Ухвала суду № 44067909, 28.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1918/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М. Сьомочкіної Є.М. Рябошапки С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року у справі за позовом Приватного підприємства «Маркон» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року Приватне підприємство «Маркон» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.11.2012 № 0001371530 та стягнути з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за серпень 2012 року в сумі 1 608 807,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2013 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.11.2012 № 0001371530.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Маркон» бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 608 807,00 грн. шляхом перерахування цієї суми на поточний рахунок ПП «Маркон».

Відповідач та третя особа, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 18.10.2012 по 29.10.2012 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено камеральну перевірку ПП «Маркон» (код ЄДРПОУ 31747476) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за серпень 2012 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 4.6.5, 4.6.6 Наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 29.10.2012 № 5372/15-30/31747476 на підставі якого 14.11.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001371530, яким позивачу відмовлено в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в сумі 1 608 807,00 грн.

Відповідач посилається на те, що при визначенні права позивача на отримання бюджетного відшкодування має враховуватись наявність майна, що обліковується саме на рахунку 10 «Основні засоби», при цьому незважаючи на процес його спорудження (будівництва) самостійно позивачем. Тобто, поки готельний комплекс не буде зданий (введений) в експлуатацію та не буде обліковуватись на рахунку 10 «Основні засоби», позивач позбавлений права на бюджетне відшкодування за наслідками спорудження (будівництва) таких основних засобів, враховуючи що обсяги оподатковуваних операцій за попередні 12 календарних місяців становлять 114 666,00 грн., що менше ніж сума ПДВ, заявлена до відшкодування (1 608 807,00 грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав вимоги, встановлені Податковим кодексом України щодо формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість та, відповідно до Закону, сформував суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 608 807,00 грн. Крім цього, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України, не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Перелік осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування, визначений у пункті 200.5 зазначеної статті.

Зокрема, це особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

За змістом цієї норми особи, які хоча і мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо податковий кредит, тобто сума, на яку платник ПДВ може зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, нарахована внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з <…> придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення «Основні засоби»). Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас, рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Із системного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК України, платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби».

Таким чином, якщо понесені підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що від'ємне значення за серпень 2012 року виникло внаслідок перенесення позивачем залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів з вересня 2009 року по липень2012 року.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ПП «Маркон» для будівництва готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою: м. Київ, Андріївській узвіз, 14-16 (надалі - Об'єкт) здійснено придбання: послуг по виготовленню проектної документації щодо Об'єкту, відповідно до ДБНА.2.2-3-2004 (Договір №22/10/08 від 22.10.2008); проектних робіт по розробці «Архітектурної частини» проектної документації стадії «Проект» та «Робоча документація» по Об'єкту (Договір №03-09 від 01.10.2009; послуг з розробки проектної документації внутрішніх інженерних мереж будівлі готелю, додаткові роботи з коригування всіх інженерних розділів внутрішніх мереж будівлі готелю з допоміжними роботами по Об'єкту (Договір МЕР 11-11-2009 від 11.11.2009), що пов'язані із будівництвом основних фондів, відповідно до розробленої проектної документації.

Понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання робіт (послуг) по яких податок на додану вартість включений в податковий кредит, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт, виписками банку, платіжними дорученнями, свідоцтвом платника податку на додану вартість ПП «Маркон», деклараціями з податку на додану вартість, довідками про вартість виконаних робіт.

Облік зазначених витрат на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» підтверджується як матеріалами справи так і самим відповідачем.

Виходячи з вищевикладеного, незалежно від того, що готельний комплекс з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою м. Київ, Андріївській узвіз, 14-16 (не введений в експлуатацію) є капітальною інвестицією та не є основним фондом у розумінні підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, позивач має право на нарахування податкового кредиту і, відповідно, на бюджетне відшкодування, оскільки згідно з статтями 198, 200 ПК України, саме капітальне інвестування в будівництво готельного комплексу з закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту за адресою: м. Київ, Андріївській узвіз, 14-16, який лише у подальшому буде основним засобом у розумінні підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України, передбачає право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування, так як згідно з Законом, це право виникає разом з початком триваючого процесу капітального інвестування, а не виключно з завершенням цього процесу введенням в експлуатацію об'єкта, в який проводиться інвестування.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 02 вересня 2014 року у справі № К/800/3353/14, від 22 вересня 2014 року у справі № К/800/11166/14, від 02 жовтня 2014 року у справі № К/800/37587/14, а також Верховного суду України, викладеною у постанові від 20 січня 2015 року у справі № 21-316а14.

У відповідності до пунктів 200.1 - 200.4 і 200.7 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу.

Пунктами 200.12, 200.13 вказаної статті визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Оскільки, відповідачем не надано органу Державного казначейства (третій особі) висновків про відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість за серпень 2012 року в загальній сумі 1 608 807,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача в банку з визначенням суми бюджетного відшкодування, то відповідно не було здійснено і саме відшкодування.

Згідно ст. 200 ПК України, відшкодування сум ПДВ здійснюється органами Державного казначейства України. Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, позовна вимога ПП «Маркон» щодо стягнення з Державного бюджету України на його користь бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації за серпень 2012 року в сумі 1 608 807 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 30.04.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.