Постанова № 44063155, 23.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 489/452/15-п 23.04.2015 23.04.2015 23.04.2015

Номер провадження: 33/784/115/15

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/784/115/15 Головуючий суду 1-ї інстанції: Крутій Ю.П.

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП Головуючий апеляційного суду: Значок І.С.

П О С Т А Н О В А

23 квітня 2015 року апеляційний суд Миколаївської області в складі:

Головуючої судді Значок І.С.

при секретарі Алексишинці М.

особи, яка притягнута до

адміністративної відповідальності ОСОБА_2

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2015 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КупАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. та стягнуть судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп.

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду, 11 січня 2015 року о 17.00 год., по вул. Жовтня в с. Трихати Миколаївського району, Миколаївської області, ОСОБА_2 керував транспортним засобом ГАЗ д/н НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду у встановленому порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутності складу правопорушення, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначає, що постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а саме в порушення вимог ст.268 КУпАП суд розглянув справу у його відсутності чим порушив його право надати пояснення та докази по справі. Та, розглядаючи справу, значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, та порушив вимоги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Зазначає, що він відмовився їхати до медичного закладу з поважної причини, оскільки, здійснював буксування іншого транспортного засобу, водій якого себе погано почував та був його колегою.

Вказує, що в той же день за власною ініціативою він звернувся до Миколаївського обласного наркологічного диспансеру, де пройшов медичний огляд і отримав виписку № 51 з медичної картки, згідно якої у нього психоневрологічні ознаки сп'яніння не виявлені.

Вислухавши ОСОБА_2 на підтримку апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляції, вважаю, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

З постанови вбачається, що суд визнаючи ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, належно врахував дані протоколу про адміністративне правопорушення АА2 №516923 від 11.01.2015 року, а також письмові пояснення двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відмову ОСОБА_2 в їх присутності на вимогу працівників ДАІ пройти огляд на стан сп'яніння, відповідно до встановленого порядку.

Як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_2 пояснив, що він дійсно на місці зупинки працівниками ДАЇ відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Причиною такої відмови було те, що він здійснював буксування іншого транспортного засобу, водій якого себе погано почував.

Отже, факт відмови ОСОБА_2 пройти в установленому законом порядку медичне обстеження на стан сп'яніння судом першої інстанції встановлений вірно, тому рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, тобто за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння є правильним.

Не можуть вважатися поважними причини відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, на які вказує апелянт - буксирування іншого автомобіля у зв'язку із хворобою водія, оскільки, будь яких даних на підтвердження таких тверджень матеріали справи не містять і суду апеляційної інстанції їх теж не надано.

Неприйнятними також є доводи апелянта про порушення судом вимог ст.268 КУпАП. Судом вжито всіх заходів щодо належного сповіщення особи про час та місце розгляду справи. Проте, у зв'язку із допущенням помилки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення у частині відомостей про місце проживання правопорушника, повідомлення останнього та виклик до суду був неможливим.

Що стосується адміністративного стягнення, накладеного на ОСОБА_2 судом першої інстанції, то воно відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для зміни або скасування постанови суду немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: