Ухвала суду № 44064580, 07.05.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №579/95/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Сіра Г. І.Номер провадження 22-ц/788/957/15 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 44

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Дубровної В. В. , Лузан Л. В. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 03 квітня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про примусове виселення з жилого приміщення без надання іншого житла

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання із померлим однією сім'єю, визнання її членом сім'ї померлого та визнання за нею права користування квартирою,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 03 квітня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволений.

Усунено перешкоди з боку ОСОБА_3 в користуванні ОСОБА_4 квартирою АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зобов'язано останню передати ОСОБА_4 ключі від вхідних дверей в зазначену квартиру.

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання із померлим однією сім'єю, визнання її членом сім'ї померлого та визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі за надання правової допомоги в розмірі 1350 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати ухваливши нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 27 грудня 2011року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу Снідою Т.М., р.№2963. Відповідно до умов договору ОСОБА_6 на випадок своєї смерті передала у власність ОСОБА_4 належну їй на праві власності однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1. До дня смерті ОСОБА_6 на зазначену квартиру була накладена заборона на її відчуження.

Також місцевим судом було встановлено, що ОСОБА_3 за згоди колишнього власника спірної квартири - ОСОБА_6 вселилася в квартиру та проживала в квартирі з літа 2012 року до дня її смерті, здійснюючи за нею догляд. Факт її проживання в квартирі і те, що вона там проживала за згоди ОСОБА_6 ніким не оспорюється, як і факт здійснення догляду ОСОБА_3 за померлою. Докази того, що ОСОБА_3 була членом сім'ї померлої в матеріалах справи відсутні, враховуючи наявність житла у ОСОБА_3 по 2-му провулку Андріївському в м. Кролевець, де вона була і є зареєстрованою (а.с.78-85) та де тримала підсобне господарство, наявність в квартирі лише речей власника квартири та інше.

Сам факт посвідчення заповіту ОСОБА_6 20.09.2012 року на користь ОСОБА_3 та здійснення ОСОБА_3 догляду за ОСОБА_6, спілкування ОСОБА_3 з іншими особами під час перебування в квартирі померлої, в тому числі і облаштування нових вхідних дверей в квартиру за час проживання там ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не є підставою для визнання її членом сім'ї померлої. ОСОБА_3 проживала в квартирі ОСОБА_6 з її згоди у зв'язку із здійсненням за нею догляду, що само по собі не є підставою для визнання її членом сім'ї ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. На момент її смерті вищезазначений спадковий договір не був розірваний.

Рішення Кролевецького районного суду від 28 серпня 2014 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області 19 березня 2015 року (а.с.94-96), визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 28,6кв.м, житловою площею 13.8 кв.м. - на підставі спадкового договору від 27 грудня 2011року (а.с.11-12).

28.11.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень припинено обтяження №7860904 від 27.12.2011року, внесене після укладення спадкового договору (а.с.12).

Посилаючись на порушення своїх прав як власника квартири, ОСОБА_4 зазначає про неможливість користування квартирою, оскільки після смерті ОСОБА_6, незважаючи на її прохання, ОСОБА_3 не передала їй ключів від вхідних дверей квартири, чого не заперечувала остання.

При цьому ОСОБА_3 свої дії мотивує наявністю заповіту на її користь та тим, що вона як член сім'ї померлої не втратила права користування квартирою та має таке право за заповітом.

Вказані факти з достатньою повнотою встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином зібраних, досліджених та оцінених доказів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності з ч.1 ст.212 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Аналогічне положення містить і ст. 150 ЖК України.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право ОСОБА_3 на проживання у спірній квартирі виникнуло та існувало лише за наявності права власності на квартиру у ОСОБА_6 Із припиненням права власності ОСОБА_6 на спірну квартиру втрачається й право користування нею у ОСОБА_3

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що проживання відповідача у квартирі порушує права ОСОБА_4, як власника, а отже дійшов до обґрунтованого висновку про виселення відповідача з спірної квартири, крім того підстави для проживання ОСОБА_3 в останній на сьогодні відсутні.

Доводи ОСОБА_3 про те, що даний спір повинен бути вирішений з врахуванням норм ЖК Української РСР, зокрема ст. 116, 157, щодо порядку виселення з житлового приміщення, чого не врахував суд першої інстанції, є помилковими, оскільки між сторонами виникли не житлові правовідносини, позивачем пред'явлено позов про захист його порушеного права як власника квартири, яке підлягає захисту відповідно до норм Цивільного Кодексу України. Обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом виселення відповідача не суперечить положенням статті 391 та ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З врахуванням викладеного вище доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

За таких обставин коли суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 03 квітня 2015 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -