Постанова № 44066328, 22.04.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 р. Справа № 804/3449/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника відповідача-1 Чохелі Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головною управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головною управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати незаконними дії Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області з нарахування боргу зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- скасувати вимогу про сплату недоїмки №Ф-537 Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.09.2014 року;

- стягнути з державного бюджету безпідставно нараховану та сплачену суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2 388,06 грн., сплачений виконавчий збір в сумі 198,8 грн., витрати на проведення виконавчих дій в сумі 61,15грн., на загальну суму 2 648,01 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, зареєстрований як платник єдиного податку та в той же час, є пенсіонером за віком. Як зазначає позивач, ним було отримано вимогу відповідача №Ф-537 від 03.09.2014 року, проте, на його думку, дана вимога про сплату недоїмки прийнята відповідачем безпідставно, оскільки, його звільнено від сплати єдиного внеску, згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав клопотання, яким просив розглянути справу без особистої участі.

Представник відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 08.09.2010р. за №2230 000 0000 018572, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1.

Крім того, позивач є пенсіонером за віком з 22.04.2006р., що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 (бланк серії НОМЕР_3), отримує пенсію за віком та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в м. Нікополі та Нікопольському районі, як платник єдиного внеску.

Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийнята вимога про сплату недоїмки № Ф - 537 від 03.09.2014 року про сплату боргу, а саме, суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 7754,51 грн.

17.10.2014р. на підставі зазначеної вище вимоги Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №45150517.

06.02.2014р., відповідно до квитанції №44484.110.3 на вимогу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на рахунок одержувача 3719320400040 відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби у Дніпропетровській області (МФО 805012), позивачем було сплачено 400 грн. єдиного соціального внеску за лютий 2014р.

03.01.2015р. із заробітної плати позивача, яку він отримує на ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» було утримано 515,51 грн. в рахунок погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску, 64,45 грн. виконавчого збору та 61,15 грн. виконавчого збору.

Водночас, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/9979/13-а від 06.09.2013р., залишеною в силі ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014р., визнано незаконною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області №Ф-1289 від 01.07.2013 року про стягнення з позивача 5766,45грн. нарахованих сум єдиного внеску.

16.01.2015р., відповідно до квитанції №1/184, позивачем на рахунок відповідача 1 - №3719304000407, відкритий у ГУ Державної казначейської служби у Дніпропетровській області (МФО 805012) було сплачено 1472,55 грн. - залишок суми заборгованості з єдиного внеску (різниця між 7704,51 грн. - нарахованих Нікопольською ОДПІ та 5766,45грн. - нарахованих Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, вимога про сплату яких, визнана незаконною рішеннями судів у справі №804/9979/13-а).

16.01.2015р. відповідно до квитанції №1/186, позивачем на рахунок відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції №37312001010761, відкритий у ГУ Державної казначейської служби у Дніпропетровській області (МФО 805012), було сплачено 134,35 грн. - виконавчого збору.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 7 липня 2011 року № 3609-VI, який набув чинності з дня, наступного за днем його опублікування в газеті «Голос України» від 05 серпня 2011 року № 188, а саме з 06 серпня 2011 року, ст. 4 Закону № 2464 доповнена ч. 4 наступного змісту: «Особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Зазначеною нормою визначені дві умови звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску: наявність статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Тобто, критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється відповідно до умов, визначених законом, зокрема, досягнення певного віку.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в рішенні у справі № 1-7/99, за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) 9 лютого 1999 року № 1-рп/99: «В регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Аналізуючи дію в часі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, суд приходить до висновку, що з 06 серпня 2011 року фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільнені від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від № 1058 пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом; пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом, а також зазначає, що умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 цього Закону.

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону № 1058 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 25 років.

Крім того, правовою нормою, яка міститься в ч.4 ст.4 Закону № 2464, рівно як і іншими нормами права не встановлено, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають лише ті фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком відповідно до Закону № 1058.

При цьому, статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.

Системний аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком, (ст.12), пільгові умови призначення пенсії за віком, (ст.13), а також, особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства, тощо (ст.ст.14-18).

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, ураховуючи закріплені Конституцією України гарантії громадян на соціальний захист, суд дійшов висновку, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не є платниками єдиного внеску за себе, згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", так як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить будь-яких винятків щодо пенсіонерів за віком.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», проте, не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року №21-70а14, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 липня 014 року №К/800/40717/13.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та скасування вимоги про сплату недоїмки № Ф-537 Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.09.2014 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з державного бюджету безпідставно нарахованої та сплаченої суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2388,06 грн., суд зазначає, що позовні вимоги заявлені не у спосіб передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки, вказаний нормативний акт передбачає інший порядок повернення коштів, після набрання законної сили судовим рішенням, а тому, в цій частині позовних вимог суд відмовляє в задоволенні позову.

Що стосується позовних вимог про стягнення з державного бюджету сплачений виконавчий збір в сумі 198,80 грн. та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 61,15 грн., суд зазначає, що вказані вимоги заявлені до неналежних відповідачів, оскільки, вказані кошти стягнуті органами державної виконавчої служби в ході примусового виконання виконавчого документа та дії органів державної виконавчої служби не оскаржені позивачем у встановленому законом порядку та відповідних доказів суду не надано, а тому, в цій частині позовних вимог суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з чим, присудити з державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 127,89 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропегровеькій області про визнання протиправними дій та скасування вимоги - задовольниш частково.

Визнати протиправними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з нарахування ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Скасувати вимогу про сплату недоїмки № Ф-537 Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 03.09.2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 127,89 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 22.04.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В. Рагімов