Рішення № 44072534, 21.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16

тел. 235-24-26

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"21" квітня 2015 р. Справа № 911/698/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Водомер», м. Харків

до відповідача приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона №55», м. Бориспіль

про стягнення 11474,63 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: не з’явився; від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Водомер», м. Харків звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 19.02.2015р. до відповідача – приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона №55», м. Бориспіль Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 11474,63 грн. заборгованості за поставлений товар (комплекс витратомірний ИРКА та комплект кріплення перетворювачів) за договором № 1112Ш від 07.12.2012р., в тому числі: 9000,00 грн. основного боргу; 513,37 грн. 3% річних, 1764,00 грн. інфляційних втрат, та покласти на відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/698/15 та призначено справу до розгляду.

17.03.2015р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача від 11.03.2015р., а також витребувані судом додаткові документи та докази. Ухвалами від 17.03.2015р., від 31.03.2015р. розгляд справи відкладався.

Відповідач в судові засідання 17.03.2015р., 31.03.2015р., 21.04.2015р. свого представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, залучені до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень свідчать про те, що відповідач був повідомлений судом про дату, час та місце проведення судових засідань належним чином завчасно.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами, яких достатньо для розгляду спору.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Водомер», м. Харків (далі по тексту – ТОВ НВП «Водомер») до відповідача – приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона №55», м. Бориспіль Київської області (далі по тексту ПрАТ «ПМК №55»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

07.12.2012р. між ТОВ НВП «Водомер» (виконавець) та ПрАТ «ПМК №55» (замовник) було укладено Договір №1112 Ш (далі – Договір), згідно якого замовник приймає та оплачує, в виконавець поставляє обладнання, перераховане у специфікації (Додаток 2), а також здійснює гарантійне обслуговування обладнання протягом гарантійного строку 12 місяців з моменту поставки (пункти 1.1, 1.3 Договору). Загальна вартість обладнання зазначена в Додатку 2 до договору та становить 27000,00 грн., оплата здійснюється згідно календарного плану (Додаток №1), а саме: замовник здійснює передоплату в розмірі 18000,00 грн., після чого протягом 10 днів здійснюється поставка обладнання, залишок суми 9000,00 грн. замовник оплачує протягом 10 днів з моменту поставки. В подальшому виконавець зобов’язаний усувати виявлені недоліки та несправності в період гарантійного строку протягом семи календарних днів з моменту звернення замовника (пункт 7.1.1 Договору).

Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За правовим змістом відносини сторін є змішаним договором, який містить елементи договорів поставки та надання послуг. Оскільки спір виник щодо виконання частини договору, яка є поставкою, суд застосовує до спірних відносин норми закону, що регулюють поставку.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 27000,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями підписаної обома сторонами та скріпленої печатками обох сторін видаткової накладної від 28.12.2012р. № 372 та довіреності відповідача від 28.12.2012р. № 369, за якою товар відповідачем було отримано.

Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктами 4.1, 4.2 Договору та додатком №1 до Договору сторони передбачили календарний план виконання договору, а саме передбачили, що замовник здійснює передоплату в розмірі 18000,00 грн., після чого протягом 10 днів здійснюється поставка обладнання, залишок суми 9000,00 грн. замовник оплачує протягом 10 днів з моменту поставки.

Так, позивач виставляв відповідачу рахунок на оплату від 07.12.2012р. № 211 (оригінал якого позивачем додано до матеріалів справи), зазначений в рахунку товар та його вартість відповідає товару, передбаченому в Додатку №2 до Договору (специфікації). Позивач оплатив зазначений рахунок платіжним дорученням від 08.01.2013р. № 1800, про що свідчить залучена до матеріалів справи поточна виписка по рахунку позивача.

Суд звертає увагу на те, що в призначенні платежу платіжного доручення від 08.01.2013р. №1800 підставою оплати зазначено рахунок від 07.12.2012р. № 211. Цей же рахунок зазначений у довіреності відповідача від 28.12.2012р. № 369, як документ, на підставі якого було отримано товар.

Суд звертає увагу також на те, що позивач здійснив поставку товару до отримання передбаченої договором передоплати. Разом із тим, відповідно до частини 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

За таких обставин, у відповідності до пунктів 4.1, 4.2 Договору та додатку №1 до Договору (календарного плану) строк оплати залишку коштів в сумі 9000,00 грн. сплив 08.01.2013р., тобто через десять днів з моменту поставки.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Суд ухвалами від 24.02.2015р., від 17.03.2015р. та від 31.03.2015р. витребовував у відповідача документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за договором. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів оплати коштів за отриманий від позивача товар в більшому розмірі, ніж доводить суду позивач, не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

Суд звертає увагу на те, що платіжним дорученням від 02.04.2013р. № 1989 відповідач сплатив позивачу 26100,00 грн. за витратомір, разом із тим, згідно призначення платежу, даним платіжним дорученням було здійснено оплату по рахунку від 14.03.2013р. № 3038 (оригінал якого позивачем було також подано до матеріалів справи), тобто за інший товар, який поставлявся в межах інших зобов’язальних відносин сторін, які не засновані на спірному договорі від 07.12.2012р. № 1112Ш. Відповідно оплата грошових коштів платіжним дорученням від 02.04.2013р. № 1989 не свідчить про погашення відповідачем боргу в сумі 9000,00 за договором від 07.12.2012р. № 1112Ш.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем, строк оплати якої настав, складає 27000,00 грн. (поставка) – 18000,00 грн. (оплата) = 9000,00 грн., за таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню повністю.

У зв’язку із простроченням основного грошового зобов’язання позивач також просить суд стягнути з відповідача 513,37 грн. процентів річних та 1764,00 грн. інфляційних втрат, розрахованих за період з 08.01.2013р. по 01.12.2014р.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

підстава

Кінцевий строк оплати

Фактично сплачено, грн.

Основний борг, грн.

Період прострочення

3% річних, грн.

Інфляційні втрати, грн.

Накладна від 28.12.2012р.

08.01.13

18000,00

9000,00

09.01.13 – 01.12.14

511,89

1962,00

судом встановлено, що за заявлений позивачем період належні до стягнення з відповідача 3% річних становлять 511,89 грн., інфляційні втрати становлять 1962,00 грн.

Суд, приймаючи рішення, не вправі виходити за межі позовних вимог, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в заявленій сумі 1764,00 грн. Вимога про стягнення процентів річних підлягає задоволенню частково в сумі 511,89 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача – приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона №55» на користь позивача – товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Водомер» заборгованості в розмірі 11275,89 грн., яка складається з 9000,00 грн. основного боргу, 511,89 грн. процентів річних та 1764,00 грн. інфляційних втрат. Оскільки спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який неналежним чином виконав своє господарське зобов’язання, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду за захистом свого порушеного права, суд у відповідності до частини другої ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Водомер» задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона №55» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Запорізька, буд. 8-А, ідентифікаційний код 01037175)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Водомер» (61046, Харківська обл., м. Харків, вул. Багратіона, буд.6, ідентифікаційний код 25454162)

9000,00 грн. (дев’ять тисяч гривень нуль копійок) основного боргу,

511,89 грн. (п’ятсот одинадцять гривень вісімдесят дев’ять копійок) процентів річних;

1764,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят чотири гривні нуль копійок) інфляційних втрат;

1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.В. Конюх

Повний текст рішення підписано 08.05.2015р.