Ухвала суду № 44054900, 05.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16567/14-ц

Провадження № 22-ц/779/808/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Соколовського В.М., Пнівчук О.В.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» про повернення банківського вкладу (депозиту) та відшкодування втраченої вигоди і моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної Марини Анатоліївни на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

30 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом до ПАТ «ВіЕйБі Банк» та з урахуванням збільшених позовних вимог просив стягнути з відповідача на свою користь суму банківського вкладу в розмірі 20 000 доларів США, відсотки з 09.09.2014 року по 03.11.2014 року в розмірі 407 доларів 45 центів США та за період з 04.11.2014 року по 20.01.2015 року в розмірі 611 доларів 12 центів США, а також відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» просив стягнути пеню у розмірі 31 200 доларів США за період з 09.09.2014 року по 03.11.2014 року та в розмірі 46 800 доларів США за період з 04.11.2014 року по 20.01.2015 року, 3% річних - 85 доларів 50 центів США, 10 000 грн. витрат на правову допомогу та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 09 вересня 2009 року між ним та банком було укладено депозитний договір (договір банківського вкладу «Строковий»), за умовами якого він передав банку 20 000 доларів США, строком на один рік із щорічною пролонгацією даного договору до 09 вересня 2014 року із виплатою 14,3% річних на перший строк та відповідно на кожний пролонгований строк.

Зазначав, що 09 вересня 2014 року він звернувся до банку із вимогою повернення вкладу, проте, відповідач вклад йому не видав і нараховані відсотки не сплатив.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 20 611 доларів 12 центів США, з яких 20 000 доларів США - сума банківського вкладу (депозиту) та 611 доларів 12 центів США - відсотки за користування вкладом з 04.11.2014 року по 20.01.2015 року. Стягнуто з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь держави 3 654 грн. судового збору. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 березня 2015 року стягнуто з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_2 нараховані проценти за договором в сумі 407 доларів 45 центів США за період з 09.09.2014 року по 03.11.2014 року, 3% річних в сумі 85 доларів 50 центів США, 1 948 грн. 80 коп. витрат на правову допомогу та моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

В апеляційній скарзі на рішення суду від 11 лютого 2015 року, в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені в розмірі 78 000 доларів США, ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і на порушення норм матеріального та процесуального права.

Вважає помилковим висновок суду про безпідставність посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів» в обґрунтування заявленої ним вимоги про стягнення з відповідача пені, оскільки в даних правовідносинах ОСОБА_2 надав свої кошти банку в користування, тому сам є кредитором, а не споживачем .

Зазначає, що ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 549 - 552, 611, 625 ЦК України правові насідки у вигляді пені встановлені за невиконання грошового зобов'язання будь-якою стороною у фінансових договорах.

Згідно ст. 536 ЦК України, застосування пені не виключає як одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, так і стягнення 3% річних, оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Тому, згідно проведеного ним розрахунку, за порушення грошового зобов'язання з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 09.09.2014 року по 03.11.2014 року в розмірі 31 200 доларів США та за період з 04.11.2014 року по 20.01.2015 року - в розмірі 46 800 доларів США.

Просить ухвалити рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу та стягнути з ПАТ «ВіЕйБі Банк» на його користь пеню в сумі 78 000 доларів США.

В апеляційній скарзі на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2015 року в частині задоволення позовних вимог, ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної М.А. посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи і на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що з 21.11.2014 року по 20.03.2015 року у ПАТ «ВіЕйБі Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіну М.А., а тому відповідно до п. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку не здійснюється.

З метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку, виходячи із пріоритетності підтримки цінової стабільності в державі, Правління Національного банку України прийняло постанови №49 від 06.02.2014 року, № 104 від 27.02.2014 року, №172 від 28.03.2014 року, №328 від 30.05.2014 року, №540 від 29.08.2014 року, №758 від 01.12.2014 року, якими встановлено обмеження щодо видачі валютних коштів клієнтів з поточних, вкладних рахунків.

Уклавши договір банківського вкладу, сторони дійшли згоди з усіма істотними умовами, викладеними в Договорі та Правилах, п. 9.1.1. яких встановлено, що позивач повідомлений про те, що стосовно деяких операцій можуть застосовуватися обмеження, встановлені законодавчими та нормативними актами.

Зазначає, що грошові кошти, які розміщувались на вкладному рахунку позивача, у зв'язку із закінченням строку дії договору разом з нарахованими відсотками 09.09.2014 року були перераховані в повному обсязі на рахунок НОМЕР_1, що підтверджується випискою по рахунку.

Крім того, у резолютивній частині рішення суд повинен був зазначити розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні.

З вищенаведених підстав просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з банку на користь позивача суму банківського вкладу в розмірі 20 000 доларів США, відсотків за користування вкладом - 612 ,12 доларів США та 3 654 грн. судового збору, в іншій частині рішення залишити без змін.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали з наведених вище мотивів.

Представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» в судове засідання не з'явився, направив суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційних скарг з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 вересня 2009 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу «Строковий», згідно якого позивач розмістив в банку іменний строковий ощадний банківський вклад на рік із щорічною пролонгацією даного договору до 09 вересня 2014 року із виплатою 14,3% річних на перший строк та, відповідно, на кожний пролонгований строк.

09.09.2009 року ОСОБА_2 внесено на депозит 10 000 доларів США, 22.10.2013 року та 10.12.2013 року - по 5 000 доларів США, всього 20 000 доларів США.

01.09.2014 року позивач звернувся із письмовою заявою до банку про припинення дії договору 09.09.2014 року та повернення йому всієї суми вкладу разом із нарахованими процентами.

25.09.2014 року позивач повторно звернувся з заявою до відповідача, у якій повідомив банк про закінчення строку дії депозитного договору 09.09.2014 року та повернення йому грошових коштів у валюті (дол. США), які він надав банку у тимчасове користування.

Проте, внесені позивачем гроші на його вимогу у визначений договором строк банк не повернув.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми банківського вкладу та процентів за користування депозитними коштами за період з 04.11.2014 року по 20.01.2015 року, суд першої інстанції виходив із того, що зобов'язання сторін за договором припиняються з моменту їх належного виконання, а оскільки внесені позивачем гроші на його вимогу не повернуті, то це дає право позивачу на отримання процентів за користування депозитними коштами.

З даним висновком погоджується і колегія суддів.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до частини п'ятої статті 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

За умовами п. 1.6. укладеного між сторонами договору банківського вкладу, дата вимоги вкладником вкладу - 09 вересня 2010 року. Вкладник та банк домовились, що у випадку невитребування вкладником вкладу у цей термін та за відсутності заперечень з боку банку, договір вважається автоматично пролонгованим з цієї дати, з врахуванням пункту 4.5 договору (на пролонгований вклад встановлюється розмір процентної ставки, який діє у банку у день відповідної пролонгації за цим видом вкладу у відповідній валюті, за відповідним строком та відповідною сумою початкового вкладу), без підписання сторонами додаткових договорів до цього договору на кожний наступний такий же строк.

Згідно п. 4.2. договору проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу до банку, по день, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Для розрахунку кількості днів використовується фактична кількість днів у місяці та році.

Відповідно до п. 2.1. договору вкладник має право отримати вклад та суму нарахованих процентів згідно з умовами договору.

Враховуючи, що позивач звернувся до банку з заявою про повернення банківського вкладу, чим засвідчив свій намір припинити дію договору, банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами в строк закінчення дії договору - 9 вересня 2014 року, проте, банк кошти не повернув, чим порушив свої грошові зобов'язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з банку на користь позивача необхідно стягнути суму банківського вкладу та проценти по ньому за прострочений строк, тобто за період з 04.11.2014 року по 20.01.2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, а умови укладеного між сторонами договору банківського вкладу не передбачають стягнення пені у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду, оскільки відсутні підстави для стягнення суми пені у зв'язку з неналежним виконанням умов договору банківського вкладу, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання повністю регулюються умовами договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, та нормами ЦК України, які регулюють зобов'язальні правовідносини. Додатково ці правовідносини та відповідальність в даному випадку ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не регулюються.

Згідно п. 3.3.1. вкладник доручає, а банк бере на себе зобов'язання перерахувати на рахунок НОМЕР_2, відкритий у банку на ім'я вкладника, не витребувані вкладником грошові кошти за рахунком в строк у випадку направлення вкладнику банком відповідно до п.п. 3.2.4 договору повідомлення про відмову від автоматичної пролонгації договору.

Разом з тим, спірні кошти були витребувані позивачем, а тому у банку були відсутні підстави для їх перерахування на картковий рахунок.

Крім того, як пояснив в засіданні апеляційного суду позивач, на зазначеному банком картковому рахунку коштів немає, 20.04.2015 року він звертався в банк з заявою - проханням надати пояснення, яким чином чи способом, де та коли він може отримати кошти з цього рахунку, проте, відповіді не отримав.

А тому доводи представника банку про те, що кошти депозитного вкладу разом з процентами були в повному обсязі перераховані на картковий рахунок позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову, не заслуговують на увагу.

Не заслуговують на увагу і доводи уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіну М.А., а тому задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку не здійснюється, оскільки банк зобов'язаний був повернути вклад 9 вересня 2014 року, а тимчасова адміністрація у банку була запроваджена 21 листопада 2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Ураховуючи те, що виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а є платою за користування грошима.

А тому не заслуговують на увагу доводи про те, що у резолютивній частині рішення суд повинен був зазначити розмір суми, що підлягає стягненню у грошовій одиниці України- гривні.

Додаткове рішення суду від 03 березня 2015 року не оскаржується уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, а тому не є предметом перегляду в апеляційному порядку.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славкіної Марини Анатоліївни відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: В.М. Соколовський

О.В. Пнівчук