Ухвала суду № 44072802, 08.05.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр.Шевченка, 29, м.Одеса, 65119, тел. /0482/ 307-983

______________________________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті скарги

"08" травня 2015 р. № 916/1089/15-г

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

до відповідача Приватного акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин"

про зобов'язання підписати договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу

Суддя Власова С.Г.

Суть спору: 17.03.2015р. за вх. №1153/15 Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин", в якому просить суд зобов'язати останнього підписати з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області Договір про внесення змін до договору оренди від 30.12.1992р. зі змінами та доповненнями, які зазначені у позовній заяві.

Відповідно до Довідки про автоматизований розподіл справ між суддями справу № 916/1089/15-г призначено до розгляду судді Власовій С.Г.

Ухвалою суду від 18.03.2015р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.04.2015р.

Приймаючи до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та ненадання суду витребуваних доказів розгляд справи було відкладено на 05.05.2015р.

30.04.2015р. за вх. № 2-2404/15 відповідач звернувся до господарського суду Одеської області з клопотанням у порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, в якому просить суд зупинити провадження у справі №916/1089/15-г до вирішення пов'язаної з нею справи Приморського районного суду м. Одеси №522/8276/15ц за позовом Носкачова О.Г. до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області та Приватного акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин" про тлумачення договору оренди від 30.12.1992р.

У судовому засіданні від 05.05.2015р. судом розглянуто вказане клопотання та відмовлено відповідачу у його задоволенні, про що зазначено у Протоколі судових засідань від 05.05.2015р.

Відмову суд мотивував тим, що відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупиняти провадження у справі господарський суд може лише з підстав, які встановлені законом. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим зумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Оцінка доказів має здійснюватися з дотриманням таких принципів: а) суд здійснює оцінку відповідно до своїх внутрішніх переконань; б) суд оцінює докази безпосередньо, повно, всебічно, об'єктивно в їх сукупності; в) при оцінці доказів суд зобов'язаний керуватися законом. Змістове навантаження принципу оцінки відповідно до внутрішніх переконань судді полягає в тому, що суддя самостійно вирішує питання щодо достовірності доказів, достатності їх для ухвалення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах. Внутрішнє переконання судді - це його власне ставлення до певного об'єкта, тобто конкретне почуття або сукупність почуттів судді, які виникають у процесі розгляду і вирішення справи з приводу певних об'єктів, що мають значення для справи. Отже, внутрішнє переконання - це ставлення суду до обставин справи, що ґрунтується на доказах. Підтвердженням принципу оцінки судом доказів лише відповідно до його внутрішніх переконань є норма ст. 111-12 ГПК, згідно з якою постанова господарського суду касаційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції чи постанови апеляційної інстанції не може містити приписів про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Внутрішнє переконання судді є підставою для оцінки доказів, які мають бути досліджені судом. Суддя, дослідивши докази по справі, приходить до переконання, яке є внутрішнім, оскільки ґрунтується на доказах у конкретній справі, і разом з тим є початком процесу логічної розумової діяльності оцінки. Одним з елементів внутрішнього переконання суду є суддівський розсуд. Суддівський розсуд - це передбачена юридичними нормами, здійснювана в процесуальній формі мотивована правозастосовна діяльність суду, яка полягає у виборі варіанту вирішення правового питання, що має загальні і спеціальні межі. Розсуд - невід'ємна складова вирішення справ. Переваги його застосування характеризуються таким чином: по-перше, застосування суддівського розсуду сприяє тому, що по кожній конкретній справі виноситься рішення, що ґрунтується на законі та враховує особливості даного спору; по-друге, розсуд дає судді можливість виявити гнучкість при вирішенні справи. Це відбувається в тих випадках, коли суддя бере до уваги усі окремі обставини, які могли б вплинути на рішення у справі, але не могли б бути закріплені нормативно. Суть розсуду полягає в тому, що рішення, яке приймається на розсуд, завжди приймається в умовах невизначеності правової ситуації: відсутності або нечіткості норм права та (або) невизначеності обставин справи. Саме це і зумовлює той факт, що в межах законності можуть бути прийняті різні за своїм змістом рішення. Безпосередність оцінки доказів означає, що суд повинен дослідити докази безпосередньо в судовому засіданні. Принцип безпосередності полягає в сукупності закріплених законом правил, що встановлюють спосіб сприйняття судом доказових фактів, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до такого визначення обов'язок суду в судових засіданнях, а у необхідних випадках і поза судовим засіданням полягає у безпосередньому сприйнятті та дослідженні доказів та інших даних справи. Суддям, які не брали участі у таких дослідженнях доказів, забороняється ухвалювати судові рішення. Для встановлення фактів господарський суд безпосередньо досліджує письмові та речові докази, висновки експертів, аудіо- та відеозаписи, заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі, експертів, а також оголошує такі пояснення, показання, висновки, викладені в письмовій формі. Повнота оцінки доказів означає, що суд зобов'язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Всебічність означає оцінку доказів з урахуванням доводів усіх осіб, які беруть участь у справі. Об'єктивність оцінки доказів означає незацікавленість суду в результаті вирішення справи, відсутність упередженості суду при оцінці доказів.

У відповідності до статей 48,52 Закону України „Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Суддя здійснює правосуддя на професійній основі.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі в т.ч. справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Отже, враховуючи те, що справа №916/1089/15-г підвідомча господарським судам України, суд зобов'язаний вирішити дану справу шляхом винесення остаточного процесуального документу по даній справі за результатами оцінки всіх доказів (в т.ч. оцінки пунктів Договору оренди від 31.12.1992 р.).

Крім того, у судовому засіданні від 05.05.2015р. представник відповідача надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке задоволено судом, про що винесено відповідну ухвалу суду у порядку ст. 69,77 Господарського процесуального кодексу України.

07.05.2015р. за вх. № 1119/15 Відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 05.05.2015р., в якій просить суд скасувати ухвалу суду від 05.05.2015р. про відмову у зупиненні провадження по даній справі.

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.106 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду: 1) про вжиття запобіжних заходів, відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів, зміну чи скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів; 2) про повернення позовної заяви; 3) про відмову у прийнятті позовної заяви; 4) про передачу справи за підсудністю; 5) про забезпечення позову, скасування забезпечення позову; 6) про зупинення провадження у справі; 7) про припинення провадження у справі; 8) про залишення позову без розгляду; 9) про затвердження мирової угоди; 10) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 11) про відмову прийняти додаткове рішення, ухвалу; 12) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні рішення, ухвали; 13) про внесення виправлень у рішення, ухвалу; 14) про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; 15) окрема; 16) додаткова; 17) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 18) про внесення виправлень до наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню; 19) про видачу дубліката наказу або відмову у його видачі; 20) про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання; 21) про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби; 22) про відмову у прийнятті заяви про скасування рішення третейського суду; 23) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 24) про відмову поновити пропущений процесуальний строк; 25) про повернення заяви про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду.

Таким чином, перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішень того ж суду, є вичерпним.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Враховуючи те, що 05.05.2015р. судом було винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору по справі та відкладення розгляду справи у порядку статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, яка не підлягає оскарженню у відповідності до ст. 106 зазначеного Кодексу, а ухвала про відмову у зупиненні провадження у справі винесена не була у зв'язку з тим, що процесуальними нормами не передбачено винесення такої ухвали (про результати розгляду клопотань учасників процесу повинні, згідно до приписів ст. 84 ГПК України, відображатися у судовому рішенні, прийнятому по суті спору), господарський суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги скаржнику.

У відповідності до п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з частиною другою статті 106 ГПК повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви. Таким чином, судовий збір у сумі 609,00 грн., який сплачено за платіжним дорученням №917 від 06.05.2015р. підлягає поверненню.

Керуючись ст. 86, ч. 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд, -

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Одеський завод шампанських вин" від 07.05.2015р. за вх.№ 1119/15 повернути скаржнику.

2. Зобов'язати Управління державної казначейської служби України у м. Одеса (банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській обл., код ЄДРПОУ 38016923, рах. №31217206782002, МФО 828011, код класифікації 22030001) повернути Приватному акціонерному товариству „Одеський завод шампанських вин" (65058, м. Одеса, вул. Французький бульвар, 36, код ЄДРПОУ 32224466) з Державного бюджету судовий збір в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Додаток: апеляційна скарга на 6 арк.

Суддя С.Г. Власова