Вирок № 44058866, 08.05.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/2648/15-к

ВИРОК

Іменем України

06 травня 2015 року м. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.

при секретарі Коваленко Т.В., Артьоменко Д.О..

за участю прокурора Бондаренко В.В., Сушко В.М.

потерпілої ОСОБА_1

законного представника потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої -адвоката Арман В.М.

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 07.01.2014 року до ЄРДР за № 12014080130000077, за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Бердянську, Запорізької області, не одруженого, невійськовозобов'язаного, який має середню освіту, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

в с т а н о в и в:

06 січня 2014 року приблизно о 17 годині 40 хвилин, водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ВАЗ 21070 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїжджій частині вул. Калініна в м. Бердянську, Запорізької області з боку вул. Павлова в напрямку вул. Яковлєва, зі швидкістю не менше 44,8 км/год, яка перевищує дозволену швидкість руху на даній ділянці дороги.

В цей же час, в районі перехрестя вул. Калініна з вул. Сєченова, проїжджу частину вул. Калініна з лівого боку праворуч по ходу руху автомобіля «ВАЗ 21070 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4 перетинали малолітні пішоходи ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Під час руху, в районі перехрестя вул. Калініна з вул. Сєченова, водій ОСОБА_4, ігноруючи вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год», маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити малолітніх пішоходів ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та маючи при цьому технічну можливість уникнути наїзду на ОСОБА_1, шляхом зупинки керованого ним транспортного засобу до місця наїзду, при русі з максимальною допустимою швидкістю, відповідних заходів направлених на дотримання дозволеного швидкісного режиму, а також до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив.

Своїми діями водій ОСОБА_4, згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 120/15 від 06.03.2015, порушив вимоги пунктів 12.3, 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідно до яких:

- п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди»;

- п. 33. є «Дорожні знаки» 3. «Заборонні знаки»;

- п. 3.29. «Обмеження максимальної швидкості». Забороняється рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знаку» - 40 км/год, які знаходяться в причинному зв'язку з подією даної дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ВАЗ 21070 СПГ», реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_1

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди малолітній пішохід ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, у вигляді: закриті переломи: лінійний перелом крила правої клубової кістки без зміщення фрагментів, уламковий перелом верхньої третини правої стегнової кістки з діастазом між основними фрагментами до 0,5 см і кутовим зміщенням дистального фрагменту, обох кісток правої гомілки, правої плечової кістки зі зміщенням; нейропатія ліктьового нерву з правого боку, які згідно висновку судової медичної експертизи № 113 від 18.02.2015 року, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які не супроводжувалися небезпечним для життя явищами, спричинили тривалий розлад здоров'я, строком більш ніж 21 день.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду, що від дійсно скоїв ДТП під час керування автомобілем ВАЗ 2107, який належить його знайомому ОСОБА_8. Він керував авто, за згодою власника, маючи при собі техпаспорт та інші документи. Він дійсно допустив перевищення швидкості на цієї дільниці дороги, їхав десь 50 км на годину. Дівчину потерпілу не бачив, після скоєння ДТП викликав ДАЇ. Страхову компанію ані він, ані власник не повідомляли про ДТП. Вважає що в його діях є порушення ПДР, але вказує що і потерпіла дівчина переходила дорогу поза перехідним переходом. Просить суд суворо не наказувати, не позбавляти права керування транспортним засобом, оскільки водійське посвідчення є джерелом його заробітку, в скоєному щиро кається. Матеріальну шкоду визнає повністю, моральну частково, вказуючи на свій скрутний стан та неможливість сплатити таку суму.

Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 пояснив суду, що неповнолітня потерпіла ОСОБА_1 є його донькою, вона 06 січня 2014 р. потрапила у ДТП. Лікування доньки проходить дуже складно, потребує багато коштів, обвинувачений відшкодував лише незначну частину шкоди. Також вказує на моральні страждання у зв'язку з травмою доньки. Просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 6421 гривень матеріальної шкоди та 50 000 гривень моральної шкоди. При визначенні покарання обвинуваченому просить також не позбавляти його права керування транспортним засобом.

Окрім повного визнання своєї провини обвинуваченим, вина ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України також підтверджується, дослідженим в судовому засіданні письмовими доказами, а саме протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.01.2014 року (а.с.67-70), протоколом огляду транспортного засобу (а.с.78-80), висновком експерта № 371 від 21.02.2014 року (а.с. 85-86), протоколами додаткового огляду місця події від 28.05.2014 року (а.с.92-94), додаткового огляду місця події від 28.05.2014 року (а.с.92-94), додаткового огляду місця події від 25.02.2015 року (а.с.115-116),протоколами проведення слідчого експерименту (а.с.96-117), висновком експерта № 113 від 01.12.2014 року (а.с. 119-120), висновком експерта № 120/15 від 06.03.2015 року (а.с. 125-130).

Інші докази по справі за клопотанням учасників судового провадження судом не досліджувались, у зв'язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини.

З урахуванням викладеного, допитавши обвинуваченого, представника потерпілої, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених у вироку, доведена повністю та дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин, що його характеризують, особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно з ст.66 КК України, є щире каяття та часткове відшкодування шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання згідно з ст.67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, характеризується задовільно за місцем проживання.

З урахуванням обставин справи, вислухавши думку представників потерпілої та обвинувачення щодо покарання, особи обвинуваченого ОСОБА_4, який раніше не судимий, проживає з матір'ю - пенсіонеркою, зважаючи на його відношення до вчиненого, наявності не відшкодованої шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням, суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення у вигляді штрафу, встановленого санкцією ч.1 ст.286 КК України без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки саме це покарання найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст.50 КК України.

Представниками потерпілої ОСОБА_1 заявлено позов до ОСОБА_4 про стягнення 6420,81 грн. матеріальних збитків та 50000 грн. моральної шкоди. Заявлені вимоги мотивовано тим, що за час знаходження на лікуванні потерпілої ОСОБА_2, її батьком ОСОБА_2 було витрачено на ліки 5945,57 грн., що підтверджується касовими фіскальними чеками та виписками КУ «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» із медичних карток стаціонарно хворої ОСОБА_1 від 14.03.2014 р., від 18.06.2014 р., від 21.08.2014 р., від 20.11.2014 р. Також для поїздок в м. Запоріжжя на купівлю автобусних та залізничних квитків було витрачено 475,24 грн.

Крім того, моральна шкода обґрунтована тим, що внаслідок дій ОСОБА_4 та отриманих ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, їй завдано фізичний біль, у неї постійне побоювання за стан здоров'я та майбутні наслідки внаслідок пошкодження важливих органів. Вона не має можливості займатися спортом та фізичною працею, в неї порушено навчання у школі, оскільки практично цілий рік ОСОБА_1 лікувалася стаціонарно в лікарні м. Запоріжжя. Добровільно представнику потерпілої ОСОБА_2 було відшкодовано 2000 гривень.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України відшкодування фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення відшкодовується відповідно до закону .

Згідно ч.1 ст.39 ЦПК України права, свободи і інтереси малолітніх осіб віком до 14 років,а також недієздатних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Згідно ч. 1 ст. 64 КПК України якщо цивільним позивачем є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, її процесуальними правами користується законний представник.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Оскільки судом встановлено що обвинувачений ОСОБА_4 керував транспортним засобом на відповідної правовій основі, в страхову установу не звертався, то суд вважає що само він ,як відновна особа повинен відшкодовувати шкоду потерпілому.

При вирішенні позову представників потерпілої ОСОБА_1 щодо заподіяння їй обвинуваченим ОСОБА_4 моральної шкоди суд враховує характер вчиненого діяння, ступінь його вини у формі необережності, його майновий стан та сімейне становище і вважає, що його діями потерпілій спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з спричиненням їй тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, а також тривалість лікування потерпілої. При цьому суд враховує вимогу закону про розумність і справедливість при визначенні розміру моральної шкоди. Посилання обвинуваченого та захисту на грубу необережність самої потерпілої та зменшення в зв'язку з цим розміру шкоди, судом не приймається до уваги, так як судом не встановлено порушення потерпілою ОСОБА_1 ПДР України.

Таким чином, суд вважає що розумним та достатнім відшкодуванням моральної шкоди є сума у розмірі 30 000 гривень, з урахуванням добровільно сплачених 2000 гривень, згідно розписки (а.с.136), які належить стягнути з обвинуваченого на користь представника потерпілої її батька - ОСОБА_2

Також підлягає стягненню з обвинуваченого на користь представника потерпілої ОСОБА_2 матеріальна шкода у розмірі 6420,81 гривень, яка визнана обвинуваченим, та підтверджена документами .

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта і які документально підтверджені, на суму 736 грн. 56 коп., відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України суд,-

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п'ять тисяч сто) гривень без додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами .

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта, в сумі 736 (сімсот тридцять шість) грн. 56 коп., перерахувавши на р/р 31116115700009, Одержувач платежу: УК у Шевч. р-ні м.Зап./Шевч./24060300; Код банку: 813015; Код ЄДРПОУ: 38025367; Назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь представника потерпілої ОСОБА_2. матеріальну шкоду у розмірі 6420,81 грн., та моральну шкоду у розмірі 30000 гривень, а разом 36 420,81гривень.

Речові докази - осколки скла фари, шпильку дитячу для волосся, пошкоджену частину переднього бамперу автомобіля, корпус лівого дзеркала автомобіля заднього виду, які передані згідно квитанції № 000726 від 1703.2015 року камери схову Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області - знищити.

Запобіжний захід не обирати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.В.Маринін