Ухвала суду № 44059762, 29.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 333/8598/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Стоматов Е.Г.

Провадження № 22-ц/778/2787/15 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Бурима В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи було уточнено.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Сторони мають повнолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, яка проживає з позивачем і знаходиться на її утриманні. Дочка після закінчення школи продовжує навчання, є студенткою 1 курсу заочної форми навчання за контрактом, стипендію не отримує, не працює. У зв'язку з цим, окрім необхідності задоволення звичайних життєвих потреб дочки, позивач несе витрати на оплату за навчання. Самостійно, без участі відповідача, вона не має змоги повноцінно утримувати дочку. В добровільному порядку відповідач матеріальну допомогу на утримання доньки не надає, хоча має постійне місце роботи.

Посилаючись на зазначені обставині, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07.11.2014 року і до закінчення навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, в розмірі 1/8 частини всіх доходів щомісячно, починаючи з 07.11.2014 року і до закінчення навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішення суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині розміру стягнутих аліментів з 1/8 на 1/4 частину всіх доходів.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається, що суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з доведеності потреби ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, в матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням на контрактній основі та з урахуванням матеріального становища кожного з батьків, донька яких продовжує навчання, врахувавши стан здоров'я відповідача.

Судом встановлено, що сторони є батьками повнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 (а.с. 5).

Згідно довідки голови правління ОСББ "Довіра" від 15.10.2014 року, позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1, разом із донькою - ОСОБА_5, 1996р. народження (а.с. 10).

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 24.06.2009 року з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22.05.2009 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с. 3-4).

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4.

Донька сторін є студенткою 1 курсу заочної форми навчання за контрактом, освітньо-кваліфікаційний рівень - бакалавр, напрям - туризм, факультет Міжнародного туризму та управління персоналом Запорізького національного технічного університету. Термін навчання: 29.09.2014 року - 31.05.2018 року, стипендію не отримує, що підтверджується довід кою факультету міжнародного туризму та управління Запорізького національного техні чного університету № 978 від 15.10.2014р. (а.с. 13).

Позивач працює на посаді старшого державного виконавця в Головному управлінні юстиції у Запорізькій області з 30.03.2007р., її заробіток з травня 2014р. по жовтень 2014р. включно складає: нарахована заробітна плата - 17 006,99 грн., виплачено заробітної плати - 13 504,71 грн. (а.с. 26).

Відповідач працює водієм автотранспортних засобів 1 класу автотранспортної дільниці Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекція первинної мережі ПАТ "Укртелеком", 16.02.2015р. отримав попередження про майбутнє звільнення (а.с. 66).

ОСОБА_4 має ряд захворювань, у тому числі онкозахворювання, потребує постійних витрат на лікування (а.с. 36-51).

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч. 3 ст. 199 СК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу Українипри розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ст. 200 СК Українисуд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Встановивши під час розгляду справи матеріальне становище кожного із батьків, донька яких продовжує навчання, врахувавши стан здоров'я платника аліментів та те, що ОСОБА_4 має постійний дохід у виді заробітної плати, суд надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам. Також, виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, закріплених у ст. 7 СК України, беручи до уваги вимоги ст.ст. 182, 199, 200 СК України, суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно зазначив у рішенні, що відповідач має тяжке захворювання, у зв'язку з чим потребує постійних витрат на лікування спростовані під час апеляційного розгляду справи. Як зазначалося вище, наявність у відповідача захворювань та необхідність здійснення постійних витрат на лікування підтверджено виписками з медичної картки хворого, протоколами, виписними епікризами з історії хвороби, численними чеками, накладними (а.с. 36-51).

Доводи апеляційної скарги про те, що наявність захворювань не заважало відповідачу раніше сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини у визначеному заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 24.06.2009 року розмірі - 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, не спростовують правильність висновків суду. Розмір аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання заочно, правильно визначено судом виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, з урахуванням вимог ст.ст. 182, 199, 200 СК України, у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду, оскільки є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване або змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 лютого 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: