Постанова № 44067538, 08.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2015 року 15:10 № 826/5831/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києвіпро визнання протиправними дій та зобов'язання повернути безпідставно сплачені кошти,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просить:

1) визнати протиправними дій УПФУ в Шевченківському районі м. Києва щодо відмови повернути безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 377 грн.;

2) зобов'язати ГУ ДКС України у м. Києві повернути позивачу безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 377 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи наведене, позивачем 12.03.2015 було подано до УПФУ заяву про повернення помилково сплаченого збору. Однак, УПФУ 20.03.2015 було відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивача, є неправомірною та не обґрунтованою, а помилково сплачена сума збору в розмірі 5 377 грн. підлягає поверненню.

Посилаючись на норми Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР, Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 та Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 № 226, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судовому засіданні 07.05.2015 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

УПФУ в Шевченківському районі м. Києва явку свого уповноваженого представника в судове засідання 07.05.2015 не забезпечило, причини неявки суду не повідомило, про дату, час і місце судового розгляду належним чином повідомлене. При цьому, 28.04.2015 року до канцелярії суду представником УПФУ подано заперечення проти позову, у яких УПФУ вважає позовні вимоги безпідставними та у задоволенні позову просить відмовити.

Представник ГУ ДКС України у місті Києві в судове засідання 07.05.2015 також не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового розгляду належним чином повідомлений. У той же час, 06.05.2015 до суду надійшли заперечення ГУ ДКС України у місті Києві, у якому останнє просило у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Враховуючи наведене, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності відповідачів.

Під час розгляду справи на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.03.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Магомедовою М.Г., придбано у власність квартиру АДРЕСА_1 вартістю 537 680,34 грн.

Право власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 05.03.2015 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.03.2015 за № 19811545, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5 377,00 грн. (1% її вартості), що підтверджується копією квитанції від 02.03.2015 № ТВБВ 10026/016, наявною у матеріалах справи.

Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач 12.03.2015 звернувся до УПФУ в Шевченківському районі м. Києва із заявою про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 5 377,00 грн.

Листом від 20.03.2015 № 4422/03 Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва відмовило позивачу у поверненні коштів, у зв'язку з ненаданням позивачем документів, які підтверджують придбання ним нерухомого майна вперше.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі по тексту - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац 2 пункту 9 частини 1 статті 1 Закону № 400/97-ВР).

Пунктом 8 статті 2 вказаного Закону встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 цього Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно тверджень позивача, наведених у позовній заяві, ним придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 05.03.2015 інша нерухомість ним не придбавалася.

Відповідачами вказані відомості в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовані та судом зворотного не встановлено, що, крім іншого, вбачається з даних реєстраційної служби та даних БТІ.

Станом на час придбання позивачем нерухомості як і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Наведена правова позиція узгоджується також із ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 року (К/9991/37325/11).

Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що саме Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва зобов'язано довести, що позивач придбав житло згідно договору купівлі - продажу від 05.03.2015 не вперше.

Проте, всупереч вимогам статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, як вже зазначалося, відповідачем не надано суду жодного доказу, який свідчив би про наявність у позивача зареєстрованого права власності.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та наявність підстав для їх задоволення.

Щодо правого регулювання відносин стосовно повернення збору у разі його сплати, якщо такий обов'язок не встановлений законом (помилково сплачені платежі), слід зазначити наступне.

Так, як встановлено судом в ході розгляду даної справи, позивачем за відсутності встановленого законом обов'язку помилково сплачено до бюджету збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5 377,00 грн.

Зазначена сума сплачена позивачем згідно квитанції від 02.03.2015 № ТВБВ 10026/016 до Державного бюджету України на рахунок через ГУ ДКСУ у м. Києві за кодом платежу 24140500 (балансовий рахунок 3111), за яким кваліфіковано «збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна», забезпечення надходження якого до бюджету здійснює Пенсійний фонд відповідно до положень постанови КМ України від 16 лютого 2011 р. № 106.

Тобто, збір в даному випадку є складовою дохідної частини Державного бюджету та був сплачений позивачем на рахунок з обліку доходів державного бюджету, відкритий в ГУ ДКСУ у м. Києві, а отже позивач вправі вимагати його повернення, оскільки обов'язок із сплати збору не покладений на позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до ч. 7 ст. 45 Бюджетного кодексу України та постанови КМ України від 16 лютого 2011 р. № 106, з урахуванням приписів п. 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (із змінами), Пенсійний фонд України через свої територіальні органи (відповідне районне управління) є контролюючим органом відносно надходжень до бюджету платежів за кодом 24140500 - "Збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна".

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України (далі Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр) та, крім іншого, здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Безпосередньо порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Мінфіну від 03.09.2013 р. N 787 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 р. за N 1650/24182 (із змінами) (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету (п. 10 Порядку).

Пунктом 15 Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані.

Відтак, за загальним правилом повернення помилково сплаченої суми збору здійснюється на підставі відповідної заяви і подання та, виходячи з наведених вище норм законодавства, ці суми підлягають поверненню в даному випадку з Державного бюджету України через Головне управління ДКС України у м. Києві (за місцем зарахування помилково сплаченої суми збору).

У той же час, відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення безпосередньо до суду за вирішенням спору та захисту прав особи не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (п. 1 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002).

Виходячи з наведеного, позивач має право звернутися до суду з метою вирішення спірних питань щодо повернення помилково сплачених сум збору, незалежно від наявності досудових процедур.

В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України та наведених вище правових актів Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Безпосередньо Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ затверджений Постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" (далі -Порядок № 845).

В розумінні цього Порядку № 845 під безспірним списанням розуміються операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п. 3 Порядку № 845).

Згідно з п. 16. Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 17. Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Пунктом 19 цього ж Порядку передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відтак, враховуючи вищенаведені положення правових актів у їх сукупності та беручи до уваги те, що збір в даному випадку сплачений позивачем на рахунок з обліку коштів державного бюджету, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у м. Києві, позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплаченого збору, однак контролюючий орган по суті відмовив у формуванні висновку та внесення подання до органу казначейства про повернення коштів за наявності підстав для цього, чим по суті заблокував подальшу можливість позивача на отримання від казначейства помилково сплаченої суми збору, суд приходить до висновку, що з метою поновлення порушених прав позивача суми помилково сплаченого збору в даному випадку підлягають стягненню з Державного бюджету України через зазначене управління казначейства, де було відкрито рахунок, на який зараховано помилково сплачену суму збору, у зв'язку з чим саме УДКС України у м. Києві (на час розгляду справи) може бути відповідачем у даній справі разом з районним управлінням ПФУ, виходячи із функцій та завдань, покладених на зазначені органи.

Враховуючи наведене в сукупності, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав та інтересів особи, а також керуючись положеннями ч. 2 ст. 124 Конституції України, суд приходить до висновку, що з метою відновлення порушеного права позивача на отримання безпідставно сплачених коштів, вони підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України, зарахування яких до бюджету не заперечується другим відповідачем.

Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачами не доведено наявності законодавчих перешкод для повернення позивачу безпідставно зарахованих до бюджету коштів.

Наведені відповідачами доводи та надані ними матеріали не спростовують вищенаведених висновків суду та не доводять зворотного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, виходячи із вищевикладеного, відповідачем-1 не доведено законності та обґрунтованості своїх дій щодо відмови повернути безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову з урахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України, а саме: шляхом визнання протиправними таких дій УПФУ в Шевченківському районі м. Києва, та, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, - про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у м. Києві суму безпідставно сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 377 грн. На поверненні суми судового збору позивач у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії УПФУ в Шевченківському районі м. Києва щодо відмови у вжитті заходів, спрямованих на повернення ОСОБА_1 безпідставно сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 377 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (код з ЄДР 37993783; адреса: 01601, м. Київ, Шевченківський район, вул. Терещенківська, 11-А) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1) безпідставно сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 377,00 грн. (п'ять тисяч триста сімдесят сім гривень нуль коп.), сплаченого згідно квитанції від 02.03.2015 № ТВБВ 10026/016.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін