Ухвала суду № 44065550, 06.05.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 741/565/14-ц Провадження № 22-ц/795/773/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Киреєв О. В. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І.,суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М.,при секретарі:Сахаровій К.О.,за участю:представника позивача Рожка С.М., представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на його незаконність, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2015 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки строк дії платіжної картки не припиняє строку дії договору, а умови та правила надання банківських послуг не містять положень, що строк дії договору та строк дії картки це одне й те ж саме поняття та вони співпадають.

На думку апелянта, відповідач 20.11.2007 року отримав картку « Універсальна» за НОМЕР_1 зі строком її дії до листопада 2011 року. Докази строку дії картки до листопада 2011 року містяться в матеріалах справи, однак суд першої інстанції безпідставно вважає зазначений доказ неналежним. Натомість ОСОБА_7 не надано будь-яких інших належних доказів на підтвердження строку дії картки.

Крім того апелянт вважає, що відповідно до положень кредитного договору № б/н від 20.11.2007 року відповідач зобов'язаний здійснювати погашення заборгованості щомісячними платежами в розмірі 7% від суми витрат, що передбачено Тарифами, які є складовою кредитного договору. Тому початок позовної давності для стягнення платежів по кредиту необхідно обчислювати з моменту( місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань, а повернення кредиту в цілому - з кінцевої дати закінчення строку дії картки. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. З урахуванням висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ зроблених у вказаній справі, банк має право на стягнення повної заборгованості за кредитом, а також відсотків за його користування та комісії за період з 1 квітня 2011 року по 09 вересня 2013 року, що дорівнює трьохрічному строку позовної давності, що передував зверненню до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 20 листопада 2007 року між ЗАТ КБ „ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.14-22).

На виконання своїх зобов'язань за договором ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_7 відкрив картковий рахунок НОМЕР_1 в гривнях і проводив здійснення його обслуговування згідно з договором, видавши відповідачу для користування кредитом платіжну картку . У заяві про видачу кредитної картки не зазначено строк на який видавалась картка.

З наданої банком довідки вбачається, що строк дії картки, виданої ОСОБА_7 - листопад 2011 року.( а.с. 110)

З виписки по особовому рахунку НОМЕР_1 останнє погашення кредиту ОСОБА_7 було здійснено в вересні 2008 року.( а.с.97-108)

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором виникла прострочена заборгованість по наданому кредиту, яка за розрахунком позивача станом на 09.09.2013 року складає 24 384,09 грн., з яких: 6625,57 - заборгованість за кредитом, 12 449,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3909,34 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 1149,24 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.6-13). В письмових поясненнях ПАТ КБ «ПриватБанк» зменшив розмір позовних вимог, просив в межах трирічного строку позовної давності стягнути заборгованість за період з 01 квітня 2011 року по 09 вересня 2013 року в сумі 14 404,11 грн., з яких: 6 625,57 грн. - заборгованість за кредитом, 5 857 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 921,54 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом (а. с.212-214).

В суді першої інстанції відповідачем було надано суду заяву про застосування строку позовної давності. ( а.с.47-49)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано достовірних і переконливих даних про те, що термін дії картки НОМЕР_1 виданої на ім'я ОСОБА_7 до листопада 2011 року та те, що після закінчення терміну дії платіжної картки відповідачу була видана нова платіжна картка, визнавши надану в якості доказу роздруківку з зазначенням терміну дії картки, як неналежний доказ, створений позивачем під час розгляду судом справи, а також враховуючи , що останній платіж за кредитним договором позичальником було внесено у вересні 2008 року, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся 03 квітня 2014 року, дійшов до висновку про пропуск позивачем строку позовної давності на звернення з даним позовом.

Такий висновок суду першої інстанції підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку і не суперечать нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. Отже посилання суду на ст.ст.256,257,259,260,261,264,267 ЦК України слід визнати правильним.

Відповідно до п. п. 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні картки ( місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про неналежність доказу наданого ПАТ КБ « ПриватБАНК» щодо підтвердження строку дії картки НОМЕР_1 виданої на ім'я ОСОБА_7, оскільки інших доказів фіксування строку дії картки, які б узгоджувались з наданою позивачем роздруківкою та підтверджували загальний термін дії карток, які видавались іншим клієнтам банку, в період надання картки відповідачу ( строк її дії не був зазначений в заяві на отримання кредиту), суду не надано. В судовому засіданні апеляційного суду представник банку пояснював про відсутність таких доказів та неможливістю в зв'язку з цим їх надання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач останнє поповнення карткового рахунку здійснив у вересні 2008 року (а.с.7). Після закінчення строку дії договору банк не видавав ОСОБА_7 грошові кошти і нову платіжнук картку. Суду не надавались докази перевипуску карки на ім'я відповідача та надання її останньому, а також небажання її отримання відповідачем..

В силу вимог п.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені визначеними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими.

Тобто належних та допустимих доказів, щодо терміну на який було видано картку відповідачу в розумінні вимог ст.ст. 58, 59ЦПК України не надано, отже вимоги апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності є обґрунтованим з врахуванням того, що строк дії картки продовжено не було і він закінчився в вересні 2008 року, а тому строк позовної давності сплинув в вересні 2011 року, а позов подано до суду 03 квітня 2014 року.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа №6-14 цс14), в якій зазначено, що за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно правових позицій, висловлених у справах №6-95цс14 від 17 вересня 2014 року, № 6-127цс14 від 22 жовтня 2014 року Верховним Судом України, за договором про надання банківських послуг при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, яким встановлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з мотивувальної частини зазначених постанов Верховного Суду України, автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає. Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір пролонговано на тих же умовах, а строк дії картки не припиняє строку дії договору, не заслуговують на увагу апеляційного суду виходячи з положень п. 3.1.3 правил користування платіжною карткою, якими передбачено, що термін дії картки продовжується на новий строк шляхом надання клієнту картки з новим строком дії, але нова картка ОСОБА_7 не надавалась.

Пролонгація договору передбачає продовженнія строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, наяких він був укладений.

Зважаючи на наведене, підстави для задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ „ПриватБанк" та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: