №213/1/2014-09 від 12 вересня 2014 року та №215/2014-09 від 23 вересня 2014 року, укладених ТОВ "Дар-Трейд" з перевізниками.

Як вбачається з представлених актів наданих послуг по перевезенню вантажів, товарно - транспортних накладних, а також платіжних доручень (копії наявні у матеріалах справи), транспортні послуги по доставці зерна від ПАП "Медобори" на ПАТ "Лановецьке ХПП" оплачено ТОВ "ДАР-Трейд" в сумі 24 676, 92 грн.

Зобов'язання по поставці решти (1000-610,28) 389,72 тонн зерна ПАП "Медобори" не виконано.

Згідно з позовом, порушення постачальником своїх договірних зобов'язань, стало підставою для звернення ТОВ "Дар-Трейд" до суду з вимогами про стягнення 0,2% санкцій та витрат за транспортування зерна (прямі збитки).

Крім іншого, як стверджує позивач, договір №202/1/2014-06 від 28 травня 2014 року було укладено з метою виконання експортного контракту №198/2014-05 від 15 травня 2014 року, заключеного ТОВ "Дар-Трейд" з іноземним контрагентом.

Внаслідок недотримання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки 389,72 тонн зерна, для недопущення порушень виконання експортного контракту, позивач (за його доводами) вимушений був укласти договір постачання сільськогосподарської продукції з іншим постачальником, за цінами вищими, ніж це було передбачено договором №202/1/2014-06 від 28 травня 2014 року та нести додаткові витрати.

Різницю між запланованими та вимушеними витратами позивач визначив в сумі 124710,40 грн. як упущену вигоду та просив її стягнути з відповідача.

Відповідач вказує на безпідставність вимог позивача, оскільки:

- попередню оплату внесено з порушенням строку, передбаченого договором. Тому, сторонами в усному порядку узгоджено поставку зерна лише на суму передплати;

- місце поставки також було змінено за домовленістю;

- вартість поставленого зерна перевищує суму перераховану на користь постачальника;

- метою правил Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі, тому до правовідносин які виникли в Україні між українськими суб'єктами господарювання дані правила не застосовуються;

- позивачем не доведено, що саме порушення виконання зобов'язання відповідачем стало єдиною і достатньою причиною неотримання прибутку, а також не зазначено правового зв'язку між неправомірними діями відповідача та упущеною вигодою.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, не запереченими належним чином відповідачем, частково доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).

До договору поставки, в порядку ч.2 ст. 712 УК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статті 662,663 ЦК України, серед іншого, покладають на продавця обов'язок передати покупцеві визначений договором товар та у встановлений договором строк.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України, покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В статті 2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" № 1877-IV від 24 червня 2004 року надано визначення, згідно з яким умови поставки - умови, визначені у договорах (контрактах), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

У відповідності до ч.4 ст. 265 ГК України, для визначення умов договорів поставки сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Документами, що застосовуються в Україні, в яких зафіксовані звичаї ділового обороту, є у т.ч. Інкотермс - Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 році (Лист Вищого господарського суду № 01-8/211 від 07 квітня 2008 року "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України")

Інкотермс 2010 Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, які вступили в силу 01 січня 2011 року визначають в основному обов'язки, вартість і ризики, що виникають при доставці товару від продавців до покупців.

Невід'ємною складовою Правил ІНКОТЕРМС є вступ, що містить наступні положення: Сторони можуть посилатися не тільки на норми Інкотермс 2010, а і на Інкотермс 2000 або Інкотермс 1990. Однак, посилаючись на більш ранні версії, необхідно чітко вказувати про яку саме редакцію ідеться, оскільки за замовчуванням вказуючи в договорі базис поставки Інкотермс, вважається, що мається на увазі остання з діючих на день укладення договору редакцій.

"C"- терміни Правил ІНКОТЕРМС вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок.

Термін СРТ «Перевезення оплачено до» CARRIAGE PAID TO (... named place of destination) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає настання правових наслідків порушення зобов'язання такі як зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст.ст.3,6,627 ЦК України, ст. 179 ГК України, встановлено принцип свободи договору, за яким сторони є вільними в його укладенні, виборі контрагента та умов договору.

З огляду на це, ч.4 ст. 265 ГК України та роз'яснень, наданих зокрема в листах Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07 квітня 2008 року, Мінекономіки №4201-24/939 від 10 червня 2011 року, №4201-26/1134 від 18 липня 2011 року, допускається застосування правил Інкотермс у відносинах між українськими суб'єктами господарської діяльності.

А у разі включення названих правил до умов правочину, вони є обов'язковими для виконання контрагентами.

Згідно з ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Нормами ч.2 ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України визначено, що збитками, є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст. 22 ЦК України).

За ст. 147 ГК України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, в порядку ст. 220 ГК України, ст. 612 ЦК України, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Згідно з ч.1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Обов'язок доведення відсутності вини, в порядку ч. 2 ст. 614 ЦК України здійснюється особою, яка порушила зобов'язання.

Частина 1 ст. 224 ГК України, ст. 623 ЦК України, покладає на учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, обов'язок відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються у т.ч. додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 ГК України).

За невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками), частиною 5 ст. 226 ГК України передбачено право управненої сторони вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу), в порядку ч.6 ст. 226 ГК України, ст. 621 ЦК України, управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.2 ст. 623 ЦК України).

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди), відповідно до ч.4 ст. 623 ЦК України, враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно з рекомендаціями Вищого господарського суду України, наведеним у листі № 01-06/20/2014 від 14 січня 2014 року "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків"), зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Як встановлено судом і незаперечено належними та допустимими доказами відповідачем не виконано свого зобов'язання, передбаченого п.3.3 договору (з наступними змінами) по доставці зерна на ПАТ "Лановецьке ХПП" за власний рахунок.

Підтверджені первинними документами витрати ТОВ "Дар-Трейд" на оплату транспортних послуг в сумі 24676,92 грн. є прямими збитками, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

В той же час, на неодноразові вимоги суду викладені в ухвалах від 10 лютого та 19 березня 2015 року, позивач без зазначення причин не надав доказів неотримання прибутку (упущеної вигоди) в сумі 124710,40 грн. через недопоставку ПАП "Медобори" 389,72 тонн зерна, а тому позов в частині їх стягнення залишається без розгляду в порядку п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Згідно з ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За змістом ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).

Предметом неустойки відповідно до ст. 551 ЦК України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Відповідно до ч. 4. ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи порушення ПАП "Медобори" негрошового обов'язку щодо поставки зерна у передбачених договором об'ємах, беручи до уваги п.п.2.1, 8.2 угоди, обставини справи та приписи вищеперелічених норм права, вимоги про стягнення 270000 грн. неустойки (нарахованої за період з 19 серпня по 31 грудня 2014 року) є обґрунтованим.

Дана неустойка, виходячи з ч.3 ст. 549 ЦК України та положень договору, за своєю правовою природою є пенею.

Разом з тим, в порядку ст. 83 ГПК України, у виняткових випадках господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.3. ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ст. 233 ГК України).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), у відповідності до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Враховуючи допущення прострочення виконання зобов'язання самим позивачем, те що нарахована неустойка є надмірно великою в порівнянні із стягнутими збитками, а також інші обставини, суд прийшов до висновку про можливість зменшення розміру неустойки (пені) на 70000 грн., стягнувши 200000 грн. (270000-70000).

Суд критично оцінює посилання ПАП "Медобори" на узгодження в усній формі місця та об'ємів поставки, як такі, що жодним чином не підтверджуються, заперечуються позивачем та суперечать нормам ст. 654 ЦК України.

Зважаючи на погодження сторонами у п.3.3 договору порядку поставки товару відповідно до терміну СРТ правил ІНКОТЕРМС, змісту цих правил та наведених вище норм національного законодавства, не заслуговує на увагу і твердження відповідача про неможливість застосування міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі до правовідносин які виникли в Україні між українськими суб'єктами господарювання.

Не знайшли свого підтвердження й інші обставини, на які відповідач посилається у запереченнях проти позову.

Згідно з ст.ст.44,49 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", р.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України, "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року, у зв'язку зі зменшенням суми позовних вимог та залишенням позову в частині стягнення упущеної вигоди без розгляду, судовий збір в сумі 4500,23 грн. сплачений позивачем платіжним дорученням №3563 від 29 січня 2015 року підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАР-ТРЕЙД" (03039, вул. М. Грінченка, буд.18, м. Київ, код 35077737) з державного бюджету.

Подане позивачем платіжне доручення №3563 від 29 січня 2015 року, що підтверджує сплату судового збору, відповідно до вимог ч.2 п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України, "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року, слід видати із матеріалів справи Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАР-ТРЕЙД" (03039, вул. М. Грінченка, буд.18, м. Київ, код 35077737).

В порядку ст.ст. 44,49 ГПК України, постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, судовий збір в разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Медобори" (48230, с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область, код 30742864)

На користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАР-ТРЕЙД" (03039, вул. М. Грінченка, буд.18, м. Київ, код 35077737) 24676 (двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 92 коп. прямих збитків (витрат на оплату транспортних послуг), 200000 (двісті тисяч) грн. неустойки, 5893 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 54 коп. судового збору.

Видати наказ.

2. В задоволенні вимог в частині стягнення 70000 грн. неустойки відмовити.

3. Позов в частині стягнення 124710,40 грн. упущеної вигоди залишити без розгляду.

4. Судовий збір в сумі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 23 коп., сплачений позивачем платіжним дорученням №3563 від 29 січня 2015 року підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "ДАР-ТРЕЙД" (03039, вул. М. Грінченка, буд.18, м. Київ, код 35077737) з державного бюджету.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 07 травня 2015 року.

Суддя І.П. Шумський