Ухвала суду № 44071911, 05.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/60/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Горяйнова А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від "16" лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Сфера-Пласт" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській облатсі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від "16" лютого 2015 року позов було задоволено. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 16.02.2015 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від "16" лютого 2015 року - без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 11.07.2014 №1118 службовою особою відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за грудень 2013 року за взаємовідносинами з ТОВ «Тенза-Ліга». Під час перевірки виявлено порушення позивачем вимог пунктів 138.1., 138.2. ст.138, підп.. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 522500,00грн.; а також вимоги пунктів 198.1., 198.3., 198.6. ст.198, пунктів 201.1., 201.2. ст.201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за грудень 2013 року на загальну суму 550000,00грн. За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 25.07.2014 №260/23-01-22-05/35492967, на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані ППР від 08.08.2014: №0002472301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 825000,00грн. (550000,00грн. - основний платіж та 275000,00грн. - штрафна (фінансова) санкція); №0002462301, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 783750,00грн. (522500,00грн. - основний платіж та 261250,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року позов було задоволено. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Використання виконаних ТОВ «Тенза-Ліга» робіт у господарській діяльності позивача та їх економічна обґрунтованість підтверджена необхідністю виконання останнім підрядних робіт на об'єктах: «Реконструкція парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва 19 ст., прилеглої території до маєтку П.В. Енгельгарда та оновлення експозиції музею Т.Г. Шевченка у с. Будище Звенигородського району»; «Реконструкція (друга черга) Нижнього парку Шевченківського національного заповідника в м. Каневі Черкаської області», - згідно з договорами будівельного підряду від 12.08.2013 №1 та 05.12.2013 №3 відповідно, укладеними позивачем з Департаментом капітального будівництва Черкаської обласної державної адміністрації, та проектно-кошторисною документацією. Матеріали справи свідчать, що сума перевірених податковим органом валових витрат позивача підтверджується актами виконаних робіт, виписаних до договорів субпідряду від 02.12.2013 №02-12/1 та від 10.12.2013 №10-12/1, укладеними з ТОВ «Тенза-Ліга», а саме: - на виконання робіт «Реконструкція парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва 19 ст., прилеглої території до маєтку П.В. Енгельгарда та оновлення експозиції музею Т.Г. Шевченка у с. Будище Звенигородського району» актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3; - на виконання робіт «Реконструкція (друга черга) Нижнього парку Шевченківського національного заповідника в м. Каневі Черкаської області» актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3. Вищевказані первинні бухгалтерські документи до зазначених договорів належним чином оформлені, містять інформацію про вид, кількість та місце виконання робіт, дані про осіб, що безпосередньо брали участь у господарських операціях, а також інші обов'язкові реквізити, які передбачені нормами чинного законодавства. Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Він згідно зі ст.9 цього закону є підставою для бухгалтерського обліку. Згідно ч. 2 ст.3 Закону України № 996-XIV встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 4 Закону України № 996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Отже, бухгалтерські документи є первинними і дають право на формування витрат у разі реального здійснення операцій з відповідним контрагентом. Обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З матеріалів справи вбачається, що будівництво житлових і нежитлових будівель та діяльність у сфері архітектури є основними видами діяльності ТОВ «Тенза-Ліга» і він має відповідну ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Роботи позивачем частково оплачені, а сума заборгованості відображена в бухгалтерському обліку позивача на бухгалтерських рахунках. Передача матеріалів від позивача зазначеному контрагенту для виконання будівельних робіт підтверджується актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей. Крім того, виконання субпідрядних робіт цим контрагентом на вищевказаних об'єктах будівництва погоджено з Департаментом капітального будівництва Черкаської ОДА згідно з протоколами погодження залучення субпідрядних організацій від 21.11.2013 №1, від 12.12.2013 №2 та 02.11.2013 №3. Наявність відкритого кримінального провадження, порушеного за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Тенза-Ліга», колегія суддів вважає недостатнім доказом для висновків про безтоварність операцій з позивачем. Станом на час прийняття оскаржуваних ППР та судового розгляду цієї справи відсутні вироки стосовно службових чи посадових осіб позивача чи його контрагента стосовно фіктивного підприємництва чи ухилення від сплати податків. Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. З акту перевірки вбачається врахування відповідачем даних протоколу допиту як свідка керівника ТОВ "Тенза Ліга", однак, колегія суддів вважає його неналежним доказом складання документів для отримання податкової вигоди. Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу. Право на формування податкового кредиту виникає у разі реального здійснення правочинів відповідно до вимог ст.198 ПК України. Формування податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення на витрати відповідних сум за договірними зобов'язаннями є необґрунтованим. Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. Згідно з підп. «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 ст.198 ПК України). Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є видана на вимогу покупця платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг податкова накладна. Вимоги до обов'язкових реквізитів для ПН визначені ст.201 ПК України. Вона є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Взяття податкового кредиту за правочинами з ТОВ «Тенза-Ліга» підтверджено податковими накладними, що оформлені належним чином, підписані керівником. Порушень при їх оформленні судом не виявлено. На час їх складання позивач та його контрагент були зареєстрованими як платники ПДВ.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від "16" лютого 2015 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - відмовити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від "16" лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

А.М. Горяйнов

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Горяйнов А.М.