Постанова № 44066901, 27.04.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2015 року 14:48м. ПолтаваСправа № 816/157/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - Папудько О.Є.,

представників відповідача - Палія В.Ю., Усатого С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

20 січня 2015 року Приватне акціонерне товариство Комерційний банк "Правекс-Банк" (надалі також - позивач, ПАТ "КБ "Правекс-Банк") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (надалі також - відповідач) про визнання протиправними дій щодо винесення постанов від 18 жовтня 2013 року ВП 39999906 про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн; скасування постанови від 18 жовтня 2013 року ВП 39999906 про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн (а.с. 91-98).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність дій відповідача при винесенні спірних постанов, оскільки останнім не проводилось жодних дій по виконанню відповідного виконавчого документу при фактичному добровільному його виконанні в межах надано для цього строку, а також невірно зазначено належного боржника у протиправно винесених спірних постановах.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі. У своїх запереченнях відповідач посилався на правомірність дій державного виконавця та оскаржуваних постанов. Боржником не було виконано вимоги державного виконавця у встановлений для добровільного виконання строк.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

18 червня 2013 року Октябрським районним судом м. Полтави у справі № 554/5456/13-ц задоволено позовну заяву ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" та стягнуто з останнього на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2114,70 грн.

27 вересня 2013 року вказаним судом для належного виконання судового рішення видано ОСОБА_4 виконавчий лист (а.с. 191), на підставі заяви про виконання якого відповідачем відкрито виконавче провадження № 39999906, про що винесено постанову (а.с. 114-117).

Вказана постанова направлена сторонам виконавчого провадження, у тому числі Приватному акціонерному товариству Комерційний банк "Правекс-Банк" за адресою вул. м-н Незалежності, 20, м. Полтава, що отримана останнім 14 жовтня 2015 року.

15 жовтня 2015 року позивачем направлено на адресу відповідача заяву вих. 22876/95, відповідно до якої повідомлено, що місцезнаходженням боржника є Кловський узвіз, 9/2, м. Київ, 01021, у зв'язку з чим просив закінчити виконавче провадження та направити виконавчий документ за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби (а.с. 118).

18 жовтня 2015 року Октябрським відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції винесено ряд постанов: про закінчення виконавчого провадження (а.с. 121), а також про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн (а.с. 131-132).

Не погодившись з постановами відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн, а також з діями по їх винесенню, оскаржив їх до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача про скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн та діям державного виконавця при їх винесенні, суд виходив з наступного.

Основним завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Особливості провадження в адміністративних справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби передбачені статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 606-XIV).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 17 Закону № 606-XIV в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови, визначено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. До таких, крім іншого, відносяться виконавчі листи, що видаються судами (п. 1) ч.2 ст. 17).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно статті 31 Закону № 606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону № 606-XIV сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

На виконання вказаної норми позивачем 15 жовтня 2015 року направлено на адресу відповідача заяву вих. 22876/95, відповідно до якої повідомлено, що місцезнаходженням боржника є Кловський узвіз, 9/2, м. Київ, 01021, у зв'язку з чим просив закінчити виконавче провадження та направити виконавчий документ за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби (а.с. 118).

При цьому, варто зауважити, що вимогами частини 1 статті 20 того ж Закону України встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Місцезнаходженням постійно діючого органу позивача є Кловський узвіз, 9/2, м. Київ, 01021, що стало підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 жовтня 2013 року, та відповідачем не заперечується.

Всупереч вказаній нормі відповідачем винесено оскаржувані постанови про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн з підстав проведення виконавчих дій та невиконання виконавчого документу у добровільному порядку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України встановлено, що відповідно до статей 45, 46 Закону N 606-XIV (606-14) витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

В даному випадку державним виконавцем не було надано суду доказів вчинення дій щодо примусового стягнення з Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" на користь ОСОБА_4 судового збору у розмірі 2114,70 грн.

Додатковим підтвердження протиправності винесення оскаржуваних постанов є надані на вимогу суду належним чином завірені матеріали виконавчого провадження № 45239179, відповідно до яких судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем виконано в повному обсязі та у добровільному порядку виконавчий лист № 554/5456/13-ц, виданий Октябрським районним судом м. Полтави від 27 вересня 2013 року (а.с. 163-191).

Зокрема, на виконання встановленого факту перебування боржника за іншим місцезнаходженням Октябрським відділом державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції передано вказаний вище виконавчий документ за належністю до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

28 жовтня 2015 року відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження, про винесено постанову та направлено на адресу позивача.

Відповідно до вимог статті 25 Закону № 606-XIV у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Отримавши вказану постанову 30 жовтня 2014 року, позивачем 03 листопада 2014 року направлено відповідь про добровільне виконання такого виконавчого документу в повному обсязі, на підтвердження чого долучено платіжне доручення № 141086753 від 03 листопада 2014 року (а.с. 181-182).

На підставі викладеного, відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві закінчено виконавче провадження № 45239179, про що винесено постанову від 22 січня 2015 року.

Згідно з положеннями частини 1 статті 27 зазначеного Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" в частині скасування постанови від 18 жовтня 2013 року ВП 39999906 про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача щодо визнання протиправними дій відповідача по винесенню постанов про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн, суд виходив з наступного.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.

У даному випадку юридичне значення для позивача мають постанови про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн, а не дії відповідача щодо їх винесення.

При цьому, суд наголошує, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн оскаржуються позивачем в межах даної справи.

Саме постанови мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав (чи інтересів) для такої особи.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача по винесенню постанов про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн - задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним постанов та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що постанова державного виконавця є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає необхідним визнати протиправними і скасувати постанови про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов - підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Правекс-Банк" до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 18 жовтня 2013 року ВП 39999906 про стягнення з боржника виконавчого збору на суму 211,47 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комерційний банк "Правекс-Банк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 05 травня 2015 року.

Суддя І.Г. Ясиновський