Рішення № 44072552, 29.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2015 р. Справа № 911/1053/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСТАР";

до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі";

про стягнення 1 496 544,40 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Лелюк В.В. (довіреність б/н від 01.02.2015 р.);

від відповідача: Петрик І.Й. (довіреність № 18 від 30.03.2015 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСТАР" до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про стягнення 1 496 544,40 грн. з яких 942174,72 грн. основного боргу, 344153,08 грн. інфляційних та 210216,60 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2015 року порушено провадження у справі № 911/1053/15 та призначено справу до розгляду на 07.04.2015 року.

07.04.2015 року до Господарського суду Київської області надійшло клопотання від представника відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу, оскільки не підтверджені повноваження особи, яка підписала позовну заву. Як вбачається з позовної заяви, її підписано директором позивача (з зазначенням прізвища та посади та скріплено печаткою підприємства). Таким чином, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду судом залишено без задоволення як безпідставне.

В судове засідання, яке відбулось 07.04.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 17.03.2015 року не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 21.04.2015 року.

В судовому засіданні 21.04.2015 року оголошувалась перерва до 29.04.2015 року.

В судовому засіданні 29.04.2015 року позивач відкликав подану в матеріалах справи заяву № 15/юр від 28.04.2015 року про затвердження мирової угоди.

В судовому засіданні 29.04.2015 року відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСТАР" (позивач, Генпідрядник) та Державним підприємством "Регіональні електричні мережі" (відповідач, Замовник) був укладений Договір № 46-М про закупівлю робіт за державні кошти (далі - Договір), за умовами якого Генпідрядник зобов'язується у 2011-2012 роках, виконати роботи, зазначені в локальних кошторисах, що додаються до «Договірній ціні на будівельно-монтажні роботи» та «Договірній ціні на пусконалагоджувальні роботи» (Додаток № 1, № 2), а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи (п. 1.1 Договору).

Найменування робот Роботи з реконструкції ПС 35/6 кВ « 3-Вертикальна» ІІ черга». Обсяг робіт (кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт) визначається локальними кошторисами, які є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1, № 2) (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього Договору тверда і становить 19310349,31 грн. в т.ч. ПДВ 20 % 3218391,55 грн. та складається з:

- Вартості будівельно-монтажних робіт - Додаток № 1 до Договору «Договірна ціна будівельно-монтажних робіт» - у сумі 743931,11 грн., в т.ч. ПДВ - 123988,52 грн.;

- Вартості пусконалагоджувальних робіт - Додаток № 2 до Договору «Договірна ціна пусконалагоджувальних робіт» - у сумі 261 652,14 грн., в т.ч. ПДВ 43608,69 грн.;

- Вартості обладнання - Додаток № 3 до Договору «Специфікація на поставку обладнання» - у сумі 18304766,06 грн., в т.ч. ПДВ - 3050794,34 грн.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін (п. 3.2 Договору).

Пунктом 4.1 Договору Сторони погодили порядок розрахунків:

Протягом 10 календарних днів після підписання Договору Замовник перераховує Генпідряднику аванс в розмірі 10 % від загальної вартості робіт та обладнання у сумі 1931034,93 грн., в т.ч. ПДВ 321839,16 грн. (п. 4.1.1 Договору).

Розрахунки за виконані роботи проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Генпідрядника протягом 60 календарних днів після підписання Акта приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і Довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, поставки обладнання та наданням Підрядником податкової накладної (п. 4.1.3 Договору).

Генпідрядник не пізніше 25-го числа звітного місяця надає податкову накладну та пред'являє для перевірки і візування куратору Замовника за даним Договором: Акти приймання виконаних робіт (за формою КБ 2-В), з відомістю змонтованого обладнання (якщо в акті за формою КБ 2-В вказані роботи з монтажу обладнання), з усіма передбаченими розрахунками окремих вартісних показників; Довідку про вартість виконаних робіт (за формою КБ 3) (ч. 1 п. 4.2 Договору).

Строк виконання робіт: 50 календарних днів з моменту підписання Договору (п. 5.1 Договору).

Місце виконання робіт: ПС 35/6 кВ « 3-Вертикальна» ІІ черга» в Луганській області (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи та приймати виконані роботи згідно з актом приймання виконаних робіт (п. 6.1.1 - 6.1.2 Договору).

Генпідрядник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи (п. 6.4.4 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2012 року, а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання Сторонами (п. 10.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.01.2012 до Договору).

Позивач зазначає, що свої зобов'язання відповідно до умов Договору він виконав якісно, своєчасно та у повному обсязі, про що свідчать: Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за липень 2012 року на суму 37216,50 грн. (будівельно-монтажні роботи), Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за липень 2012 року на суму 4958,22 грн. (пусконалагоджувальні роботи), на загальну суму 42 174,72 грн., підписані уповноваженими представниками Замовника та Генпідрядника без зауважень і скріплені печатками Сторін (копії наявні в матеріалах справи).

Також, в обґрунтування своїх вимог позивач надав до матеріалів справи податкову накладну на суму 42 174,72 грн. за операцією постачання послуг за укладеним між позивачем та відповідачем Договором 46-М про закупівлю робіт за державні кошти від 24.11.2011 року.

Крім того, 29.12.2011 року позивач поставив відповідачу Обладнання, а саме Трансформатор трифазовий з трьома обмотками олійний ТДТНШ-16000/35-75 У1 на суму 6840000,00 грн. з ПДВ. в підтвердження чого надав видаткову накладну № РН-2912002 від 29.12.2011 року, довіреність на отримання ТМЦ № ААВ 727997 від 26.12.2014 року, Акт передачі змонтованого обладнання на об'єкті за липень 2012 року до Договору та Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2011 року на суму 6840000,00 грн., підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками (копії наявні в матеріалах справи).

Отже, Замовник повинен був сплатити Генпідряднику за Договором 68821174,72 грн., з яких:

- 37216,50 грн. вартість будівельно-монтажних робіт;

- 4958,22 грн. вартість пусконалагоджувальних робіт;

- 6840000,00 грн. грн. вартість поставленого обладнання.

Однак, відповідач в порушення п. 4.1.1 Договору, аванс в сумі 1931034,93 грн. протягом 10 календарних днів з моменту підписання Договору не перерахував, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати виконаних робіт та поставленого обладнання не виконав, розрахувався лише частково в сумі 5940000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (долучені до матеріалів справи), у зв'язку з чим, за відповідачем станом на день розгляду спору існує заборгованість в сумі 942174,72 грн., що також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2012 року по 30.01.215 року на суму 942174,72 грн. підписаним обома сторонами та скріпленим їх печатками.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений Договір за правовою природою є договором підряду, за яким, згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язуєтьс свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язує прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремо реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель, споруд, виконання монтаж пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2. ст.875 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, за наслідками розгляду справи підтверджено заборгованість відповідача в сумі 942174,72 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати виконаних робіт та поставленого обладнання, позивач також заявив в позові вимогу про стягнення з відповідача 344153,08 грн. інфляційних за період з 26.09.2012 року по 31.12.2014 року та 210216,60 грн. 3 % річних за період з 26.09.2012 року по 29.01.2015 року в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нараховані 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, з врахуванням часткових проплат по Договору, однак позивачем допущені арифметичні помилки у наданих розрахунках.

Судом було здійснено правильний розрахунок інфляційних, згідно з яким з відповідача підлягає стягненню 339 433,43 грн. інфляційних.

В частині нарахування 3% річних, заявлена позивачем до стягнення сума 3 % річних є меншою, ніж за розрахунком суду, тому вимога про стягнення з відповідача 210216,60 грн. 3 % річних підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Щодо викладених у відзиві обставин в заперечення позовних вимог, суд зазначає, що посилання відповідача на особливості бюджетного фінансування та не проведення розрахунків споживачами електричної енергії не звільняє від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань.

Як визначено ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, як наголошує Вищий господарський суд України, зокрема, в постановах від 11.04.2013 року у справі № 5023/5038/12, від 13.12.2012 року у справі 10/5026/1270/20, зазначення в мотивувальній частині рішення в обґрунтування висновків про особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій, визнати законним і обґрунтованим не можна.

Наведені у відзиві обставини щодо фінансового стану відповідача стосуються стадії виконання судового рішення і можуть бути підставою для відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення за наявності виняткових обставин, які ускладнюють його виконання, що можливо достовірно встановити лише на стадії виконання судового рішення.

Також, суд не приймає заперечення відповідача проти нарахування 3% річних та інфляційних на суму простроченої заборгованості, оскільки мало місце порушення відповідачем грошового зобов'язання за наведений в розрахунку період прострочення.

Відповідно до Листа Верховного Суду від 01.03.2015 року «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2014 р.» згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначені висновки викладені також в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 жовтня 2014 р. у справі N 6-113цс14).

Також, в Листі від 01.07.2014 року «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» Верховний Суд зазначає, що формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями.

Таким чином, 3% річних та інфляційні не відносяться до виключень, на які розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів у відповідності до чинної редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (стара редакція до 19.01.2013 року), за якою також відбувалось провадження у справі № Б911/46/11/13-г.

Крім того, оскільки станом на момент звернення до суду заяву у справі № Б911/46/11/13-г залишено без розгляду і банкрутні процедури до боржника фактично не застосовувались, позивач має право на компенсацію втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 942174,72 грн. основного боргу, 339 433,43 грн. інфляційних та 210216,60 грн. 3 % річних. Позовні вимоги в частині стягнення 4719,65 грн. інфляційних не підлягають задоволенню у зв'язку з неправильним нарахуванням.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (07300, Київська область, м. Вишгород, ПАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» код 32402870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОСТАР" (61017, м. Харків, Ленінський район, вул. Котлова, 168, код 30884393) 942174 грн. (дев'ятсот сорок дві тисячі сто сімдесят чотири гривні) 72 коп. основного боргу, 339 433 грн. (триста тридцять дев'ять тисяч чотириста тридцять три гривні) 43 коп. інфляційних та 210216 грн. (двісті десять тисяч двісті шістнадцять гривень) 60 коп. 3 % річних та 29836 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот тридцять шість гривень) 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 07.05.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін