Вирок № 44061988, 08.05.2015, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 136/269/14-к

ВИРОК

Іменем України

08 травня 2015 року місто Вінниця

колегія суддів Вінницького районного суду Вінницької області в складі:

головуючого-судді Карпінської Ю.Ф.,

суддів Гриценко І.Г., Бондаренко О.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

з участю:

прокурора Хоменчука А.О.,

представника потерпілого Клепікової О.С.,

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисників обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013010060000444, за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниця, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Вінниця, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Вінниця, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, згідно ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 зберігає у власному будинку АДРЕСА_3 Липовецького району Вінницької області грошові заощадження у значному розмірі, заздалегідь домовився із своїм рідним братом ОСОБА_3 про вчинення його пограбування.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, 18.07.2012 року о 10 годині ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 прибули до домоволодіння потерпілого ОСОБА_8, розташованого по АДРЕСА_3 Липовецького району Вінницької області. Дочекавшись,

коли ОСОБА_8 увійде до свого будинку, ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3, діючи умисно, з метою відкритого викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу через відчинені вхідні двері проникли до веранди будинку, де на той момент перебував потерпілий.

Перебуваючи всередині, ОСОБА_2 застосував до потерпілого ОСОБА_8 насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я, що виразилось у нанесенні одного удару кулаком в обличчя, поваленні на підлогу, нанесенні декількох ударів головою потерпілого об підлогу та подальшому утриманні ОСОБА_8, спричинивши при цьому потерпілому тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі зліва, повного травматичного вивиху 3-го зуба на нижній щелепі зліва, садна на лобі справа, синця на передній поверхні грудної клітки, поверхневих саден на правому колінному суглобі та на лівій гомілці, які згідно висновку експерта № 158-к від 26.12.2013 належать до легких тілесних ушкоджень.

В той же час ОСОБА_3 обшукував кімнати будинку потерпілого та знайшов гроші в сумі 20000 гривень, що зберігалися у спальній кімнаті будинку, внаслідок чого він разом з ОСОБА_2 відкрито заволоділи зазначеними грошовими коштами, після чого з місця події зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 20000 гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 продовжує зберігати у власному будинку АДРЕСА_3 Липовецького району Вінницької області грошові заощадження у значному розмірі, заздалегідь домовився із своїм рідним братом ОСОБА_3 та знайомим ОСОБА_4 про вчинення розбійного нападу відносно потерпілого ОСОБА_8

Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, 18.08.2012 року о 01.20 год. ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прибули до домоволодіння потерпілого ОСОБА_8, розташованого по АДРЕСА_3 Липовецького району Вінницької області, попередньо взявши із собою металеву фомку та електричний ліхтар.

Розподіливши між собою ролі, ОСОБА_2 залишився на вулиці перед будинком спостерігати за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 підійшли до будинку потерпілого, де ОСОБА_4 за допомогою металевої фомки зламав внутрішній замок вхідних дверей будинку, після чого з ОСОБА_3 проникли всередину.

Перебуваючи всередині, ОСОБА_4 застосував до потерпілого ОСОБА_8 насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я, що виразилось у нанесенні потерпілому одного удару дверима в голову, подальшому поваленні його на підлогу, а також нанесенні численних ударів кулаками в обличчя, шию і тулуб та затулянні руками рота, від чого ОСОБА_8 втратив свідомість, внаслідок чого потерпілому спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі, шиї, грудній клітині, попереку зліва та на обох ногах, які згідно висновку експерта № 159-к від 23.12.2013 належать до легких тілесних ушкоджень.

В той же час ОСОБА_3 обшукував кімнати будинку потерпілого та знайшов гроші в сумі 1000 гривень, що зберігалися у спальній кімнаті будинку, внаслідок чого разом із ОСОБА_2 і ОСОБА_4 відкрито заволоділи зазначеними грошовими коштами, після чого з місця події зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 1000 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину не визнав, відмовився давати покази на підставі ст.63 Конституції України. Цивільний позов не визнав.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину не визнав, відмовився давати покази на підставі ст.63 Конституції України. Цивільний позов не визнав.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав частково, сказавши, що потерпілого не бив, відмовився давати покази на підставі ст.63 Конституції України. Цивільний позов не визнав. Просив суворо його не карати.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своєї вини у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК України, та часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, вина обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні обставинами, а саме: показами потерпілого та свідків.

Так, потерпілий ОСОБА_8 за допомогою сурдоперекладача ОСОБА_9 суду показав, що влітку 2012 року до його будинку зайшли двоє невеликих за зростом осіб, як потім він дізнався, то були ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розбили скло, забрали гроші, поперевертали все на ліжку, побили його, вибили зуб. Приходили три рази, на другий раз виламали двері, на третій раз також побили його, забрали гроші. Високий за зростом - ОСОБА_4 також був. Його сильно били ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Один тримав його - ОСОБА_3, а бив ОСОБА_2 Обоє били однаково, забрали гроші в сумі 20000 грн. Другий раз був один, шукав вночі, хто саме він не бачив, був в куртці, високий. Вдарив його, увімкнув світло і шукав гроші. Третій раз були ввечері, знов побили його, обличчя його було опухле. Забрали гроші в сумі 1000 грн. Гроші йому не повернули. Підтримує заявлений позов. Просить обвинувачених покарати суворо. Також показав, що гроші не витрачав, а складав, знає, як рахувати гроші. 46 років проживав з жінкою. Після першого побиття жінка покинула його. Дітей немає.

Також в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 за допомогою сурдоперекладача ОСОБА_9 вказав на обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як на осіб, які побили його 18.07.2012 року та 18.08.2012 року і викрали в нього гроші в сумі 21000 грн.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона є сусідкою потерпілого. Потерпілий живе сам, жінка покинула його на другий день після першого пограбування. Дітей у них не було. Сусіди отримували пенсію, гроші не витрачали, все складали. Жінка потерпілого їй розказувала, що в потерпілого були гроші, він все складав, їй не давав. Після першого випадку до неї прийшов сусід ОСОБА_11 і сказав, що ОСОБА_11 побили, та викликав міліцію. Потерпілий був весь в крові, зуб вибитий. Вона розуміє потерпілого. Потерпілий їй розповів, що його побили та забрали 20000 грн. Другий раз до потерпілого приходило троє чоловіків з сокирою та ломом, проте їх налякали. Третій раз її розбудила дочка, сказала, що в ОСОБА_8 знову увімкнене світло. Коли вони прийшли до потерпілого, то він знов був побитий, весь в крові, після чого викликали міліцію. Після третього пограбування у ОСОБА_8 забрали 1000 грн. На очній ставці обвинувачені розказували, як все відбувалося, де вони залишали машину. Обвинувачені казали, що вони викинули монтіровку біля ставка.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що вона була понятою при відтворенні і впізнанні. ОСОБА_8 упізнав братів ОСОБА_3, жестами і криками потерпілий показав, що обвинувачені зробили. Обвинувачені показували, якою дорогою вони ходили, куди викинули лом, визнавали, що вчинили злочин. Все показували, їх ніхто не примушував, ніякого тиску на них не здійснювалось. Всіх деталей не пам'ятає, так як пройшло вже багато часу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що вона є рідною сестрою потерпілого ОСОБА_8 Коли брата побили 18 липня 2012 року, їй подзвонили і сказали, що їй треба там бути. Приїхавши, вона побачила, що брат був побитий, він розповів і показав, що до його будинку зайшли хлопці в масках, побили його і забрали гроші в сумі 20000 грн. В серпні 2012 року його знов побили і забрали гроші. Після першого пограбування в будинку встановили камеру відеоспостереження. На відтворенні хлопці (вищий та нижчий) показували, як били потерпілого, показали, де взяли ключ, звідки забрали гроші, казали, що про ОСОБА_8 їм розповіла онука жінки потерпілого ОСОБА_14 та вона ж привезла їх на своїй машині. Коли все трапилось, дружини потерпілого не було вдома, вона поїхала в банк знімати гроші з ощадної книжки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що бачив, що потерпілий був побитий.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що 46 років проживала з потерпілим, жили нормально. Нічого не знає про те, як чоловіка обікрали. Поїхала получати гроші - 1000 грн. Це було влітку 2012 року. Їздила в Турбів на автобусі, там була її сестра ОСОБА_16 та її дочка ОСОБА_14. Гроші з чоловіком разом складали, гроші були в чоловіка в шафі, наскладали 19000 грн. Коли її чоловіка побили, він був весь синій на обличчі. Їхній будинок знаходиться біля лісу. Гроші забрали в дивані, в коробочці, це були гроші потерпілого. Вона знала, де чоловік ховає гроші, вони нікому про це не говорили. В шафі гроші не взяли, а також гроші були ще на столі по 200 грн., які теж не взяли. ОСОБА_17 приїжджала до неї, зайде, спитає, як вона, і поїде назад.

Сестрі не жалілася, що ОСОБА_8 їй не дає гроші. Вже більше 2 років, як вона з потерпілим розлучилася. Про інші випадки щодо крадіжки не знає. Не знає, що ОСОБА_8 вибили зуби. На другий день після першого побиття вона виїхала від ОСОБА_8 Що сталося з ОСОБА_8, їй розповіла ОСОБА_13, сам ОСОБА_8 їй нічого не розповідав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що влітку з ОСОБА_19 були на відтворенні. Обвинувачений ОСОБА_3 показував, як все сталося, де ставили машину, перелізли через паркан. Машину ставили далеченько від дому потерпілого, перелізли через паркан, вибили двері і зайшли в будинок. Був присутній лише один обвинувачений. Обвинувачений при ньому все показував добровільно, його не били. При відтворенні здійснювалось фотографування, він не читав, що підписував.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показала, що була присутня на відтворенні 12 вересня 2012 року щодо пограбування німого діда. Вона, міліціонери та обвинувачені поїхали за с. Нову Прилуку, кожен з обвинувачених по черзі показував, що і як він робив. Будь-якого тиску з боку працівників міліції до них не застосовувалось. Обвинувачені розповідали, що приїхали на машині, поставили її на полі, потім пішли до будинку діда. Мова йшла за гроші. Що точно вони розповідали, вона вже не пам'ятає. Пам'ятає, що підписувала якісь документи. Також вона була присутня на впізнанні в сільській раді, коли потерпілий дід впізнавав хлопців, і бачила, що він впізнав всіх обвинувачених. Обвинувачені біля ставка розказували, що туди викинули лом. З нею ще на впізнанні була ОСОБА_12.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 показала, що влітку 2012 року до неї прийшли працівники міліції і повідомили, що відбулось пограбування її родича ОСОБА_8 З обвинуваченими вона знайома з травня 2012 року, з ОСОБА_2 зустрічалася. Потерпілий ОСОБА_8 є чоловіком двоюрідної сестри її бабусі. Вдома в потерпілого вона ніколи не була. Баба говорила, що її чоловік жадний, грошей не дає. Зі слів баби знали, що потерпілий назбирав багато грошей. Спілкувалася з мамою при ОСОБА_2 про те, що є гроші в потерпілого, це не було сімейною таємницею. ОСОБА_2 знав точно, де проживає ОСОБА_8 Його будинок знаходиться біля самого лісу, туди їздять відпочивати. Вона показувала ОСОБА_2 дім ОСОБА_8, але не навмисно. Зранку в той день вона отримувала гроші в Турбові в «Ощадбанку» разом з батьками. В неї не виникало таких думок, що винними в пограбуванні ОСОБА_8 можуть бути її знайомі. Після 18 липня 2012 року продовжувала зустрічатися з ОСОБА_2, говорила йому про пограбування, але не пам'ятає його реакції на це. На початку вересня 2012 року подзвонили з міліції і розповіли все. Показували відео: ніч, одна людина, не можна там впізнати хто це, силует схожий чи то на ОСОБА_3, чи на ОСОБА_2. Що з цього приводу вона сказала в міліції, вона вже не пам'ятає. Після пограбування (після якого не пам'ятає) бабусю вигнали з дому. Бабуся не розповідала про те, де знаходяться гроші, бо вона не знала про це. ОСОБА_2 знав, що 18 липня бабусі не буде вдома, так як за декілька днів вона йому розповіла, що з батьками та двома бабусями їдуть в банк в Турбів. Під ліс йде дорога до ставка, туди їздять відпочивати. ОСОБА_4 знала лише в обличчя.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 показала, що її дочка ОСОБА_23 зустрічалася з ОСОБА_2. Тітка з потерпілим ОСОБА_8 проживала більше 40 років. Вона дуже рідко навідувалася до тітки, але інколи навідувалась. До хати не запрошували, тому там не була, заходила тільки у веранду. Тітка казала, що гроші вони не витрачали, а все складали. Про те скільки є грошей, тітка не говорила, вони її ніколи не запитували. Заздалегідь було домовлено, щоб 18 липня 2012 року поїхати в «Ощадбанк» в Турбів. Через три дні після цього їй сказали, що тітка живе в її мами і що пограбували ОСОБА_8 Про інші напади на ОСОБА_8 вона не знає. Грошей при ОСОБА_2 ніколи не бачила. Від дочки дізналася, що брати ОСОБА_2 обікрали ОСОБА_8, про це дочці сказали оперативники. Приблизно за 6 місяців до цього її дочка почала зустрічатися з ОСОБА_2. Дочка їздила в село і з ОСОБА_2 також.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показала, що працює листоношею в с. Стара Прилука Липовецького району. ОСОБА_8 видавала пенсію приблизно 16-17 числа кожного місяця. Потерпілого вона знає лише як листоноша. Пенсію отримували окремо він та окремо його дружина. Пенсія в нього була трішки більша, ніж в дружини. Гроші вони отримували на вулиці, а не в будинку. Від працівників міліції довідалася, що пограбували ОСОБА_8 Крім пенсії, ОСОБА_8 отримував виплати по інвалідності. Потерпілий розумів номінали купюр, вмів рахувати гроші, навіть копійки рахував.

Прокурор в судовому засіданні відмовився від допиту свідка ОСОБА_16, так як даний свідок в судові засідання не з`являвся, неодноразово судом виносилися ухвали про привід вказаного свідка, але на адресу суду було надано заяву ОСОБА_16, згідно якої остання не може з`явитися в судове засідання за станом здоров`я, а також даний свідок не був очевидцем вчинення злочинів.

Вина обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст.186 ч.3, ст.187 ч.3 КК України і ОСОБА_4 за ст.187 ч.3 КК України підтверджується також іншими доказами по кримінальному провадженню, наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні, а саме:

протоколом огляду домогосподарства від 18.07.2012 року з фото таблицею, згідно якого було оглянуто місце вчинення злочину в присутності понятих ОСОБА_25 та ОСОБА_10, за участю спеціаліста ОСОБА_26 та встановлено, що місцем події є домогосподарство ОСОБА_8, яке розташоване в АДРЕСА_3; вхід на територію домогосподарства здійснюється через дерев`яні ворота; вхід в будинок здійснюється через дерев'яні двостворчасті двері, які ведуть до веранди будинку; двері мають по чотири шибки кожна, на правій дверці з середнього ряду ліва шибка відсутня, також на порозі перед входом на відстані 1 м знаходився осип крупного та дрібного скла; в одній із кімнат був розташований диван в розкладеному вигляді, на піддоні дивану розташована шкатулка, в якій зі слів ОСОБА_8 знаходились гроші;

висновком експерта № 130 судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_8 від 06.08.2012 року, яким встановлено, що виявлені у ОСОБА_8 синці на обличчі та грудній клітині, садна на обох ногах, а також вивих нижнього зуба зліва (клик), виникли від дії тупих твердих предметів, можливо в час і при обставинах, викладених в постанові, та належать до легких тілесних ушкоджень;

протоколом огляду місця події від 18.08.2012 року з фото таблицею, згідно якого було оглянуто місце вчинення злочину в присутності понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28, за участю спеціаліста ОСОБА_26, в присутності ОСОБА_29. за згодою власника домогосподарства та було встановлено, що місцем події є домогосподарство ОСОБА_8, яке розташоване в АДРЕСА_3; вхідні у веранду будинку двері пошкоджено, а саме: з зовнішньої сторони в ділянці врізного замка пошкоджена ліва дерев'яна створка та з правої сторони пошкоджена накладна дерев'яна створка; з правої сторони коридору розташовані коричневі дерев'яні двері з вставними скляними шибками, одна з яких вибита, а інша - пошкоджена, на підлозі - осип скла даних шибок; в одній із кімнат виявлено речовину буро-коричневого кольору у вигляді крові; в одній із кімнат знаходилось ліжко, застелене покривалом, на якому лежала подушка та різний одяг, матрац та покривало на ліжку були перевернуті і знаходились в неохайному стані; в одній із кімнат знаходився дерев'яний сервант, в якому була відчинена нижня тумбочка та вигорнуті речі, на підлозі лежали різні папери; в будинку був безлад, який утворився внаслідок переміщення речей невідомими особами; при виході з кімнати, під столом знаходився відеореєстратор марки «PARTIZAN» CHD-309, від якого кабель йшов на вулицю, навпроти вхідних дверей встановлена камера, яка здійснювала запис; з відеореєстратора була знята інформація у виді двох відеозаписів, на яких зображено двох молодих хлопців в спортивному одязі, які за допомогою металевого предмету шляхом вилому вхідних дверей проникли до будинку ОСОБА_8 18.08.2012 року о 1 год. 22 хв.;

актом судово-медичного обстеження гр-на ОСОБА_8 № 136 від 20.08.2012 року, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_8 синці та садна на обличчі, шиї, грудній клітині, попереку зліва та на обох ногах належать до легких тілесних ушкоджень, спричинених діями тупих твердих предметів, можливо 18.08.2012 року;

протоколом пред'явлення особи до впізнання від 12.09.2012 року, складеним за участю перекладача ОСОБА_30, понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_31, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_8 було пред'явлено для впізнання трьох осіб; потерпілий вказав на особу № 2 (ОСОБА_2.) як на особу, що 18.07.2012 року приймала участь в його пограбуванні, а саме: наносив йому удари та тримав на підлозі; потерпілий впізнав його по тілобудові, ширині плечей та обличчю;

протоколом пред'явлення особи до впізнання від 12.09.2012 року, складеним за участю перекладача ОСОБА_30, понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_32, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_8 було пред'явлено для впізнання трьох осіб; потерпілий вказав на особу

№ 3 (ОСОБА_3.) як на особу, що 18.07.2012 року та 18.08.2012 року приймала участь в його

пограбуванні, а саме, що він шукав гроші в його будинку, поки інший його тримав; впізнав його по худорлявій тілобудові, зросту та обличчю;

протоколом відтворення обстановки та обставин події від 12.09.2012 року, складеним за участю понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_31, відповідно до якого ОСОБА_2 добровільно розповів про обставини подій від 18.07.2012 року та від 18.08.2012 року, а потім показав як все відбувалось на місці, а саме: він дізнався від ОСОБА_14 та членів її сім'ї, що в с. Стара Прилука проживає її двоюрідний дідусь, який все життя збирає гроші, жадібний та глухонімий, а також те, що 18.07.2012 року його дружина поїде в смт. Турбів і останній залишиться вдома один. Тоді він і вирішив вчинити грабіж. Допомогти у здійсненні задуманого попросив брата ОСОБА_3, який погодився. 18.07.2012 року на автомобілі «ВАЗ-2101», блакитного кольору, який взяли у знайомого на ім'я ОСОБА_38, приїхали на дорогу, що в напрямку м. Калинівка, де залишивши на узбіччі автомобіль, через поле пішли до містка через річку, а потім, прийшовши, проникли до будинку, де із застосуванням сили до ОСОБА_8 заволоділи його грошима в сумі 5180 грн., після чого з місця події зникли. Після цього, знаючи, що в ОСОБА_8 є ще гроші, вони 18.08.2012 року знову повернулись до будинку потерпілого, щоб вчинити ще один грабіж. Для цього попросили допомогти ОСОБА_4, який погодився на злочин. На місце їх привіз на вищевказаному автомобілі ОСОБА_38. Знову проникли в будинок, однак грошей не знайшли та покинули його. ОСОБА_2 показував та розповідав, як він проходив до будинку потерпілого 18.07.2012 року, що, відчинивши вхідні двері будинку, він зустрів ОСОБА_8, якому відразу ж наніс удар кулаком по обличчю, а також повалив його на землю у веранді, де і тримав, поки ОСОБА_3 в будинку шукав гроші. Коли ОСОБА_3 знайшов гроші в сумі 5180 грн., вони покинули будинок. Повертались після двох грабежів вони тим же шляхом через ліс, місток та поле до дороги;

протоколом відтворення обстановки та обставин події від 12.09.2012 року, складеним за участю понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_31, відповідно до якого ОСОБА_3 добровільно розповів про обставини подій від 18.07.2012 року та від 18.08.2012 року, а потім показав як все відбувалось на місці, а саме, що його брат ОСОБА_2, дізнавшись, що в ОСОБА_8 є багато грошей і він глухонімий, а також проживає в с. Стара Прилука Липовецького району, запропонував йому вчинити щодо останнього грабіж, на що він погодився. 18.07.2012 року близько 8-ї години вони приїхали на автомобілі «ВАЗ-2101», блакитного кольору до дороги біля поля, що знаходиться в с. Стара Прилука, де й залишили автомобіль, а самі пішли пішком до будинку ОСОБА_8, вчинивши грабіж, викрали 5180 грн., після чого повернулись додому. Через місяць, знаючи, що в ОСОБА_8 є ще гроші, повернулись туди. Цього разу їх та ОСОБА_4 привіз на місце власник вищевказаного автомобіля, а сам поїхав. Проникнувши знову до будинку потерпілого, грошей вони там не знайшли, після чого повернулись додому. Також ОСОБА_3 розповів, що він повертаючись та проходячи через місток річки, що вів до лісу, викинув «фомку», за допомогою якої ОСОБА_4 виломив замок вхідних дверей до будинку 18.08.2012 року. При перевірці дна річки в даному місці «фомку» знайти не вдалось, оскільки дно річки встелене великим камінням. Також показував місце за сараєм, де ховались та вичікували слушного моменту. Під час першого грабежу ОСОБА_2 пішов перший до будинку потерпілого, там наніс ОСОБА_8 удар по обличчю та повалив його на підлогу, де його і тримав. Також ОСОБА_3 показав в будинку те місце, де на ліжку під подушкою в гостьовій кімнаті він знайшов ключ від дверей до спальної кімнати. В спальній кімнаті він показав ліжко, під яким він першого разу знайшов гроші, які знаходились в дерев'яній шкатулці в сумі 5180 грн. Знайшовши гроші, вони з ОСОБА_2 з місця події зникли. Також ОСОБА_3 показував місця в будинку, де він шукав гроші під час другого грабежу, місце в будинку, де на підлозі під час другого грабежу ОСОБА_4 тримав ОСОБА_8, де на вулиці знаходився під час другого грабежу ОСОБА_2 Також ОСОБА_3 показав, що після обох грабежів вони повертались одним і тим же шляхом через ліс, місток, поле до дороги;

протоколом пред'явлення особи до впізнання від 14.09.2012 року, складеним за участю понятих ОСОБА_33 та ОСОБА_34, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_8 було пред'явлено для впізнання трьох осіб, потерпілий вказав на особу № 3 (ОСОБА_4.) як на особу, що 18.08.2012 року вчинила відносно нього грабіж, а точніше, що саме він наносив йому удари та тримав на підлозі, поки інший шукав гроші; впізнав він його за зовнішнім виглядом, зростом, тілобудовою та обличчям;

протоколом відтворення обстановки та обставин події від 14.09.2012 року, складеним за участю понятих ОСОБА_19 та ОСОБА_18, відповідно до якого ОСОБА_4 добровільно розповів про обставини події від 18.08.2012 року, а потім показував, як все відбувалось на місці, а саме, що він 18.08.2012 року за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приїхали в с. Стара Прилука Липовецького району Вінницької області для того, щоб вчинити грабіж глухонімого діда, на якого вказував ОСОБА_2 Приїхали на місце автомобілем «ВАЗ-2101» синього кольору, який належав чоловіку на ім'я ОСОБА_38, який, висадивши їх на вулиці біля лісу, поїхав додому. Вказував на будинок потерпілого як на місце, де було вчинено злочин. Також розповідав та показував, як він за допомогою «фомки» виломав вхідні до будинку двері. Потім вказав на двері, якими в подальшому вдарили ОСОБА_8 Також показав кладову кімнату, де на підлозі тримав ОСОБА_8 Вказував на кімнати, в яких ОСОБА_3 шукав гроші. Також вказував, що гроші вони не знайшли, тому покинули будинок, забравши ОСОБА_2, який знаходився за попередньою домовленістю на дорозі, щоб слідкувати за обстановкою. Повертались назад тим же шляхом, що і йшли до будинку потерпілого;

висновком експерта № 166 судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_8 від 25.09.2012 року, відповідно до якого, на підставі вивчення матеріалів кримінальної справи № 12110078, включаючи акт № 136 судово-медичного обстеження гр-на ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_10, від 20.08.2012 року та приймаючи до уваги обставини справи, експерт прийшов до висновку, що виявлені у потерпілого синці та садна на обличчі, шиї, грудній клітині, попереку зліва та на обох ногах належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинені діями тупих твердих предметів, що мало місце 18.08.2012 року;

додатком до протоколу проведення слідчого експерименту від 14.11.2013 року - відеозаписом з участю потерпілого ОСОБА_8, на якому в АДРЕСА_3, Липовецького району Вінницької області, при денному освітленні в похмуру погоду, за участю потерпілого ОСОБА_8, ОСОБА_30, який являвся перекладачем ОСОБА_8, так як останній розуміє мову жестів лише на побутовому рівні, спеціаліста судово-медичного експерта ОСОБА_35, понятих ОСОБА_32 та ОСОБА_36, потерпілий продемонстрував на перекладачеві, як 18.07.2012 року обвинуваченими до нього було застосовано силу, відчинивши двері, особа нанесла йому удар кулаком по обличчю, схопила за руки, розвернула, заломила за спину ліву руку та кинула на підлогу. При цьому взяла його голову руками і обличчям била по порогу сіней. Також продемонстрував, як 18.08.2012 року до нього було застосовано силу обвинуваченими, а саме: зі сторони веранди одна особа вдарила його дверима, від чого він впав в сторону кімнати зліва від входу в сіни. Потерпілий зайшов в дану кімнату і ліг на підлогу при вході, показуючи, що його туди було затягнуто. ОСОБА_8 продемонстрував, що лежав на підлозі спиною, особа прижала йому руки до тіла, сіла зверху на нього, притисла тілом і нанесла удари кулаками по обличчю і грудях, закривши рота руками. Потерпілий намагався звільнити руки нападника, так як задихався від запаху рукавиць. Показував, що втратив свідомість;

явкою з повинною ОСОБА_2 від 12.09.2012 року, яку відібрав начальник СКВ Липовецького РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_37, відповідно до якої ОСОБА_2 повідомив, що від своєї дівчини ОСОБА_14 та членів її сім`ї дізнався, що у неї є глухонімий дідусь, який проживає в с. Стара Прилука Липовецького району біля лісу, що він збирає гроші і у нього є значна сума. На той момент йому були дуже потрібні гроші і він вирішив пограбувати даного діда. Скоїти даний злочин він запропонував брату ОСОБА_35, а він погодився. В даний злочин він вирішив ОСОБА_14 не вмішувати. 18.07.2012 року близько 6:30 год. вони поїхали з дому і поїхали в с. Стара Прилука, де близько 11 год. проникли до будинку діда, якому він наніс удар кулаком в обличчя і, поваливши його на землю, тримав, а ОСОБА_35 побіг шукати гроші в будинку. Через кілька хвилин, знайшовши гроші, вийшов і вони разом втекли з місця. Тоді вони викрали 5180 грн. 18.08.2012 року йому знов потрібні були гроші і він вирішив знов пограбувати німого, для цього він знов запропонував брату ОСОБА_35 і знайомому ОСОБА_37, який з трудом погодився. Близько 2 години вони приїхали до будинку. Він стояв на дорозі, а хлопці пішли в будинок. Повернувшись через деякий час, пояснили, що грошей вони не знайшли, також говорили, що ОСОБА_37 тримав діда на підлозі, поки ОСОБА_35 шукав гроші. Свою вину визнає повністю та щиро кається. Явка написана власноручно без будь-якого фізичного та морального тиску з боку працівників міліції, в чому і розписується.

Сторона захисту в судовому засіданні просила визнати недопустимими такі докази як протокол огляду домогосподарства від 18.07.2012 року з фото таблицею, протокол огляду місця події від 18.08.2012 року з фото таблицею, протоколи пред'явлення особи до впізнання від 12.09.2012 року, так як слідчі дії, зафіксовані в даних протоколах, проводилися без участі перекладача для глухонімого потерпілого; такі докази як протоколи відтворення обстановки та обставин події від 12.09.2012 року, так як при проведенні слідчих дій, зафіксованих в даних протоколах, було порушено права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на захист; такий доказ як протокол пред'явлення особи до впізнання від 14.09.2012 року, так як при проведенні слідчої дії, зафіксованої в даному протоколі, понятому ОСОБА_18, з його показів в судовому засіданні, не було роз`яснено його прав, він за всім не спостерігав та не знає, що підписував; такий доказ як явка з повинною ОСОБА_2 від 12.09.2012 року, так як Кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає такого виду доказу.

Частиною першою статті 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст.85 КПК України).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст.86 КПК України).

Згідно ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких наданих Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до п.8 Перехідних положень КПК України допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.

В зв`язку з тим, що докази по даному кримінальному провадженні були зібрані до набрання чинності КПК України 2012 року, то їх допустимість визначається КПК України 1960 року.

Статтею 65 КПК України 1960 року визначено, що доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Згідно ст.85 КПК України 1960 року в протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії. Протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз'яснюється їх право робити зауваження. Зазначені особи можуть ознайомитися з протоколом особисто. Вставки і поправки повинні бути застережені в протоколі перед підписами. Протокол підписують: особа, яка провадила слідчу дію, допитана особа, а також перекладач, поняті, якщо вони були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії. Якщо хто-небудь з цих осіб через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то для підписання протоколу запрошується стороння особа. До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст. Коли особа, що брала участь в проведенні слідчої дії, відмовиться підписати протокол, то це зазначається в протоколі і стверджується підписом особи, яка провадила слідчу дію.

Відповідно до норм КПК України 1960 року допит потерпілого проводиться з додержанням вимог, встановлених для допиту свідка. Статтею 69 КПК України 1960 року передбачено, що допит німого або глухого свідка проводиться за участю особи, яка його розуміє. Про участь цієї особи зазначається в протоколі.

Згідно ст.45 КПК України 1960 року участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;

3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності у особи душевної хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього.

Відповідно до ст.96 КПК України 1960 року явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені норми КПК України 1960 року, в період чинності якого були зібрані докази по даному кримінальному провадженню, колегія суддів вважає докази, надані стороною обвинувачення, належними та допустимими, при оформленні яких не було допущено істотного порушення прав та свобод ні обвинувачених, ні інших осіб, так як слідчі дії в присутності потерпілого ОСОБА_8 проводилися за участю ОСОБА_30 як його перекладача, який його розуміє, що і зафіксовано на відеозаписі до протоколу проведення слідчого експерименту від 14.11.2013 року, на якому слідчим було роз`яснено, що потерпілий ОСОБА_8 не володіє мовою жестів, його розуміє обмежене коло осіб, тому було залучено як перекладача ОСОБА_30 Дане кримінальне провадження надійшло до суду для розгляду відповідно до норм діючого КПК України з обвинувальним актом щодо злочинів, які були вчинені 18.07.2012 року та 18.08.2012 року, тобто в період дії КПК України 1960 року. Тому в судовому засіданні Вінницького районного суду Вінницької області під час дачі показів потерпілим ОСОБА_8, який являється глухонімим, приймав участь сурдоперекладач ОСОБА_9 з Вінницької обласної організації «Українське товариство глухих». В судовому засіданні під час розгляду даного кримінального провадження було встановлено, що потерпілий ОСОБА_8 не розуміє мови жестів, він може спілкуватися лише на побутовому рівні, що було вияснено сурдоперекладачем ОСОБА_9 під час спілкування з потерпілим, яка його розуміла і змогла знайти підхід, щоб і він її розумів. Проведені на досудовому слідстві слідчі дії відображені в протоколах, які повністю відповідають ст.85 КПК України 1960 року. Також колегія суддів вважає, що під час проведення слідчих дій жодних порушень прав обвинувачених (на той час - підозрюваних) на захист не було порушено, так як відповідно до ст.45 КПК України 1960 року на той час не було підстав для обов`язкової участі захисників під час досудового слідства, а обвинувачені (на той час - підозрювані) ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилися від захисників і їх відмова була прийнята слідчим, про що відображено в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Також КПК України 1960 року передбачав явку з повинною, тому колегія суддів визнає явку з повинною ОСОБА_2 належним та допустимим доказом по даному кримінальному провадженню.

Відповідно до ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи наведене, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку про те, що винність обвинувачених була доведена під час досудового слідства та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Дії ОСОБА_2 по епізоду за 18.07.2012 року вірно кваліфіковані за ч.3 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло. По епізоду за 18.08.2012 року дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Дії ОСОБА_3 по епізоду за 18.07.2012 року вірно кваліфіковані за ч.3 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло. По епізоду за 18.08.2012 року дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Дії ОСОБА_4 по епізоду за 18.08.2012 року вірно кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Невизнання обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень не спростовує вищезазначений висновок суду, а є, виключно, способом, реалізація якого спрямована на уникнення відповідальності за вчинені ними протиправні діяння, тому суд розцінює це як метод захисту обвинувачених.

В судових дебатах одним із захисників обвинувачених було висловлено фразу про те, що під час досудового розслідування на обвинувачених чинився тиск з боку працівників міліції. Однак, матеріалами кримінального провадження вказані обставини жодним чином не підтверджуються, навпаки, в явці з повинною ОСОБА_2 останній зазначив, що явка написана власноручно без будь-якого фізичного та морального тиску з боку працівників міліції. В судовому засіданні під час судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачені відмовилися давати покази на підставі ст.63 Конституції України і в ході всього судового розгляду кримінального провадження до завершення з`ясування обставин та перевірки їх доказами ні обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ні їх захисники не повідомили суду будь-яких обставин щодо спричинення тиску на обвинувачених з боку працівників міліції під час досудового розслідування.

Згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Тому при призначенні виду та розміру покарання обвинуваченим колегія суддів враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів; обставини їх вчинення кожним із обвинувачених, а також те, що злочини вчинено щодо особи похилого віку, яка являється глухонімою; особи винних, кожну зокрема, які не одружені, не працюють, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, за місцем проживання характеризуються посередньо, скарг на їх дії не надходило; невизнання ними вини як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності; невідшкодування ними завданої шкоди потерпілому; думку потерпілого щодо суворої міри покарання для обвинувачених.

Обставин, що відповідно до ст.66 КК України пом'якшували б покарання обвинувачених, судом не встановлено.

Обставиною, що відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання обвинувачених, суд встановив вчинення злочинів щодо особи похилого віку.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність пом'якшуючих та наявність обтяжуючої покарання обвинувачених обставин, зважаючи на надані суду відомості щодо осіб обвинувачених, обставини вчинення ними злочинів, те, що ініціатором вчинення злочинів являвся обвинувачений ОСОБА_2, позицію державного обвинувача та потерпілого, які просять обрати відносно обвинувачених сувору міру покарання, позицію сторони захисту щодо необхідності виправдання обвинувачених за відсутністю належних та допустимих доказів вчинення обвинуваченими злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що виправлення та перевиховання обвинувачених можливе виключно за умови ізоляції від суспільства та їм необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей обвинувачення із конфіскацією майна, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, і захистом інтересів потерпілого. При цьому при призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 остаточного покарання за сукупністю злочинів слід застосувати положення ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Враховуючи всі обставини та дані про осіб обвинувачених, колегія суддів вважає за неможливе примінення до обвинувачених ст.69 КК України та ст.75 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченим до набрання вироком законної сили слід залишити попередній, який обраний в момент чинності КПК України 1960 року, - підписку про невиїзд.

Строк відбування покарання обвинуваченим слід рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в строк покарання термін перебування під вартою кожного з них з 12.09.2012 року по 22.11.2012 року.

Крім того, відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно положень ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільний позов потерпілого в частині стягнення майнової шкоди підлягає частковому задоволенню, так як судом встановлено, що обвинувачені заволоділи грошовими коштами, які належали потерпілому ОСОБА_8, перший раз ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - в сумі 20000 грн., другий раз ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - в сумі 1000 грн. Позов в частині стягнення майнової шкоди - витрат, понесених потерпілим на лікування: на придбання ліків та лікарських засобів, в сумі 500 грн. задоволенню не підлягає, так як не підтверджений жодним доказом.

Також суд вважає, що діями обвинувачених потерпілому завдана моральна шкода, яка виразилася в тому, що внаслідок спричинення потерпілому тілесних ушкоджень та викрадення грошових коштів він переніс фізичний біль, нервове потрясіння, душевні страждання, що негативно вплинуло на його звичайний ритм життя, а також тривалий розгляд даного кримінального провадження, особу потерпілого, який є особою похилого віку, інвалідом, особою з фізичними вадами, а саме являється глухонімим з дитинства, тому суд керується принципами ст.1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч.3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року у разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожного з них.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи вимоги розумності та справедливості, приходить до висновку, що цивільний позов в частині стягнення з обвинувачених моральної шкоди в сумі 200000 грн. підлягає до часткового задоволення в загальній сумі 20000 грн., а саме: з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає до стягнення по 8000 грн., а з ОСОБА_4 - 4000 грн., так як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у двох епізодах - 18.07.2012 року та 18.08.2012 року, а ОСОБА_4 - лише в одному 18.08.2012 року.

Відповідно до ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Частиною першою статті 124 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

В судовому засіданні з`ясовано, що адвокат Клепікова О.С. приймала участь як представник потерпілого по даному кримінальному провадженню відповідно до поданих нею квитанцій ще з 2013 року - на досудовому слідстві, в апеляційному суді, в Липовецькому районому суді Вінницької області. Таким чином, з обвинувачених підлягають до стягнення на користь потерпілого понесені ним витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги представника, в сумі 14000 грн.

При розгляді даного кримінального провадження суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Керуючись ст.ст.128, 129, 369-371, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК України, та призначити йому покарання:

за ч.3 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років;

за ч.3 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією майна.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначити у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років із конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Зарахувати ОСОБА_2 строк перебування під вартою з 12.09.2012 року по 22.11.2012 року.

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.186, ч.3 ст.187 КК України, та призначити йому покарання:

за ч.3 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років;

за ч.3 ст.187 КК України - у виді позбавлення волі строком на 9 років із конфіскацією майна.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначити у виді позбавлення волі строком на 9 (дев`ять) років із конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Зарахувати ОСОБА_3 строк перебування під вартою з 12.09.2012 року по 22.11.2012 року.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років із конфіскацією майна.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 майнову шкоду в сумі 20000 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 майнову шкоду в сумі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 8000 (вісім тисяч) грн. як відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 8000 (вісім тисяч) грн. як відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 4000 (чотири тисячі) грн. як відшкодування завданої моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_8 відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 понесені ним процесуальні витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги представника, в сумі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн.

Вирок суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

ГОЛОВУЮЧИЙ: Ю.Ф.Карпінська

СУДДІ: І.Г.Гриценко

О.І.Бондаренко