Рішення № 44072905, 05.05.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 р. Справа № 917/310/15

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул.Козака,2-А, м. Полтава, 36020 в особі Кобеляцького району газопостачання, вул. Міжколгоспна, 1, м. Кобеляки, Полтавська область, 39200

до Козельщинської центральної районної лікарні, вул.Радянська, 81/10, смт.Козельщина, Полтавська область, 39100

про стягнення грошових коштів у сумі 172755,97 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Любовський В.М.

від відповідача: Мурич Л.О.

Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомив дату складання повного тексту рішення (08.05.2015 р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 172755,97 грн., з них: 168324,20 грн. - основна заборгованість за поставлений природний газ за жовтень-січень 2014 р. за договором № 24 П-Б-К від 03.02.2014 р. 428,88 грн. 3% річних від простроченої суми та пеня у сумі 4002,89 грн. за період з 06.01.2015 р. по 05.02.2015 р.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 24 П-Б-К від 03.02.2014 р. на постачання природного газу за регульованими тарифами та 05.05.2015 р. надав заяву про зменшення позовних вимог, в зв'язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу у сумі 100000,00 грн. згідно платіжного доручення №13 від 23.04.2015 р. Згідно ст.22 ГПК України, позивач має право зменшити розмір позовних вимог.

Дана заява приймається судом до розгляду, і позовні вимоги розглядаються в новій редакції. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 72755,97 грн., з якого 68324,20 грн. основного боргу, 4002,89 грн. пені, 428,88 грн. 3% річних.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема посилається на відсутність основної заборгованості на час розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

03.02.2014р. між сторонами було укладено договір № 24 П-Б-К від 03.02.2014 р. на постачання природного газу за регульованими тарифами (далі - договір), відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. (п.1.1 договору, арк. справи - 15).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне:

- послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актами передачі газу, що оформлюються за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору (п.2.6 договору);

- оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 Договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.6 Договору);

- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України (п. 6.1 договору);

- у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу (п.6.2.2 договору);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2014 р. (п.10.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання згідно даного договору виконав, поставив відповідачу протягом січня-грудня 2014 року природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які укладалися на виконання вимог вказаного договору №12-26/БП від 21.02.2012 р. на загальну суму 754104,45 грн. (акти в матеріалах справи, арк.спр. - 20-28). Зазначені акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України частково оплатив поставлений природний газ на суму 685780,25 грн. у зв'язку з чим, заборгованість останнього за грудень 2014 р. на час розгляду даної справи складає 68324,20 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 6.2.2 Договору та ст.. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 4002,89 грн. пені та 428,88 грн.3% річних від простроченої суми платежу за період з 06.01.2015р. по 05.02.2015 р.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення становить 72755,97грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору постачання, за яким в силу ст. 712 ЦК визначено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення боргу в сумі 68324,20 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та допустимими доказами (Договір 24 П-Б-К від 03.02.2014 р., акти приймання-передачі, підписані сторонами і скріплені їх печатками).

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, спростовуються матеріалами справи та поясненнями позивача, згідно яких платіжні доручення №48 від 06.02.2015 р. на суму 50 000,00 грн., №87 від 25.02.2015 р. на суму 25179,70 грн., №90 від 02.03.2015 р. на суму 24320,30 грн., №91 від 10.03.2015 р. на суму 50000,00 грн., №107 від 13.03.2015 р. на суму 18824,50 грн. (а.с. - 36-40) зараховуються на погашення заборгованості по договору №24 П-Б-К від 05.02.2015 р. та заявлених позовних вимог не стосується.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних та пені з використанням калькулятора ІПС "Ліга" за вказаний у позові період. За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 4002,89 грн. пені та 428,88 грн.3% річних від простроченої суми платежу за період з 06.01.2015р. по 05.02.2015 р. , які нараховані за зобов'язаннями грудня 2014 р.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

Крім того, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VІ "Про судовий збір" повернення судового збору здійснюється за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про повернення позивачу з державного бюджету сплаченої суми судового збору в розмірі 1627,62 грн.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32,33,43,49,82-85 ГПК України, п. 1 ч. ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Козельщинської центральної районної лікарні (вул.Радянська, 81/10, смт.Козельщина, Полтавська область, 39100, код ЄДРПОУ 01999320) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул.Козака,2-А, м. Полтава, 36020) в особі Кобеляцького району газопостачання, вул. Міжколгоспна, 1, м. Кобеляки, Полтавська область, 39200, код ЄДРПОУ 033511912) 68324,20 грн. основного боргу, 4002,89 пені, 428,88 грн. - 3% річних, 1827,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вул.Козака,2-А, м. Полтава, 36020) в особі Кобеляцького району газопостачання, вул. Міжколгоспна, 1, м. Кобеляки, Полтавська область, 39200, код ЄДРПОУ 033511912) зі спеціального фонду Державного бюджету України 1627,62 грн. судового збору сплаченого платіжним дорученням №7262 від 13.02.2015 р. на суму 3455,12 грн. (оригінал в матер. справи, а.с - 7)

Повне рішення складено 08.05.2015 р.

Суддя Н.Г. Гетя