Постанова № 44066650, 07.05.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2015 року № 2а-9928/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Шозда Г.В.

з участю прокурора - Гончар Б.С.,

представників

від позивача - Лопадчак О.А.,

від відповідача - Заброцька О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини 3007 ВВ МВС України до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі Золочівська МДПІ) Львівської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Військової частини 3007 ВВ МВС України звернувся до суду з адміністративним позовом до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби, в якому просить, з врахуванням додаткових пояснень зареєстрованих за №1519 від 16.01.2013 року, визнати такими, що не відповідають вимогам законодавства України та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.10.2012 року №0002961501, №0002971501, №0002981501, №0002991501, №0003001501, №0003011501.

У відповідності до положень ст.55 КАС України судом допущено до участі у справі правонаступника відповідача Золочівську об'єднану державну податкову інспекцію (надалі Золочівська ОДПІ) Головного управління ДФС у Львівській області.

В обґрунтування поданого позову посилається на те, що за наслідками проведеної перевірки з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з плати за землю, що викладені у висновках акту за №1501/08803566 від 26.09.2012 року, відповідачем винесено, зазначені вище податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за землю. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та просить суд їх скасувати.

Прокурор та представник позивача дали аналогічні пояснення, просять позов задоволити.

Відповідач у запереченні на позов зазначає, що ним правомірно визначено суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань. При цьому, пільги щодо сплати земельного податку на дану військову частину не поширюються, оскільки вона входить до системи Міністерства внутрішніх справ України.

Представник відповідача заперечення підтримала, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши прокурора та представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив таке.

За результатами перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету Золочівською МДПІ Львівської області ДПС 26.09.2012 року складено акт за №1501/08803566 та 10.10.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за №0003011501, яким за затримку на 9 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 0,05 коп. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 0,05 коп.;

- за №0002991501, яким за затримку на 89 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 3 грн. 15 коп. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 0,63 коп.;

- за №0003001501, яким за затримку на 9 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 0,70 коп. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 0,07 коп.;

- за №0002961501, яким за затримку на 275 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 41169 грн. 73 коп. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8233 грн. 95 коп.;

- за №0002971501, яким за затримку на 11 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 61 грн. 96 коп. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 6 грн. 20 коп.;

- за №0002981501, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 0 грн. 40 коп.

Перевіркою було встановлено, що Військовою частиною 3007 в порушення вимог п.287.3 ст.287 Податкового кодексу (надалі ПК) України від 01 грудня 2010 року №2755-VІ несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з плати за землю.

Даючи правову оцінку спірним відносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Як вбачається зі змісту розрахунку штрафних санкцій та зворотного боку облікової картки платника грошові зобов'язання позивача виникли на підставі визначеної плати за землю у податковому розрахунку земельного податку за №2266 від 01.02.2010 року та у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за №901 від 28.01.2011 року, які наявні в матеріалах справи.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, з моменту набрання чинності Податковим кодексом України органи державної податкової служби наділені повноваженнями змінювати призначення платежу.

Однак, суд не може залишити поза увагою наступні обставини справи.

У відповідності до вимог підп.7.1.1 п.7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення податкового боргу) джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Як наслідок, право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України на момент погашення податкових зобов'язань відображених у податковому розрахунку земельного податку на 2010 року, належало виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення за №602 від 06.07.2010 року, за №690 від 28.07.2010 року, за №782 від 20.08.2010 року, за №878 від 15.09.2010 року, за №970 від 13.10.2010 року, за №1021 від 21.10.2010 року, за №1098 від 16.11.2010 року, за №1176 від 08.12.2010 року, в яких платником податків вказано призначення платежу сплата земельного податку за кожен місяць 2010 року, проте органом державної податкової служби було самостійно змінено призначення цих платежів під час перерахування коштів до бюджету, що відображено в акті перевірки.

Наведені обставини дозволяють суду прийти до висновку, що оскільки чинним на момент погашення податкових зобов'язань відображених у податковому розрахунку земельного податку на 2010 року законодавством не було передбачено повноважень органу державної податкової служби погашати податковий борг при цьому змінюючи призначення платежу, відповідач без достатніх на те правових підстав, зарахував суму сплачену позивачем в погашення податкового боргу, який був сплачений повністю згідно зазначених платіжних доручень.

При цьому, слід зазначити, що сума штрафної санкції визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 10.10.2012 року за №0003011501, на що звернув суд касаційної інстанції, математично визначена правильно, однак, допущено помилку у сумі грошового зобов'язання, що підтверджується розрахунком штрафних санкцій. Однак, дані обставини не можуть вказувати на його законність з врахуванням наведеного.

Щодо своєчасності сплати решти суми податкового зобов'язання згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за №901 від 28.01.2011 року, то суд зазначає наступне.

У відповідності до положень п.287.3 ст.287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Враховуючи положення абзацу 1 пункту 87.9 ст.87 ПК України та наявний в матеріалах справи зворотній бік облікової картки платника (платіжні документи прокурором та позивачем на неодноразові вимоги суду не були подані), можна прийти до висновку, що платник податків не у визначений законодавством строк сплатив суму податкового зобов'язання з плати за землю за 2011 рік.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання прокурора та позивача на те, що останній є військовим формуванням, з врахуванням такого.

У відповідності до положень підп.282.1.3 п.282.1 ст.282 ПК України, в редакції чинній на момент подання податкової декларації, від сплати податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, згідно з п.284.3 ст.284 цього ж Кодексу, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Позивачем самостійно у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за №901 від 28.01.2011 року, з врахуванням наведених норм, визначено плату за землю, яка повинна бути перерахована до бюджету, однак, такого обов'язку ним вчасно виконано не було.

Не можна залишити поза увагою і те, що контролюючим органом у спірних податкових повідомленнях-рішеннях вказувалась максимальна кількість днів прострочення, що не вплинуло на правомірність визначення відсотків (розміру) штрафу.

З врахуванням наведеного, та наявності в матеріалах справи окрім акта детальних розрахунків штрафних санкцій, можна прийти до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.10.2012 року за №0003011501, за №0003001501, за №0002981501 є протиправними повністю, а за №0002991501 - в частині штрафу на суму 0 грн. 52 коп., за №0002961501 - в частині штрафу на суму 8043 грн. 48 коп.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню щодо податкових повідомлень-рішень від 10.10.2012 року за №0003011501, за №0003001501, за №0002981501 повністю, а за №0002991501 - в частині штрафу на суму 0 грн. 52 коп. та за №0002961501 - в частині штрафу на суму 8043 грн. 48 коп. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.

При цьому, у відповідності до положень ст.162 КАС України, у резолютивній частині постанови належить зазначити про протиправність актів індивідуальної дії, а не про визнання їх такими, що не відповідають вимогам законодавства України, як цього просить позивач.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі з позивача не належить стягувати.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 163, 167, 258 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати прийняті Золочівською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення від 10.10.2012 року за №0003011501, за №0003001501, за №0002981501, за №0002991501 - в частині штрафу на суму 0 грн. 52 коп. та за №0002961501 - в частині штрафу на суму 8043 грн. 48 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 08 травня 2015 року.

Суддя В.Я.Мартинюк