Ухвала суду № 44067966, 30.04.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року Справа № 11422/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року у справі № 813/6344/14 за позовом Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2014 року Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» у якому просила прийняти про примусове стягнення на користь Державного бюджету в особі Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області з рахунків Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» у банках, обслуговуючого такого платника податків суми 7 336 286,77 грн. в рахунок погашення його податкового боргу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто на користь Державного бюджету України з рахунків Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» (код ЄДРПОУ - 00178175) у банках кошти в розмірі 7 336 286 грн. 77 коп. (сім мільйонів триста тридцять шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень сімдесят сім копійок).

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Публічне акціонерне товариство «Шахта «Надія» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на момент звернення позивача до суду набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 р., який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Процедура стягнення податкового боргу з платника податків - юридичних осіб регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. У статті 95 Податкового кодексу України зазначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, для стягнення вищезазначених сум податкового боргу податковий орган повинен був відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України надіслати відповідачу податкову вимогу на зазначені суми - що судом першої інстанції до уваги взяту не було.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно карток особових рахунків ПАТ «Шахта «Надія» станом на 22.08.2014 року податковий борг становить 7336286,77 грн., в тому числі: з податку на додану вартість в сумі 7223030,00 грн. згідно поданих податкових декларацій з ПДВ №9021796314 від 18.04.2014 року в сумі 1555976,00 грн., №9028657448 від 20.05.2014 року в сумі 2178952,00 грн., №9035379645 від 20.06.2014 року в сумі 1704524,00 грн., №9041899545 від 21.07.2014 року в сумі 1783578,00 грн.; з екологічного податку: згідно поданих податкових декларацій від 30.01.2014 року в сумі 64096 грн., від 29.04.2014 року в сумі 134861,38 грн.; земельного податку: в сумі 6052,71 грн. згідно податкового розрахунку вказаного податку від 31.01.2014 року №9003557741, що також підтверджується довідкою від 26.08.2014 року №1956/13-00-25-00-10-23/7.

Відповідач наявність податкового боргу в розмірі 7336286,77 грн. не заперечує. Однак, вказує на те, що податковим органом повинна була бути виставлена нова податкова вимога на вказану суму боргу.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до абзацу другого зазначеного пункту в разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, що настають за днем такого узгодження. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Судом першої інстанції було встановлено, що вимоги про сплату податкового боргу було вручено платнику податків ще у 2001 році (№ 1/7 від 23.10.2001 року та № 2/6 від 16.11.2001 року).

Чинний до 2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачав, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги (п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 цього Закону). У разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення (п. 6.6 ст. 6 Закону).

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України також передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У п. 59.5 тієї ж зазначається, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаними законами не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого.

Водночас пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу. У зв'язку з цим у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений, а через деякий час виник знову, органу державної податкової служби слід направити (вручити) йому нову податкову вимогу виходячи з виникнення нового грошового зобов'язання.

Суд першої інстанції встановив, що з моменту направлення у 2001 році податкових вимог ДВАТ «Шахта «Надія» не погасило у повному обсязі свого податкового боргу, а тільки поступово його збільшує і станом на 22.08.2014 року такий становить 7 336 286 грн. 77 коп.

Врахувавши вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що оскільки податковим органом на адресу ПАТ «Шахта «Надія» не надсилалась податкова вимога про сплату боргу в сумі 7 336 286 грн. 77 коп., а тому у нього відсутнє право на стягнення вказаної суми боргу у судовому порядку.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.. 41, ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2014 року у справі № 813/6344/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко