Рішення № 44072199, 28.04.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/27/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2015 Справа № 908/1975/15-г

За позовом: Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, ідентифікаційний код 33760279)

до відповідача: Маріупольського виробничого підприємства "АЗОВРЕЛЕ" УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ГЛУХИХ (87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Сєрова, 1-а, ідентифікаційний код 05539714)

про стягнення 46 138, 62 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Гречка К.С.

Представники:

від позивача: Вінтоняк Д.О., довіреність № 41/01 від 21.11.2014р.

від відповідача: не з'явився

ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача МВП "АЗОВРЕЛЕ" УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ГЛУХИХ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на відпуск теплової енергії для жилого фонду № 98 від 01.10.2005р. у розмірі 46 138, 62 грн.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 26.03.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Особливості визначення територіальної підсудності в районі проведення антитерористичної операції встановлено статтею 1 Закону України від 12.08.2014р. № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Зокрема, частиною 1 цієї статті унормовано, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд:

господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.

За приписами ч. 2 ст. 6 "Прикінцеві положення" Закону № 1632-VII, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 № 8-4166/14 та від 29.08.2014 № 8-4211/14, ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", ст. 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється такими судами:

господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, господарським судом Запорізької області.

Визначення територіальної підсудності в разі зміни меж району або завершення антитерористичної операції встановлено статтею 3 Закону України від 12.08.2014р. № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції":

Державна судова адміністрація України на підставі прийнятих в установленому законом порядку рішень про зміну меж або завершення антитерористичної операції в разі відновлення належних умов діяльності місцевих судів, апеляційних судів, які знаходяться в районі, де проводилася антитерористична операція, направляє до відповідного вищого спеціалізованого суду подання про можливість відновлення роботи відповідного місцевого, апеляційного суду. Голова відповідного вищого спеціалізованого суду видає розпорядження про відновлення роботи визначеного в поданні Державної судової адміністрації України місцевого або апеляційного суду.

Визначення територіальної підсудності справ, розгляд яких розпочинається після видання головою відповідного вищого спеціалізованого суду розпорядження про відновлення роботи місцевого, апеляційного суду у зв'язку із зміною меж району або завершенням антитерористичної операції, здійснюється без урахування положень цього Закону.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 24.04.2015р. № 21-р "Про відновлення роботи господарського суду Донецької області" відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", Указу Президента України від 12.11.2014р. № 868/2014 "Про внесення змін до мережі господарських судів України" та на підставі подання Державної судової адміністрації України від 22.04.2015 р. № 8-8141/15 про можливість відновлення роботи господарського суду Донецької області визначено:

1. Відновити роботу господарського суду Донецької області з 27.04.2015р. за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 5.

2. Господарському суду Запорізької області забезпечити розгляд справ (проваджень; за виключенням справ про банкрутство), підсудних господарському суду Донецької області, що надійшли на розгляд господарського суду Запорізької області до 27.04.2015р. на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції" та розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р.

Позовна заява ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" надійшла до господарського суду Запорізької області 26.03.2015р.

Отже, за територіальною підсудністю справа № 908/1975/15-г підлягає розгляду у господарському суді Запорізької області.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст. 1, 2, 49, 61, 64, 82 ГПК України.

Ухвалою від 27.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1975/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 28.04.2015р. о 12 год. 00 хв.

В судовому засіданні 28.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 05.05.2015р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 28.04.2015р. представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві (а.с.6-8), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором на відпуск теплової енергії для жилого фонду № 98 від 01.10.2005р. у розмірі 46 138, 62 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на підставі договору на відпуск теплової енергії для жилого фонду № 98 від 01.10.2005р. за період з жовтня 2012р. по грудень 2014р. він відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 46 138, 62 грн.

За вказаний період відповідач жодної оплати не здійснив.

Таким чином, сума основного боргу складає 46 138, 62 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 28.04.2015р. № 20495187, станом на 28.04.2015р. Маріупольське виробниче підприємство "АЗОВРЕЛЕ" УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ГЛУХИХ знаходиться за адресою: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Сєрова, буд. 1-А.

Саме на цю адресу 30.03.2015р. направлено судом копію ухвали від 27.03.2015р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду в судовому засіданні 28.04.2015р.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 27.03.2015р. про порушення провадження у справі, яка направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не поверталась.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця знаходження та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Натомість, не прибувши до суду в судове засідання, відповідач скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не заявлено.

При цьому суд також враховує, що представник позивача, який також мешкає в м. Маріуполі, в судове засідання 28.04.2015р. прибув.

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (Постачальник) та Маріупольським виробничим підприємством "АЗОВРЕЛЕ" (Споживач) укладений договір на відпуск теплової енергії для житлового фонду № 98 від 01.10.2005р. за умовами якого Енергопостачальна організація забезпечує житловий фонд, який знаходиться на утриманні "Обслуговуючої організації" тепловою енергією на потреби опалення та гарячого водопостачання з максимальним тепловим навантаженням, вказаним у таблиці № 1 (п. 1.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 01.10.2010р.).

Згідно пункту 2.1 Договору, Постачальник несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію теплових установок, що знаходяться у його віданні, та забезпечує безперебійне постачання теплом Споживача згідно даному договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, за отриману теплову енергію:

абонентами, що проживають в житлових будинках (згідно дислокації, що додається) Споживач здійснює збір коштів з фізичних осіб з метою їх подальшого перерахування Постачальнику. Оплата здійснюється в строки до 20 числа місяця, наступного за звітним на протязі 5-ти днів з моменту отримання рахунку по тарифам:

а) за опалення гуртожитку при розрахунку за приладами обліку:

при тарифі - 93,80 грн./1Гкал., в тому числі ПДВ 20 %;

в) за гаряче водопостачання житлового фонду при споживанні гарячої води від ЦТП:

норма на 1 чол. м. куб. при тарифі 4,46 грн./м куб., в тому числі ПДВ 20 %.

Додатковою угодою № 2 від 13.10.2010р. сторони виклали п. 4.1 Договору в наступній редакції:

"За отриману Теплову енергію Споживач здійснює збір коштів з фізичних осіб з метою їх подальшого перерахування Постачальнику". Оплата здійснюється згідно виставлених рахунків в строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається Постачальником під розпис уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства та інш.) Споживача. У випадку неотримання рахунку до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, Споживач зобов'язаний самостійно отримати рахунок у Постачальника. Вартість послуг:

а) за опалення гуртожитку при розрахунку по приборам обліку (на опалювальну площу 523, 20 кв.м):

при тарифі - 255, 08 грн./Гкал, в тому числі ПДВ 20 %;

б) за гаряче водопостачання житлового фонду при споживанні гарячої води від ЦТП:

норма на 1 чол. 2, 01 куб.м. при тарифі 12, 22 грн./куб.м, в тому числі ПДВ".

Додатковою угодою № 3 від 09.07.2014р. сторони виклали пункт 4.1 Договору у наступній редакції:

"За отриману Теплову енергію Споживач здійснює збір коштів з фізичних осіб з метою їх подальшого перерахування Постачальнику. Оплата здійснюється згідно виставлених рахунків в строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається Постачальником під розпис уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства та інших) Споживача. У випадку неотримання рахунку до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач зобов'язаний самостійно отримати рахунок у Постачальника. Вартість послуг:

а) за опалення гуртожитку при розрахунку по приборам обліку (на опалювальну площу 643, 10 кв.м)

при тарифі - 280, 58 грн./Гкал, в тому числі ПДВ 20 %;

б) за гаряче водопостачання житлового фонду при споживанні гарячої води від ЦТП:

норма на 1 чол. 2, 01 куб.м. при тарифі 13, 25 грн./куб.м, в тому числі ПДВ 20 %.

Додатковою угодою № 4 від 01.09.2014р. сторони виклали пункт 4.1 Договору у наступній редакції:

"За отриману Теплову енергію Споживач здійснює збір коштів з фізичних осіб з метою їх подальшого перерахування Постачальнику. Оплата здійснюється згідно виставлених рахунків в строк, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку. Рахунок вручається Постачальником під розпис уповноваженій особі або працівникам організації (установи, підприємства та інших) Споживача. У випадку неотримання рахунку до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач зобов'язаний самостійно отримати рахунок у Постачальника. Вартість послуг з 01.09.2014р.:

а) вартість теплової енергії згідно теплового навантаження та температури зовнішнього повітря (0,0343 Гкал/год.

при тарифі 369,88 грн. за 1 Гкал, в тому числі ПДВ 20 %.

Дислокація з максимальними тепловими навантаженнями до додаткової угоди № 4 додається.

Позивач виконав свої зобов'язання за даним договором, про що свідчать акти на включення опалення центрального опалення (а.с. 23-25).

Також на виконання умов договору позивач виставив відповідачу для оплати рахунки - фактури на загальну суму 46 138, 62 грн. (а.с. 26-52).

Відповідач свої грошові зобов'язання за договором на відпуск теплової енергії для житлового фонду № 98 від 01.10.2005р. не виконав та жодної оплати не здійснив.

Доказів оплати відповідачем суми боргу у розмірі 46 138, 62 грн. під час судового розгляду сторонами до матеріалів справи не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на відпуск теплової енергії для житлового фонду № 98 від 01.10.2005р., який за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, судом встановлено, що у справі, що розглядається, порядок розрахунків між сторонами змінювався додатковими угодами № 1 від 01.10.2005р., № 2 від 13.10.2010р., № 3 від 09.07.2014р., № 4 від 01.09.2014р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором на відпуск теплової енергії для житлового фонду № 98 від 01.10.2005р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Частиною 1 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Рахунки - фактури на загальну суму 46 138, 62 грн. направлені відповідачу.

Тому вказані рахунки є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

Враховуючи встановлений судом факт не виконання Маріупольським виробничим підприємством "АЗОВРЕЛЕ" УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ГЛУХИХ грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 46 138, 62 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Маріупольського виробничого підприємства "АЗОВРЕЛЕ" УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ГЛУХИХ (87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Сєрова, 1-а, ідентифікаційний код 05539714) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, ідентифікаційний код 33760279) 46 138 (сорок шість тисяч сто тридцять вісім) грн. 62 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 05.05.2015р.

Суддя В.М. Соловйов