Ухвала суду № 44067954, 06.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року Справа № 876/10968/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі за позовом Спільного підприємства "Київ-Захід" у формі ТОВ до Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

14 жовтня 2014 року позивач - СП «Київ-Захід» у формі ТОВ звернулося в суд з позовною позовом до відповідача - ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області, в якій просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення- рішення №0001722200 від 06 жовтня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 96125,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001722200 від 06 жовтня 2014 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що господарські операції позивача з контрагентами - ТОВ «Інтерагро 2007» та ТОВ «Фінанс пан трейд» не мають реального характеру. Апелянт звертає увагу на те, що контрагенти позивача фактично не займалися фінансово-господарською діяльністю, а проводили транзитні операції, спрямовані на здійснення господарських операцій, пов'язаних з отриманням (наданням) податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, та були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що, декларуючи придбання в ТОВ «Інтерагро 2007» цукру, позивач не представив необхідні первинні документи, зокрема, щодо розвантаження-відвантаження цукру, руху активу в процесі здійснення господарської діяльності, належних актів приймання товару, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості тощо. Апелянт також вказує на окремі недоліки подорожніх листів, податкових та видаткових накладних. У контрагента позивача - ТОВ «Фінанс пан трейд» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, а саме: кваліфікований персонал, основні фонди, транспортні засоби, приміщення, а також інші фізичні та технологічні можливості до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції. Для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Фінанс пан трейд» не надано акт приймання-передачі товару, сертифікат якості та відповідності, технічний паспорт товару, документи на введення в експлуатацію чи реалізацію товару. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також клопотання про закриття провадження у зв'язку з примиренням сторін, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, клопотання про закриття провадження у справі та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову необхідно визнати нечинною, а провадження у справі - закрити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16 по 18 вересня 2014 року ДПІ у м. Червонограді провела позапланову виїзну перевірку СП «Київ-Захід» у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин із контрагентами: ТОВ «Інтерагро 2007» за серпень 2011 року та ТОВ «Фінанс пан трейд» за червень 2012 року, якою встановлено порушення п.п.198.1, 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено задекларовану суму податкового кредиту всього на суму 64 083,33 грн., в тому числі по періодах: серпень 2011 року - 61 333,33 грн., червень 2012 року - 2 750,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 64 083,33 грн.

За результатами перевірки складено Акт №011/2200/20780000 від 25 вересня 2014 року.

06 жовтня 2014 року на підставі ДПІ у м. Червонограді прийняла оскаржуване податкове повідомлення- рішення №0001722200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 96125,00 грн., в т.ч. основний платіж - 64083,33 грн. та штрафні санкції - 32041,67 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом обставин, які б свідчили про фактичне нездійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини, укладені з контрагентами, не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Висновки податкового органу про неправомірність формування платником податків податкового кредиту за результатами таких господарських операцій є безпідставними та необґрунтованими. Позивачем для перевірки представлено податковому органу ряд документів, які є належним підтвердженням реальності операцій між позивачем та контрагентами, а також свідчать про належне документування їх здійснення і вказують на коректність обчислення та сплати податків і зборів з таких операцій. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі помилкових висновків ДПІ у м.Червонограді про порушення СП «Київ-Захід» у формі ТОВ податкового законодавства.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

П.44.1 ст.44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, між СП «Київ-Захід» у формі ТОВ і ТОВ «Інтерагро 2007» укладено договір купівлі-продажу №01/08/11, відповідно до п.п.1.1 якого ТОВ «Інтерагро 2007» зобов'язалося передати у власність позивача за плату цукор білий кристалічний. Згідно з п.5.1 вказаного договору відвантаження товару здійснюється зі складів ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» та ВАТ «Горохівський цукровий завод», у п.6.1 договору обумовлено здійснення оплати за товар у формі передоплати.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивач долучив податкові накладні №256 від 03 серпня 2011 року на загальну суму 193600,00 грн, в т.ч. ПДВ -32266,67 грн, №257 від 12 серпня 2011 року на загальну суму 174400,00 грн, в т.ч. ПДВ -29066,67 грн; видаткові накладні №438 від 03 серпня 2011 року на придбання цукру білого в мішках п/п- 20, ціна- 176600,00 грн, в т.ч. ПДВ - 29433,33 грн, №478 від 12 серпня 2011 року на придбання цукру білого в мішках п/п- 22 тонн, на суму 191400,00 грн, в т.ч. ПДВ -31900,00 грн, платіжне доручення (меморіальний ордер) №19922238 від 03 серпня 2011 року на суму 193600,00 грн, в т.ч. ПДВ-32266,67 грн. з відміткою банку про його виконання, платіжне доручення №44 від 12 серпня 2011 року на суму 174400,00 грн, в т.ч. ПДВ-29066,67 грн з відміткою банку про його виконання, подорожні листи № 590708 від 03 серпня 2011 року та №411109 від 01 серпня 2011 року.

Позивач належним чином відобразив у бухгалтерському та податковому обліку вказану господарську операцію із контрагентом ТОВ «Інтерагро 2007», що підтверджується, зокрема, оборотно-сальдовою відомостю за серпень 2011 року по рахунку 631.

Крім того, позивач задекларував податковий кредит з операцій по приданню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Фінанс пан трейд».

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивач долучив податкову накладну №205 від 15 червня 2012 року на суму 16500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2750,00 грн, видаткову накладну №15/06-01 від 15 червня 2012 року на придбання газового пальника в комплекті з газовим блоком за ціною - 16500,00 грн, в т.ч. ПДВ - 2750,00 грн, платіжне доручення №3393 від 15 червня 2012 року на суму 16500,00 грн, в т.ч. ПДВ- 2750,00 грн з відміткою банку про його виконання, акт списання матеріалів №509 від 30 червня 2012 року.

Розрахунки за вказаними договорами проводено виключно в безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку позивача на розрахункові рахунки контрагента, що підтверджується відповідними банківськими виписками по особовому рахунку платника.

Позивач також підтвердив факт використання поставлених товарів у власній господарській діяльності.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Інтерагро 2007» та ТОВ «Фінанс пан трейд» підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Про дійсність правочинів позивача з вказаними контрагентами свідчить також те, що всі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Крім того, жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює, лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту, доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, які постачалися від ТОВ «Інтерагро 2007» та ТОВ «Фінанс пан трейд» товарно-транспортними накладними є протиправною, оскільки законодавець не ставить у залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість. Наявність товарно-транспортних накладних при здійсненні перевезень передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності. Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, відсутність таких накладних у позивача само по собі не може слугувати підставою для визнання господарських операцій недійсними.

Таким чином, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Покликання апелянта на нереальність господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку відсутністю основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів є безпідставними, оскільки немає законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, тобто є можливість здійснення діяльності шляхом використання орендованих основних фондів, залучення трудових ресурсів на підставі укладення цивільно-правових договорів.

Колегія суддів також не приймає до уваги покликання апелянта на акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 13 вересня 2012 року №3735/223/37700469 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Фінанс Пан Трейд" як на доказ нереальності здійснення господарських операцій та порушення податкового законодавства позивачем, оскільки в силу вимог п.73.5 ст.73 ПК України акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є службовим документом органів податкової служби, який складається не за результатами здійснення органом державної податкової служби певних дій, зокрема, у зв'язку з проведенням зустрічної звірки, а у зв'язку із встановленням факту, що не дає змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання. Такий акт не може містити факти порушень податкового законодавства з питань повноти нарахування і сплати податків, оскільки зустрічна звірка, якою могли бути встановлені такі факти, не відбулась.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним податковим законодавством передбачена презумпція правомірності рішень платника податків, яка застосовується в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то рішення приймається на користь платника податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України.

Крім того, необхідно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ч.3 ст.228 ЦК України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Таким чином, покликання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, є безпідставними.

Також матеріалами справи підтверджено, що контрагенти позивача - ТОВ «Інтерагро 2007» та ТОВ «Фінанс пан трейд» на момент здійснення господарських операцій знаходилися на податковому обліку як платники ПДВ, їхні свідоцтва про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій з позивачем не були анульовані, правочини з цим суб'єктами господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Щодо покликань апелянта на те, що СП «Київ-Захід» у формі ТОВ під час перевірки не було долучено ряд первинних документів, колегія суддів заначає наступне.

Позивачем для перевірки представлено податковому органу ряд документів, які є належним підтвердженням реальності операцій між позивачем та контрагентами, а також свідчать про належне документування їх здійснення і вказують на коректність обчислення та сплати податків і зборів з таких операцій, що свідчить про безпідставність вимог апелянта в цій частині.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення- рішення №0001722200 від 06 жовтня 2014 року прийняте неправомірно та підлягає скасуванню.

Разом з тим, у процесі судового розгляду справи СП «Київ-Захід» у формі ТОВ подало у ДПІ у м.Червонограді заяву про намір досягнення податкового компромісу на підставі п.7 п.п.92 р.XX ПК України (вх.№45 від 02.02.2015 р.).

Відповідно до ст.194 КАС України позивач може відмовитись від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" від 25 грудня 2014 року № 63-VIII, визначено особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу.

Відповідно до Підрозділу 9-2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Як вбачається з рішення ДПІ у м.Червонограді від 16 лютого 2015 року № 1120/10/13-13-22-2017 про погодження застосування податкового компромісу, СП «Київ-Захід» у формі ТОВ на виконання п.8 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України сплачено в бюджет 3204,17 грн податку на додану вартість.

Враховуючи виконання СП «Київ-Захід» у формі ТОВ вимог п.8 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України щодо сплати 5% від загальної суми заниження податкового зобов'язання, ДПІ у м.Червонограді прийняла рішення про досягнення податкового компромісу.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

У разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" від 25 грудня 2014 року № 63-VIII розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 11-2 такого змісту: Підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України". Крім того, сторони подали до суду клопотання про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Згідно з ч.2 ст.203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження в справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження в справі.

Враховуючи те, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі № 813/6989/14 є законною та обгрунтованою, колегія суддів, вирішуючи питання про правові наслідки досягнення сторонами у справі примирення, дійшла висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваної постанови нечинною та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.157, 160, 197, 203, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі № 813/6989/14 - визнати нечинною, а провадження у даній справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик