Рішення № 44072725, 05.05.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015 р. Справа№ 914/547/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білан О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест", смт.Гніздичів Жидачівського району Львівської області

про стягнення заборгованості.

За участю представників:

від позивача: Гілевич С.Р. - представник (довіреність №771 від 25.12.2014р.);

від відповідача: Янкилевич Я.Є. - представник (довіреність від 02.03.2015р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПК-Агроінвест" про стягнення основного боргу в сумі 4830000грн. 00коп., пені у розмірі 444360грн. 00коп.; 30% штрафу в розмірі 1449000грн. 00коп. та 24% річних у розмірі 790796грн. 71коп.

Ухвалою суду від 18.02.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.03.2015р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи невиконання сторонами в повному обсязі вимог попередніх ухвал суду, ухвалами суду від 10.03.2015р., від 31.03.2015р. та від 16.04.2015р. розгляд справи відкладався.

30.04.2015р. представник позивача, через канцелярію суду (вх.№18097/15) подав додаткові пояснення по справі.

В судове засідання 05.05.2015р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і просить суд позов задоволити повністю. Позовні вимоги обгрунтовані наступним. Між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та ТзОВ «КПК-Агроінвест» було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №86-К від 08.05.2014р. На виконання умов данного договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату на загальну суму 4830000грн. 00коп., що підтверджується платіжними дорученнями №122 від 30.05.2014р. та №123 від 30.05.2015р. Проте, відповідач так і не поставив товар, передбачений договором. Також позивач, за невиконання відповідачем умов договору нарахував пеню у розмірі 444360грн. 00коп.; штраф в розмірі 1449000грн. 00коп. та 24% річних у розмірі 790796грн. 71коп.

05.05.2015р. представник відповідача, через канцелярію суду (вх.№18379/15) подав клопотання, в якому просить суд врахувати важкий фінансовий стан відповідача і при прийнятті рішення зменшити пеню на 50%, штраф на 70% та 24% річних на 70%. Крім цього, представник відповідача, через канцелярію суду (вх.№18194/15 від 05.05.2015р.) подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 05.05.2015р. представник відповідача явку забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що на виконання п.3.1.1 договору покупцем 30 травня 2014 року на підставі платіжного доручення №122 здійснено відповідачу по даній справі передоплату за кукурудзу 3-го класу в сумі 4660942,44грн. Також цього ж 30.05.2014р. позивачем, на підставі платіжного доручення №123 проведено отримувачу коштів - ПрАТ "АСК "ІНГО Україна" оплату в сумі 169057,56грн. - страховий платіж за договором страхування від 08.05.2014р. Із вирощеної Товариством з обмеженою відповідальністю «КПК-Агроінвест» кукурудзи, яку відповідач повинен був на виконання умов договору поставки зерна майбутнього врожаю №86-К від 08.05.2014р. поставити позивачу, 11.12.2014р. було проведено одержання проб та направлено їх у Львівську філію ДУ «Держгрунтохорона» для перевірки на відповідність вимогам ДСТУ 4525:2006 Кукурудза. Із змісту Протоколів вимірювань харчової продукції №183 від 16.12.2014р. та №184 від 16.12.2014р. Львівської філії ДУ «Держгрунтохорона» вбачається, що дана кукурудза у відповідності до вимог ДСТУ 4525:2006 Кукурудза не відповідала 3-му класу, і придатна тільки для кормових потреб. З врахуванням вище наведеної обставини, як зазначає відповідач, позивач по даній справі не погодився на поставку йому цієї кукурудзи. Як стверджує відповідач, ним не було поставлено позивачу кукурудзу 3-го класу, не з вини відповідача. Також відповідач зазначив, що 05.02.2015р., на підставі платіжного доручення №226 повернено позивачу частину коштів в сумі 50000грн. 00коп., а 19.02.2015р. на підставі платіжного доручення №319 відповідачем повернено позивачу ще 50000грн. 00коп. Крім цього, відповідач стверджує, що штрафні санкції являються надмірно великими порівняно із можливими збитками кредитора-позивача, відтак, на думку відповідача пункти договору суперечать актам цивільного законодавства та інтересам держави, не відповідають засадам добросовісності, розумності та справедливості. З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в штрафних санкціях, зокрема у пені в розмірі 444360грн. 00коп.; в 30% штрафу у розмірі 1449000грн. 00коп. та у 24% річних в розмірі 790796грн. 71коп.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

08.05.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КПК-Агроінвест» (постачальник) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №86-К (далі по тексту - договір).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю зерно кукурудзи 3 класу у кількості 4830,000 метричних тонн (далі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його. Термін поставки: по 01 листопада 2014 року включно (п.1.2 договору).

У пункті 1.2.1. договору передбачено, що поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки передбачених цим договором.

Згідно із п.1.3 договору умови поставки: EXW-ТзОВ «Гніздичів» 81740, смт.Гніздичів, вул.Г.Грушевського, буд 1, Жидачівський р-н, Львівська обл. або ДП «Стрийський КХП №1» Держрезерву України 82400, м.Стрий, вул.Грабовецька, 2 (згідно ІНКОТЕРМС 2010).

Відповідно до п.3.1 договору попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1000,00 грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67 грн. Згідно із п.3.1.1 договору сума попередньої оплати за товар становить 4830000,00(чотири мільйони вісімсот тридцять тисяч 00 коп.)грн., в тому числі ПДВ.

Згідно із п.4.1.1 договору постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п.4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п.4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту оплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування.

Відповідно до п.2.3 договору документи, наявність яких у покупця є необхідною умовою для приймання кожної окремої партії товару (належним чином оформлені): договір складського зберігання зерна між сертифікованим зерновим (товарним) складом та покупцем; складські документи постачальника на партію товару; картка аналізу зерна (форма №47) на партію товару.

Згідно із п.3.1. договору постачальник зобов'язується надати одночасно з товаром (кожною його партією) наступні документи: специфікацію на партію товару; акт приймання-передачі партії товару; видаткову накладну на партію товару; податкову накладну на партію товару (згідно діючого законодавства).

Відповідно до п.4.2 договору остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена п.3.1.1. договору) за поставлений покупцю товар, здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у п.п.2.3., 2.4 цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ (грн.), що визначена на підставі п.3.2. договору.

Пунктами 5.4, 5.5, 5.7 договору передбачено, що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п.5.5 договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодо набувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п.5.5 договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п.4.1.1 договору (попередня оплата) та проценти у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця. З метою можливості оперативного застосування прав, що визначені цим пунктом, покупець має право у будь-який час здійснювати огляд полів, на яких вирощується товар та приміщень/ земельних ділянок, у/на яких знаходиться товар, а також отримувати / збирати / зберігати / обробляти/використовувати/ поширювати (у будь-який спосіб) будь-яку інформацію, що стосується діяльності/бездіяльності постачальника та/або будь-яких посадових осіб постачальника. Постачальник зобов'язаний укласти зі страховою компанією, яка погоджена покупцем,договір комплексного страхування, умовами якого буде передбачено, що вигодо набувачем за таким договором є покупець. Покупець сплачує за постачальника страховий платіж за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування), на умовах, в порядку та у розмірі передбаченому згідно п.4.1.1 договору. У разі настання страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування та отримання покупцем страхової виплати у строк до 01.11.2014р. включно, сторонами укладається додаткова угода до цього договору, щодо зміни кількості товару, який підлягає поставці постачальником покупцю.

На виконання п.5.5 договору між відповідачем (страхувальник) та Приватним Акціонерним Товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (страховик) було укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур від 08.05.2014р. №203600366.14.

Відповідно до п.п.8.2, 8.6 договору цей договір набуває чинності з моменту його укладення. Строк дії договору: з дати набуття чинності у відповідності до п.8.2. договору - до моменту повного та належного виконання зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договорів №86-К від 08.05.2014р. та №203600366.14 від 08.05.2014р. позивач, на підставі рахунка фактури №805/1 від 08.05.2014р. перерахував відповідачу попередню оплату на загальну суму 4830000грн. 00коп., що підтверджується платіжними дорученнями №122 від 30.05.2014р. на суму 4660942грн. 44коп. та №123 від 30.05. 2014р. на суму 169057грн 56коп.

03.10.2014р. відповідач звернувся до позивача із листом за вих.№1305, що підтверджується реєстром позивача №2869/2 від 06.10.2014р., в якому відповідач просив позивача погодити зміну умов поставки на: EXW-ТзОВ «Гніздичів», 81740, смт.Гніздичів, вул.Г.Грушевського, буд.1, Жидачівський р-н, Львівська обл. або філія ПАТ «ДПЗКУ» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2», 82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Болехівська, 26. Позивач направив відповідачу лист №130-4-2869/2-12/3660 від 20.10.2014р., в якому не заперечив щодо поставки зерна 3-го класу в кількості 4830тонн на умовах EXW - філія ПАТ «ДПЗКУ» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2 і зазначив, що зерно має бути переоформлене позивачу не пізніше 01.11.2014р.

19.11.2014р. відповідач звернувся до позивача із листом за вих.№1442, що підтверджується реєстром позивача №3561/2 від 20.11.2014р., в якому відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку із несприятливими погодніми умовами, частою несправністю зернозбиральної техніки, а також перебоями із доставкою пального трейдерами, збір врожаю кукурудзи проводиться із значним запізненням, тому немає можливості здійснити поставку товару у термін встановлений договором. Також відповідач зазначив, що потенціал врожайності зерна кукурудзи значно менший за прогнозовані показники. Відтак, з огляду на викладене, відповідач запропонував позивачу внести зміни до договору поставки зерна майбутнього врожаю №86-К від 08.05.2014р. в частині зміни терміну поставки з 01.11.2014р. на 20.12.2014р.

У відповідь на вищезазначений лист №1442 від 19.11.2014р., позивач надіслав відповідачу лист №130-4-3561/2-12/4473 від 24.11.2014р., в якому зазначив, що позивач направляв відповідачу лист №130-4-12/4106 від 07.11.2014р. з вимогою виконати умови договору та поставити товар. Станом на 21.11.2014р. відповідач не поставив жодної тонни зерна і заперечив проти продовження терміну поставки товару до 20.12.2014р. та вимагав від відповідача негайного виконання умов договору.

17.12.2014 р. сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору поставки зерна майбутнього врожаю №86-К від 08.05.2014р., згідно (пункту 1) якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору та викласти п.6.3 в наступній редакції: у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 0,1% від суми, що визначена п.3.1.1. цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання щодо поставки, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім неустойки, сплачує також штраф у розмірі 7% від суми, що визначена п.3.1.1. договору; та пунктом 3 якої встановлено, що з моменту набрання чинності додаткової угоди постачальник зобов'язаний до 26.12.2014р. повернути покупцю кошти у розмірі 4830000грн. 00коп. та відповідно до п.5.4 договору сплатити проценти у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня повернення останньому включно, що складає 669936грн. 99коп., неустойку у розмірі 0,1% від суми що визначена п.3.1.1. договору, за кожен день прострочення зобов'язання, що складає 260820грн. 00коп. та штраф 7% від суми що визначена п.3.1.1. договору, що складає 338100грн. 00коп. Відповідно до пункту 5, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та діє до 29.12.2014р.

Відповідно до ст.631 ЦКУ України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Як вбачається із вищенаведеного, строк дії додаткової угоди №2 до договору поставки зерна майбутнього врожаю №86-К від 08.05.2014р. закінчився 29.12.2014р.

19.12.2014р. позивач на адресу відповідача направляв лист-вимогу від 17.12.2014р. №130-4-3921/2-12/5066, що підтверджується фіскальним чеком №8113 від 19.12.2014р., в якій просив відповідача поставити зерно або повернути попередню оплату. Однак відповідачем станом на день прийняття рішення не було поставлено зерна, ні повернуто попередньої оплати в повному розмірі.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що із вирощеної кукурудзи, яку відповідач повинен був на виконання умов договору поставки зерна майбутнього врожаю №86-К від 08.05.2014р. поставити позивачу, 11.12.2014р. було проведено одержання проб та направлено їх у Львівську філію ДУ «Держгрунтохорона» для перевірки на відповідність вимогам ДСТУ 4525:2006 Кукурудза. Із змісту Протоколів вимірювань харчової продукції №183 від 16.12.2014р. та №184 від 16.12.2014р. Львівської філії ДУ «Держгрунтохорона» вбачається, що дана кукурудза у відповідності до вимог ДСТУ 4525:2006 Кукурудза не відповідала 3-му класу, і придатна тільки для кормових потреб. Тому, як стверджує відповідач, не з його вини, не було поставлено позивачу кукурудзу 3-го класу.

Як вбачається із долучених копій протоколів №183 та №184, дані документи були складені 16.12.2014р., тобто після належних строків виконання зобов'язання щодо поставки кукурудзи позивачу, також згідно із змісту даних документів, вимірювання проводилися не на відповідність 3-му класу, а на відповідність ДСТУ 4252:2006 кукурудза. Технічні умови. Згідно до змісту протоколів, проби на вимірювання бралися із складу №3 (ліва сторона, права сторона), при цьому не уточнено адреси цього складу. Як вбачається із листування сторін, сторони погодили умови поставки EXW-ТзОВ «Гніздичів», смт.Гніздичів, вул.Г.Грушевського, буд.1, Жидачівський район Львівської області, ДП «Стрийський КХП №1» Держрезерву України м.Стрий, вул.Грабовецька, 2 та на філію ПАТ «ДПЗКУ» «Стрийський комбінат хлібопродуктів №2», Львівська область, м.Стрий, вул.Болехівська, 26, однак із даних протоколів не можна дійти висновку, що саме на цих складах, які передбачені у договорі та погоджені сторонами в умовах поставки проведено взяття проб для вимірювання. При цьому, відповідач не надав суду доказів надіслання результатів даних вимірювань позивачу, доказів надіслання повідомлень про дані обставини позивачу, а також про обставини страхових ризиків відповідач суду не представив, також відповідач не довів належних та допустимих доказів вжиття всіх необхідних заходів, щодо виконання умов договору, а саме щодо вирощення кукурудзи 3-го класу, а не кормової, доказів наявності обставин, що спричинили до вирощення кукурудзи кормової, зокрема суду не представлено доказів в підтвердження наявності страхових ризиків про які зазначає відповідач, як погодні умови, при цьому відповідач не уточнює, які саме погодні умови мали місце: злива; посуха; заморозки і т.ін., також відповідачем не представлено жодних доказів на підтвердження несприятливих погодніх умов, зокрема документів компетентних органів, підрозділів Державної гідрометереологічної служби, Міністерства з надзвичайних ситуацій, служби захисту рослин, енергонагляду, також відповідачем не представлено доказів в підтвердження вжиття заходів щодо зменшення страхового ризику і т.ін. Відповідач, згідно із зазначених вище листів, повідомляв позивача лише про затримання строків виконання, однак відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження невиконання умов договору щодо поставки кукурудзи 3-го класу позивачу, не з вини відповідача.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 05.02.2015р. було повернуто позивачу 50000грн. 00коп., що підтверджується платіжним дорученням №226. Однак дана часткова оплата не була врахована позивачем. Відтак, в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 50000грн. 00коп. належить відмовити.

Відповідачем, через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вх.№16012/15 від 16.04.2014р.), в якому зазначено, що 19.02.2014р. відповідачем було погашено частину основної суми заборгованості в сумі 50000грн. 00коп., що підтверджується платіжним дорученням №319. Відтак, враховуючи дану обставину, а саме оплату відповідачем частини основного боргу в сумі 50000грн. 00коп. під час розгляду справи, провадження у цій частині підлягає припиненню, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Станом на день прийняття рішення, доказів поставки позивачу зерна 3-го класу відповідачем не представлено, доказів неможливості виконання зобов'язань з поставки зерна не з вини відповідача суду не надано, доказів повернення коштів не надано, отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 4730000грн. 00коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4. договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п.5.5. договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п.5.5. договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п.4.1.1. договору (попередня оплата), та проценти у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист - вимога покупця. З метою можливості оперативного застосування прав, що визначені цим пунктом, покупець має право у будь-який час здійснювати огляд полів, на яких вирощується товар та приміщень/земельних ділянок, у/на яких знаходиться товар, а також: отримувати/збирати/зберігати/обробляти/використовувати/поширювати (у будь-який спосіб) будь-яку інформацію, що стосується діяльності/бездіяльності постачальника та або будь-яких посадових осіб постачальника.

У п.4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14 роз'яснено, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Позивач, на підставі п.5.4 договору та ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 24% річних у розмірі 790796грн. 71коп. за період з 30.05.2012р. по 02.02.2015р.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 роз'яснено про наступне. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству.

Відповідно до вимог ч.1 ст.199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Частиною 1 ст.216 та ч.2 ст.217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із п.1.4 Статуту ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» засновником товариства є держава в особі Кабінету міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 06.06.2011р. №593 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. №764» здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України. Відтак, із наведеного вбачається, що позивач відноситься до суб'єктів господарювання державного сектора економіки.

Пунктами 2.2, 2.3, 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом. Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій. Сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).

Згідно із ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У п.6.3 договору сторони встановили, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,2% від суми, що визначена п.3.1.1. цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім пені, сплачує також штраф у розмірі 30% від суми, що визначена п.3.1.1. договору. Так, згідно умов договору №86-К від 08.05.2014р., позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 444360грн. 00коп. за період з 02.11.2014р. по 17.12.2014р. та 30% штрафу в розмірі 1449000грн. 00коп.

В клопотанні (вх.№18379/15 від 05.05.2015р.) відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50%, штрафу на 70% та 24% річних на 70%. В підтвердження клопотання відповідач надав копію балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ «КПК-Агроінвест» за 2014 рік, станом на 31.12.2014р., із квитанцією №2 від 28.02.2015р. про доставку звіту до Центру обробки електронних звітів Держстату України, копію звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ТОВ «КПК-Агроінвест» за 2014 рік, із квитанцією №2 від 28.02.2015р. про доставку звіту до Центру обробки електронних звітів Держстату України та копію звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) ТОВ «КПК-Агроінвест» за І квартал 2014 року, із квитанцією №2 від 28.02.2015р. про доставку звіту до Центру обробки електронних звітів Держстату України.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Враховуючи обставини справи, що ускладнюють виконання відповідачем даного рішення у справі, матеріальний та фінансовий стан сторін і ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, суд виходячи із інтересів обох сторін, прийшов до висновку про часткове задоволення заявленого представником відповідача клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, а саме пені на 20% та штрафу на 5%.

У відзиві (16012/15 від 16.04.2015р.) на позовну заяву відповідач зазначає, що встановлені п.5.4 договору санкції є надмірно великими порівняно із можливими збитками відповідача, тому суперечать актам цивільного законодавства, інтересам держави, та не відповідають засадам добросовісності, розумності та справедливості. З таким твердженням відповідача погодитись неможна, з огляду на наступне.

Пунктом 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" роз'яснено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 22.11.2010 р. винесеній у справі №14/80-09-2056).

Пунктом 4 ст. 179 ГК України, зокрема встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Стаття 627 Цивільного кодексу України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проте п.8.7 договору сторони підтвердили, що повністю розуміють умови, термінологію договору; що договір відповідає їх інтересам та реальній домовленості; що штрафні санкції що передбачені цим договором, є прийнятними для обох сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення основного боргу в сумі 4730000грн. 00коп., пені у розмірі 355488грн. 00коп.; 30% штрафу в розмірі 1376550грн. 00коп. та 24% річних у розмірі 790796грн. 71коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 50000грн. 00коп. належить відмовити. В решті позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 50000грн. 00коп. належить припинити провадження у справі в зв'язку із оплатою. В частині стягнення пені та штрафу належить відмовити у зв'язку із зменшенням судом.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського - процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КПК-Агроінвест» (81740, Львівська область, Жидачівський район, смт.Гніздичів, вул.Січових Стрільців, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37291385) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37243279) 4730000грн. 00коп. - основного боргу, 355488грн. 00коп. - пені; 1376550грн. 00коп. - 30% штрафу, 790796грн. 71коп. - 24% річних та 72593грн. 72коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Припинити провадження у справі №914/547/15 в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 50000грн. 00коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 08.05.2015р.