ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
05 травня 2015 р. Справа № 903/231/15
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна
за участю представників сторін:
від позивача: Сосновська Катерина Олександрівна (представник за дов. № 61 від 28.04.2015 р.);
від відповідача (департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації): Оришко Віталія Олексіївна (представник за дов. № 867/15/2-15 від 23.04.2015 р.);
від відповідача (Павлівської сільської ради Іваничівського району): н/з;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" до департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, Павлівської сільської ради Іваничівського району про стягнення 97 496,55 грн.
В судовому засіданні 05.05.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" звернулось в суд з позовом до департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, Павлівської сільської ради Іваничівського району про стягнення 98 071,82 грн.
Позов обґрунтований тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ", департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації та Павлівською сільською радою Іваничівського району укладено договір надання послуг № 10/13/35 від 13.09.2013 р.
На виконання умов даного договору, позивач здійснив виконання будівельних робіт на загальну суму 117 840,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт.
Відповідачем частково здійснено оплату за надані послуги, а саме на суму 46 672,15 грн. На момент звернення з позовом до суду заборгованість останнього становить 71 167,85 грн.
28.11.2014 р. позивач направив відповідачам претензію про оплату заборгованості, яка залишена без реагування.
Беручи до уваги викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації та Павлівської сільської ради Іваничівського району 98 071,82 грн., з них: 71 167,85 грн. сума основної заборгованості, 3 987,35 грн. пеня, 20 454,02 грн. інфляційні втрати та 2 462,60 грн. 3% річних.
22.04.2015 р. від відповідача, Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області надійшли заперечення на позовну заяву, в яких, вказано, що відповідач 2, Павлівська сільська рада, є лише власником території, на якій здійснювались роботи, а розпорядник коштів є відповідач 1 - департамент агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, а тому просив в задоволенні позову до Павлівської сільської ради відмовити.
22.04.2015 р. від відповідача, департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації надійшли письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.
05.05.2015 р. в судовому засідання, представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що позивач помилково подав позов до відповідача 2 (Павлівської сільської ради Іваничівського району), а тому просить стягнути лише з департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації уточнену суму заборгованості, а саме: 97 496,55 грн., з яких 71 167,85 грн. сума основної заборгованості, 5 067,50 грн. пеня, 20 454,00 грн. інфляційні втрати та 807,20 грн. 3% річних.
Відповідно до п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", зокрема ст. 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її, як подання іншого (ще одного) позову; чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог; чи об'єднання позовних вимог; чи зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Заяву позивача про уточнення позовних вимог від 30.04.2015 р. суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог, а тому має місце нова ціна позову, а саме 97 495,55 грн., з яких: 71 167,85 грн. сума основного боргу, 5 067,50 грн. пеня, 20 454,00 грн. інфляційні втрати та 807,20 грн. 3% річних.
Представник відповідача позовні вимоги визнала частково, а саме в частині основної суми заборгованості. Подала клопотання в якому просила суд зменшити пеню, інфляційні втрати та 3% річних в сумі 26 328,70 грн., оскільки департамент агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації немає можливості сплатити дану суму, тому що фінансується з державного бюджету.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 76). Про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача та представник відповідача 1 не заперечили про розгляду справи за відсутності представника відповідача 2. Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 05.05.2015 р. за відсутності представника відповідача 2, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи між товариством з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ", департаментом агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації та Павлівською сільською радою Іваничівського району укладено договір № 10/13/35 від 13.09.2013 р. на здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь (а.с. 13-17).
Згідно преамбули предмета договору (без пункту) відповідачі доручають, а позивач забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору на здійсненя заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Павівської сільської ради.
Договір на проведення заходів щодо захисту від шкідливої дії вод та ліквідації підтоплення на території Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області за своєю правовою природою є договором підряду.
Ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На виконання умов даного договору, позивач виконав будівельні роботи на загальну суму 117 840,00 грн. Відповідач надані будівельні послуги оплатив частково, на суму 46 672,15 грн.
Предметом спору є невиконання відповідачами договору в частині акту приймання виконаних будівельних робіт № 35/1 від 23.12.2013 р. на суму 71 167,85 грн. (а.с 18-23).
Відповідний акт підписано 23.12.2013 р. представниками сторін та скріплені печатками ТзОВ "АВАКС ПРОФ" та департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно договору виконав у повному обсязі, що підтверджується вищезазначеним актом.
Відповідач надані будівельні послуги оплатив частково, на суму 46 672,15 грн., що не заперечувалось сторонами.
28.11.2014 р. позивач направив відповідачам претензію про оплату заборгованості (а.с. 24-25), яку залишено без реагування.
Стосовно вимоги позивача щодо солідарного стягнення з департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації та Павлівської сільської ради Іваничівського району 98 071,82 грн., з них: 71 167,85 грн. сума основної заборгованості, 3 987,35 грн. пеня, 20 454,02 грн. інфляційні втрати та 2 462,60 грн. 3% річних судом враховано наступне.
При подачі позову, позивач посилався на п. 32 договору відповідно до якого за невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується штрафні санкції з суми невиконаних або неналежно виконаних договірних зобов'язань. Відтак, позивач вважає, що оскільки зазначеним пунктом договору не конкретизовано хто із двох замовників несе відповідальність за неналежне виконання чи невиконання умов договору, то заборгованість повинна стягуватися солідарно з обох відповідачів.
Як вбачається з умов договору на проведення заходів щодо захисту від шкідливої дії вод та ліквідації підтоплення на території Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області обов'язок оплатити виконані позивачем роботи покладено на замовника - розпорядника коштів, тобто на департамент агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (п. 25 договору).
В заяві про уточнення позовних вимог позивач зазначає, що у заяві помилково заявлено про солідарне стягнення заборгованості з відповідачі.
Відтак, суд вважає вимоги позивача в частині солідарного стягнення заборгованості, втрат від інфляції, 3% річних та пені з Павлівської сільської ради безпідставними та таким, що не ґрунтуються на умовах договору та не підлягають до задоволення.
Оскільки зобов'язаною стороною по оплаті виконаних робіт згідно умов договору є департамент агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, то відповідно основний борг та інші фінансові санкції у зв'язку з простроченням виконання відповідного зобов'язання слід стягувати з відповідача 1 - департамента агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації.
Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно поданих письмових пояснень департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації, позивачем будівельні роботи згідно укладеного договору виконані в повному об'ємі, проте кошти на виконання будівельних робіт не виплачені органами державної казначейської служби.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. № 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" із відповідними змінами, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.07.2008 р. № 01-8/451 "Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. № 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Європейським судом з прав людини рішеннями у справі „Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" (від 18.10.2005 р.) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004 р.) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.
Зважаючи на наведені норми законодавства, беручи до уваги визнання представником відповідача в судовому засіданні основної суми заборгованості, суд дійшов висновку про підставність стягнення з департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації суми основного боргу в сумі 71 167,85 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стосовно нарахованих позивачем, у відповідності до даних норм матеріального права 5 067,50грн. пені, 20 454,00 грн. інфляційних втрат та 807,20 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 32 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору винна сторона сплачує штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується штрафні санкції з суми невиконаних або неналежно виконаних договірних зобов'язань.
Передбачені сторонами в п. 32 договору штрафні санкції є пенею.
Пункт 3 ст. 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені). В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" перебіг періоду часу, за який нараховується пеня починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Періоди нарахування та розміри пені, інфляційних втрат та 3% річних судом перевірені, підставні та підлягають до стягнення.
Стосовно клопотання представника відповідача щодо зменшення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.
Чинним законодавством України не передбачено права в суду зменшити розмір нарахованих інфляційних втрат та 3% річних.
При вирішенні питання щодо зменшення стягнення пені, суд виходить з того, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В даному випадку відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що порушення останнім зобов'язань за договором має виняткових характер.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст. 4 ЗУ "Про судовий збір" за подання заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Згідно ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог, тому зайво сплачені 11,51 грн. судового збору підлягають поверненню останньому з держбюджету.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору сумі 1 949,93 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 193, 232, 343 Господарського кодексу країни, ст.ст. 509, 526, 549, 611, 625, 837, 853 Цивільного кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з департаменту агропромислового розвитку Волинської обласної державної адміністрації (просп. Перемоги, 14, м. Луцьк, Волинська область 43005, код ЄДРПОУ 00730282) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" (вул. Д.Лук'яновича, 8, м. Тернопіль, Тернопільська область 46000, код ЄДРПОУ 37306789) 97 496,55 грн. (дев'яносто сім тисяч чотириста дев'яносто шість гривень п'ятдесят п'ять копійок), (з яких: 71 167,85 грн. сума основної заборгованості, 5 067,50грн. пеня, 20 454,00 грн. інфляційних втрат та 807,20 грн. 3% річних), а також витрати пов'язані з сплатою судового збору в сумі 1 949,93 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок дев'ять гривень дев'яносто три копійки).
В задоволенні позовних вимог до Павлівської сільської ради Іваничівського району відмовити.
Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВАКС ПРОФ" (вул. Д.Лук'яновича, 8, м. Тернопіль, Тернопільська область 46000, код ЄДРПОУ 37306789) зайво сплачений судовий збір в розмірі 11,51 грн. (одинадцять гривень п'ятдесят одну копійку) сплачений згідно платіжного доручення № 283 від 02.03.2015 р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено
08.05.2015
Суддя І. О. Гарбар
Судове рішення № 44071948, Господарський суд Волинської області було прийнято 08.05.2015. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 903/231/15. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: