Рішення № 44052593, 29.04.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11122/14-ц

пр. № 2/759/296/15

29 квітня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Коваль О.А.

при секретарі Лазаренко Г.В., Ярмощук К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому, згідно уточнених позовних вимог (а.с. 49-51), просить розірвати договір довічного утримання укладений між ними 28.01.2009 року, за умовами якого він передав відповідачу у власність свою квартиру АДРЕСА_1, а відповідач зобов"язався утримувати його довічно, тоді як ОСОБА_2 належним чином його не виконує, тобто належним утриманям та доглядом його не забезпечує, зокрема матеріального утримання та допомоги на утримання квартири не надає, догляду за ним не здійснює, їжі не готує, одяг та білизну не пере, ліки, продукти харчування, одяг не купує, лікуванням в санаторії не забезпечує, квартиру не приберає та не ремонтує, до лікарні не супроводжує. Сам договір складено таким чином, що не можливо конкретно зрозуміти, яким саме чином відповідач має доглядати за ним, тобто відсутня деталізація прав та обовязків сторін договору.

ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Додатково суду пояснив, що якось, вже після укладення договору довічного утримання, відповідач відвіз його до себе на дачу, а сам в цей час вивіз із його квартири велику кількість йому необхідних речей таких як: багато радіодеталей з ящиками, двигунів, велосепед, антену, поломані холодильники, поломані дерев"яні столи, тощо, які він знаходив на вулиці та приносив додому, оскільки ті йому були потрібні, залишивши при цьому його велику кількість книг, одежу, меблі, тощо та зробив дизенфекцію його квартири, що йому і не сподобалося та після чого у нього зникло бажання з ним взагалі спілкуватися, отримувати від нього будь-що. Позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконує умови договору по його догляду, оскільки взагалі нічого не робить, а тому він хоче його з ним розірвати. На запитання учасників процесу та суду позивач також пояснив, що після зазначеного очищення його квартири, він не впускає ОСОБА_2 до неї, не відчиняє йому двері, не відповідає на його телефонні дзвінки, сам йому не телефонує, постіль направлену йому відповідачем повертає, як і посилки, які надходять від нього. Які ліки йому потрібні чи продукти харчування, одяг, яку газету він би хотів читати, тощо він йому не каже, оскільки не хоче з ним мати справи взагалі.

Представник позивача у судовому засідані позовні вимоги свого довірителя підтримала, просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, додавши, що позивач є особою похилого віку, а тому потребує сторонього догляду та матеріального забезпечення, розраховує на співчуття, турботу, хороше слово, які так і не отримав від відповідача. З 2009 року позивач не бажає спілкуватися із відповідачем, останній для позивача не придбавав, а ні ліків, а ні продуктів харчування, з огляду на що позивач не бажає мати з відповідачем взагалі ніяких відносин, а тому має право на розірвання укладеного між ними 28.01.2009 року договору довічного утримання.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити. Суду пояснив, що позивач часто скаржився на своє життя та те, що його сусіди завжди з ним свяряться, оскільки той зберігає в себе в квартирі багато речей з вулиці, які мають неприємний запах, після чого вони спільно вирішили укласти договір довічного утримання. На виконання такого договору та задля здійснення прибирання та приведення житлового приміщення в приданий для проживання стан, налагодження відносин із сусідами, він за погодженням із ОСОБА_1, вирішив прибрати непотрібні речі із його квартири та зробити дизенфекцію, оскільки його квартира була дуже в занедбаному стані, її двері майже не відкривалися, бо майже вся квартира була забита всілякими непотрібними, старими, поламаними з вулиці речами, таким як: близько дев"ятьма зламаними холодильниками, різного роду жилізяками, запчастинами, деталями, тощо. Саме після такого очищення, позивач і образився на нього, після чого перестав з ним спілкуватися, впускати до квартири та відмовився від отримання від нього будь-якого догляду. Проте, він продовжує виконувати умови укладеного договору довічного утримання в можливому для цього об"ємі, а саме: кожного місяця перераховує позивачу грошові кошти поштовим переказом на його забезпечення навіть в більшому розмірі, а ніж визначено вказаним договором, кожного місяця направляє позивачу комплект постільної білизни, завжди виписує для позивача пресу. Пояснив відповідач і те, що він постійно намагається знайти спільну мову із позивачем, з"ясувати, що саме йому потрібно, які речі, продукти, ліки, преса, тощо, проте той відмовляється від будь-якого контакту з ним. Зазначив і те, що він самостійно не може визначити, які ліки потрібні позивачу, оскільки для цього не має відповідного фаху, а позивач йому їх не вказує, йти до лікарів в його супроводі відмовляється. Зазначив і те, що він хотів зробити ремонт в квартирі позивача, для чого найняв відповідну бригато, проте і їх позивач до квартири не впустив. Його дружина готувала їжу, він купував окремо ще певні продукти харчування, але позивач двері йому не відчиняв, їх не приймав. Його неодноразово направлені відповідачу листи та телеграми із різними пропозиціями щодо залагодження конфлікту та уточнення умов його забезпечення залишилися без відповіді.

Представник відповідача підтримала позицію свого довірителя, проти позову заперечила, зазначивши, що відповідач надає допомогу позивачу в можливому об"ємі з урахуванням того, що сам позивач постійно відмовляється від отримання таких послуг і створює всі умови для того, щоб даний договір не виконувався. Не зважаючи на всі перешкоджання ОСОБА_1, відповідач все ж такми всіма силами намагається виконувавти умови цього договору, постійно телефонує позивачу, направляє листи, телеграми, гроші, постільну білизну, але про його певні побажання дізнався тільки з позовної заяви, оскільки позивач нічого йому не повідомляв з цього приводу, просто відмовляється спілкуватись з відповідачем. Таким чином на думку представника відповідача, позивач прагне лише використати відповідача і відмовитись від подальшого договору, що в свою чергу є несправедливим і незаконним. Зазначила і те, що примусово ж надавати ліки, їжу, проводити ремонт у квартирі відповідач не може, оскільки саме це було б порушенням його конституційних прав. Пояснила і те, що конкретизувати умови договору довічного утримання позивач не хоче, а лише їх постійно вигадує і уточнює в позовах з якими звертається до суду, що вказує на намагання позивача в односторонньому порядку відмовитися від нього.

Представник третьої особи Головного управління юстиції в м. Києві до суду не з?явився, через канцелярію суду направив письмові пояснення, в яких під час вирішення вказаного спору покладається на розсуд суду та просить проводити розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1, що вбачається із копії довідки № 238 від 01.10.2014 року, виданої КП «ДУОЖФ Святошинського району м. Києва» Філія -812 ЄРРЦ та не заперечується жодною стороною в судовому засіданні.

Також встановлено, що дійсно між ОСОБА_1 («Відчужувач») та ОСОБА_2 («Набувач») 28.01.2009 року було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_3 та відомості про який внесено до Державного реєстру правочинів (а.с. 6-7;8).

Згідно умов вказаного договору, «Набувач» зобов'язується довічно утримувати «Відчужувача», надаючи йому матеріальне забезпечення щомісяця, сума якого визначена сторонами в розмірі 200,00 грн., у випадку інфляції ця сума збільшується згідно встановленого державою коефіцієнту індексації доходів населення. Крім того забезпечувати комплексом послуг по догляду, необхідній допомозі, пресою, постільною білизною, медикаментами, провести косметичний ремонт в квартирі, проводити постійне прибирання квартири та надаючи йому право довічного безкоштовного проживання у вищевказаній квартирі.

За що, ОСОБА_1 в свою чергу передає ОСОБА_2, а останній приймає у власність квартиру АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат загальною площею 55,10 кв.м., в тому числі житловою площею - 19,60 кв.м., яка належить йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.01.2000 року.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України визначено, що сторони зобов'язані повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.

Таким чином сторони надали низку раніше постановлених судових рішень по зверненню позивача до відповідача стосовно вказаного договору довічного утримання, матеріали цивільних справ по яких були витребувані судом та досліджені в судовому засіданні при вирішенні вказаного спору.

Так, рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 30.01.2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання був задоволений, проте рішенням Апеляційного суду м.Києва від 30.05.2012 року скасовано та постановлено нове про відмову в його задоволенні.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12.03.2013 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного у зв»язку з його невиконанням відповідачем в період з 30.05.2012 року по 16.07.2012 року відмовлено, яке набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного суду м.Києва від 09.07.2013 року.

Дослідивши зміст вказаних рішень Святошинського районного суду м. Києва та Апеляційного суду м.Києва, вбачається, що даний позов стосується тих само сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і спір вирішений в частині періоду з вересня 28.01.2009 року по 16.07.2012 року.

Таким чином, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.01.2015 року провадження по даній справі в частині позовних вимог за період з 28.01.2009 року по 16.07.2012 року включно було закрито, тобто спірний період при вирішенні вказаного спору починається з 17.07.2012 року.

Встанвлено і те, що 03.10.2012 року Святошинським районним судом м. Києва приймалося рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання вказаного договору довічного утримання недійсним, а 16.09.2013 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов"язання надати доступ до квартири.

Згідно ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин позивач повинен був довести, що мало місце невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків з боку відповідача, тоді як таких доказів суду надано не було, коли відповідач в підтвердження своїх заперечень проти позову надав суду переконливі докази зворотньому.

Так, із наданих суду доказів, зокрема чеків, опису до поштових переказів, вбачається, що в спірний період з 17.07.2012 року по 26.06.2014 року і далі, відповідачем регулярно, щомісяця перераховувалися позивачу грошові кошти на його утримання в розмірі більшому, а ніж 200 грн., щомісяця направлялась послільна білизна, постійно виписувалась преса, а саме: 2012 року "Пенсійна газета" та "Вечірній Київ", 2013 року "Пенсійний кур"єр" та "Вечірній Київ", "Сегодня", Пенсионеру в помощь", 2014 року "Пантелеймон Целитель" та "Вечірні Вісті"(а.с. 96-105, 107 зворот-112).

Вбачається також, що відповідач неоноразово звертався до позивача із телеграмами, зокрема 20.12.2013 року з проханням надати доступ ОСОБА_2 до квартири ОСОБА_1 для виконання його прямих обов"язків по договору довічного утримання, прибирання квартири, огляду його здоров"я та надання ліків (а.с. 106), із телеграмою від 04.07.2013 року з проханням ОСОБА_1 зателефонувати за вказаним у телеграмі номером телефону ОСОБА_2 задля узгодження питань щодо виконання умов договору довічного утримання (а.с. 106 зворот), із телеграмою від 21.02.2013 року із проханням надати ОСОБА_2 доступ до квартири АДРЕСА_1 для здійснення його обов"язків по вказаному договору, прибирання квартири(а.с. 106 зворот).

Тоді як, ОСОБА_1 від прийняття дій ОСОБА_2 по виконанню умов договору довічного утримання ухиляється, про що сам у судовому засіданні пояснював, мотивуючи свою відмову тим, що більше не має бажання спілкуватися із ОСОБА_2 взагалі, як і отримувати від нього будь-що.

Про таке ухилення ОСОБА_1 від прийняття виконання умов згадуваного договору довічного утримання свідчить і позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов"язання надати доступ до квартири АДРЕСА_1 задля здійснення в ній ремонту та відповідного догляду за ОСОБА_1 в рахунок виконання умов договору по догляду, по вирішенню якого 16.09.2013 року Святошинським районним судом м.Києва було постановлено рішення про надання такого доступу ОСОБА_2.(а.с. 75, 95, 182).

Допитані в судовому засіданні свідки також вказували на відмову ОСОБА_1 від спілкування та допомоги, догляду ОСОБА_2, яку той надавав йому.

Так, свідок ОСОБА_4.у судовому засіданні під присягою повідомив, що відповідача знає з 2004 року, а позивача з 2009 року, коли той часто скаржився на сусідів, які його сварять та погрожують відправити до психіатричного закладу, позбавити квартири в якій той живе, через мотлох, який позивач збирає на вулиці та тягне додому та сморід по всьому будинку. Повідомив, що позивач з 2008-2011 рік мав ключі від будинку ОСОБА_2, часто до нього приходив, пригощався всим, що в нього було, а потім посварилися між собою з невідомих йому причин. Як очевидець, ОСОБА_4 зазначає, що відповідач умови договру виконує, тобто усіляко турбується та доглядає за позивачем, зокрема надає грошові кошти, про що розповідав йому навіть сам позивач, годував, возив його куди потрібно, проводив з ним час і позивач цим був задоволений певний час, що сталося після він не знає. Свідку також відомо і те, що пізніше ОСОБА_1 перестав впускати до своєї квартири відповідача. Зазначив, що при спілкуванні із ОСОБА_1, той йому повідомив, що у нього є більш вигідний клієн на його квартиру та утримання, а ніж ОСОБА_2, тоді як прохання відповідача повернути йому всі перераховані та надані йому кошти залишив поза увагою. Знає, що у ОСОБА_1 є син та невістка, які ним взагалі не цікавляться, а він в свою чергу не спілкується з ними.

Громадянин ОСОБА_5 також був допитаний у якості свідка, та пояснив суду, що у 2013-2014 роках, рази 4, у 2013 року влітку, а 2014 року - наприкінці весни-напочатку літа, разом з відповідачем він приходив до квартири позивача, яка знаходиться в АДРЕСА_1 з передачками, продуктами, побутовою хімією щоб віддати їх позивачу в рахунок виконання договору довічного утримання, але їм жодного разу дверей так і не відчинили.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснив, що на прохання його знайомої, яка доводеться позивачу невісткою, він привозив для позивача приблизно 5-8 разів на рік у 2012-2013 роках продукти харчування, оскільки зі слів самого ОСОБА_1 йому більше ніхто не допомагає. Повідомив і те, що інколи бував в квартирі позивача, за попереднім дзвінком про це, вона завалена мотлохом, всі кімнати забиті старими, поламаними речами, а сам стан адекватності ОСОБА_1 в нього викликає сумнів, оскільки той плутається в датах та подіях. Зі слів позивача знає, що останній не бажає отримувати допомогу від відповідача, проте йому не відомо, що той отримує від відповідача грошові перекази, як і про очищення його квартири від мотлоху, котре зробив ОСОБА_2 Які відносини між ОСОБА_1 та його невісткою йому достеменно не відомо.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_7, суду пояснив, що на пропозицію позивача, він став проживати разом із ним в його квартирі в АДРЕСА_1 з вересня 2014 року задля здійснення за ним догляду, оскільки той себе погано почуває. Свідок також вказав на захаращеність квартири позивача усіляким непотребом: невідомих паперів, газет, пляшок, старого одягу, тощо, які той прибрав за його проханням. Свідок повідомив, що відповідача особисто він не знає, тільки зі слів позивача йому відомо що ОСОБА_2 має доглядати позивача, але ОСОБА_1 цього не хоче. З його слів знає, що в нього є син з невісткою, двоє онуків, але син наразі перебуває на заробітках у Росії, а невістка його не відвідує у зв?язку із зайнятістю, і нікого не присилає для надання допомоги ОСОБА_1 Підтвердив свідок надходження позивачу газет, а чи отримує позивач грошові перекази, йому невідомо, знає, що надходять з пошти повідомлення про бандеролі, але позивач їх не забирає.

Отже, спільним в зазначених показах свідків, які заявлялися, як з боку позивача так і з боку відповідача є те, що ОСОБА_1 відмовляється від спілкування та догляду ОСОБА_2 згідно умов договору довічного утримання, які той намагається всіляко надати в можливому їх обсязі та об"ємі.

Як було озвучено сторонами та свідками в судовому засіданні та ніким не заперечувалось, ОСОБА_1 було достеменно відомо про те, що відповідачем направлялись грошові перекази поштою, які позивач інколи отримував, а інколи просто ігнорував поштові повідомлення про їх надходження, від отримання постільної білизни відмовлявся.

ОСОБА_2 неодноразово з?являвся до помешкання позивача, але останній просто не відчиняв йому дверей квартири, про що сам же позивача у судовому засіданні і зазначав з посиланням на не бажання спілкуватися з відповідачем та отримувати від нього будь-якої допомоги та підтримувати будь-які стосунки.

Таким чином, суд приймає посилання сторони відповідача на те, що в такому випадку надання утримання чи догляду ОСОБА_1 в іншому прояві, а ніж виписувати газети та направляти листи, телеграми, грошові перекази, постільну білизну поштою, у нього не було.

Зважує суд також і на те, що за відсутності згоди позивача відповідач не міг здійснити догляд в частині його медичного обслуговування, придбавання ліків, виклику лікарів, госпіталізації.

Суд кретично оцінює посилання сторони позивача на невиконання чи неналежне виконання відповідачем свої обов"язків по договору довічного утримання з огляду на поведінку самого позивача, який відмовляється взагалі від спілкування з відповідачем, від можливості такого виконувати умови договору належним чином.

З огляду на встановлену протидію ОСОБА_1 до виконання ОСОБА_8 умов договору довічного утримання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання такого, оскільки, ОСОБА_2 вчиняються всі можливі дії з належного виконання його умов, тоді як такі не приймаються ОСОБА_1, що в свою чергу не може бути підставою для розірвання вказаного виду договору.

Посилання сторін на інші обставини, із яких вбачаються складні та спірні відносини між ними не впливають на встановлення істини у справі, а тому оцінюються судом відповідним чином.

Так, сторона позивача акцентувала увагу на поганих відносинах між сторонами та відсутності деталізації у договорі, проте в даному випадку суд виходить із дійсності такого правочину та відповідно тих умов, які визначалися обома сторонами при його укладанні, правових понять оспорення правочину, які в даному процесі не заявлялися, а тому і не підлягали окремому дослідженню та того, що погані відносини між сторонами договору не підставою для його розірвання.

Посилання сторона позивача на придбавання самим позивачем певних дорогоцінних препаратів чи продуктів харчування, також не є підставою для розірвання договору, оскільки права на придбання будь-чого на власний розсуд та для своїх потреб позивач не позбавляється, навіть при укладанні такого виду правочину, як права на допомогу, спілкування інших людей, зокрема родичів, про турботу яких, а саме невістки позивача, повідомляв лише один свідок, коли всі інші вказували протилежне.

Щодо посилань позивача на неповідомлення відповідача про свої потреби, як такі що є очевидними, також не свідчить про невиконання відповідачем умов чинного договору, а тому також не можуть бути підставою для його розірвання.

У зв'язку з вищенаведеним у задоволенні позовних вимог про розірвання договору довічного утримання суд відмовляє.

Керуючисьст.ст.525,526,744,755ЦКУкраїни,ст.ст.3,4,8,10,11,15,56,57,58,59,60,61,88,131,169,209,212-215,224,225,228,233 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції в м. Києві про розірвання договору довічного утримання залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районий суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення.

Судя: