Ухвала суду № 44062353, 08.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 139/974/14-ц Провадження № 22-ц/772/964/2015Головуючий в суді першої інстанції Коломійцева В. І.Категорія 23Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства «Будма» на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Мурованокуриловецька селищна рада, приватне підприємство «Будма», про усунення перешкод у користуванні орендованим майном, -

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 30 квітня 2014 року між Мурованокуриловецькою селищною радою Вінницької області та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди комунального майна. Відповідно до договору та акта прийому-передачі об'єкта оренди Мурованокуриловецька селищна рада передала, а вона прийняла в строкове платне користування основні засоби: нежитлові будівлі та споруди, які розташовані по АДРЕСА_1, загальною площею 547, 1 м2.

З моменту укладення договору вона повністю сплачує установлену орендну плату, однак належним чином не може використовувати орендовані приміщення, так як 363 м2 цих приміщень самовільно займають відповідачі - ОСОБА_2 використовує їх для зайняття підприємницькою діяльністю, а ОСОБА_3 проживає у будівлі контори.

Ухвалами суду від 26 листопада та 23 грудня 2014 року до участі у цій справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено Мурованокуриловецька селищну раду та приватне підприємство «Будма».

Посилаючись на те, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні майном, переданим їй у оренду, ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила усунути перешкоди у користуванні нежитловими будівлями та споруди, які розташовані по АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити їх за власний рахунок на протязі 10-ти днів після вступу рішення суду в законну силу.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнити нежитлові будівлі та споруди, які розташовані по АДРЕСА_1.

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПП «Будма», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, представники ПП «Будма» ОСОБА_5, ОСОБА_6 не з'явилися без поважних причин, хоча належним чином і завчасно були повідомлені про час і місце слухання справи.

Надіслане відповідачем ОСОБА_7 клопотання про зупинення провадження у справі колегією суддів було відхилене.

Припинення повноважень його представників - ОСОБА_5, ОСОБА_6, не думку колегії суддів є недобросовісним використанням ОСОБА_3 своїх процесуальних прав, з огляду на те, що він двічі без поважних причин не з'являвся у судове засідання.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе справу розглянути у відсутність осіб, які не з'явилися без поважних причин.

Позивач та її представник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційних скарг.

Представник Мурованокуриловецької селищної ради Давидов Г.І. заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не дають можливості ОСОБА_4 вільно розпоряджатися орендованим майном та створюють їй перешкоди у реалізації законно набутого права користування цим комунальним майном.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до змісту ст. 1, ч. ч. 3, 5 ст. 16, ст. 60 Закону України право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Установлено, що на підставі рішення виконкому Мурованокуриловецької селищної ради № 9 від 23 січня 2008 року власником нежитлових будівель, які складаються: з будівель гаража літ. «А» площею 248,7 м2, гаража літ. «Б» - 101, 3 м2, автозаправочної лінії «В» - 12, 6 м2, вбиральні літ. «Г», будівлі контори літ. «Д» площею 49, 2 м2, веранди літ. «д» - 8,9 м2, столярного цеху літ. «Е» - 126, 4 м2, піднавісу літ «е», що розташовані по АДРЕСА_1 - є територіальна громада селища міського типу Муровані Кирилівці (а.с.176, 177).

Рішенням конкурсної комісії щодо передачі в оренду майна територіальної громади Мурованокуриловецької селищної ради від 17 квітня 2014 року вирішено надати в оренду нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 ОСОБА_4, уклавши договір оренди з 01 червня 2014 року терміном на три роки та встановити орендну плату в розмірі 10 % вартості майна, що становить 1 219, 37 грн. у місяць (а.с.112, 113).

30 квітня 2014 року між Мурованокуриловецькою селищною радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди комунального майна.

За умовами договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування основні засоби: нежитлові будівлі та споруди, які розташовані по АДРЕСА_1, загальною площею 547, 1 м2 (а.с.2-5).

Орендоване нерухоме майно було передано позивачу відповідно до акта прийому-передачі від 30 квітня 2014 року (а.с.6).

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що за договором оренди позивач отримала нерухоме майно у користування за плату на певний строк.

Також судом установлено, що позивач не може використовувати спірне нерухоме майно для зайняття підприємницькою діяльністю, так як більшу частину орендованих приміщень самовільно займають відповідачі.

Те, що відповідачі самовільно, без відповідних на те дозволів та документів використовують спірне нерухоме майно, підтверджується довідкою Мурованокуриловецької селищної ради, відповідно до якої відповідачі самовільно використовують гараж літ. «Б» площею 101, 3 м2, столярний цех літ. «Е» - 126, 4 м2, контору літ. «Д» - 58, 1 м2(а.с.17, 70), показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, також зверненнями позивача до Мурованокуриловецького РВ УМВС та прокуратури Мурованокуриловецького району щодо вчинення відповідачами перешкод у користуванні орендованим майном (а.с.9-11).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Згідно зі ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 761 ЦК України).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що власник на власний розсуд володіє, користується та розпоряджається майном. При цьому, якщо власник виявив бажання передати майно у користування іншій особі, то він втрачає на період такого користування право володіння та розпорядження ним, передавши його іншій особі, у даному випадку орендарю, яка набуває право користування, і як наслідок, право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійснення цього права та застосувати способи захисту цивільних прав та інтересів, передбачені ст. 16 ЦК України.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачі у добровільному порядку не дають можливості ОСОБА_4 вільно розпоряджатися орендованим майном та створюють їй перешкоди у реалізації законно набутого права користування комунальним майном.

Доводи апеляційних скарг колегія суддів не приймає до уваги, оскільки власником спірного майна є Мурованокуриловецька селищна рада, яка у встановлений законом спосіб розпорядилася цим майном, шляхом передачі його в оренду позивачу.

Наданий відповідачами договір оренди спірного майна від 01 березня 2007 року, укладений між комунальним підприємством «Мурованокуриловецький комунсервіс» та приватним підприємством «Будма» колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з 23 січня 2008 року власником нежитлових будівель що розташовані по АДРЕСА_1 - є територіальна громада селища міського типу Муровані Кирилівці (а.с.176, 177). З Мурованокуриловецькою селищною радою, ні відповідачі, ні ПП «Будма» договір оренди майна не укладали.

Також безпідставними є доводи ПП «Будма» про те, що вони з березня 2007 року використовують спірне майно, сплачують комунальні послуги, так як ці доводи не підтвердженні жодними та допустимими доказами.

Натомність, відповідно до довідки ПАТ «Вінницяобленерго» СО «Мурованокуриловецькі електричні мережі» оплати за спожиту електроенергію ПП «Будма» по цілісному майновому комплексу по АДРЕСА_1 на протязі 2012 - 2014 року не було.

Посилання відповідачів на те, що між ними та ПП «Будма» укладені договори зберігання від 27 липня 2012 року, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки ці договірні відносини виникли між ПП «Будма» та відповідачами, і свідчать лише про те, що саме останні займають спірні приміщення, і тим самим чинять перешкоди позивачу у користуванні ними.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства «Будма» відхилити.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 03 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ С.К. Медвецький

Судді: /підпис/ В.В. Оніщук

/підпис/ В.О. Чуприна

З оригіналом вірно: