Ухвала суду № 44052261, 05.05.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 6/754/149/15

Справа № 2603/9804/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2015 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Макас Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві заяву відповідача про відстрочку виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22.08.2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, третя особа: Деснянське РУ ГУ МВС України у м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання кредитного договору та договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення по вищевказаній цивільній справі на період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", мотивуючи це тим, що на виконання судового рішення про виселення ОСОБА_1 з квартири 30.01.2015 року було відкрито виконавче провадження. Враховуючи вимоги вказаного Закону, відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення, оскільки квартира, з якої його виселяють, є його єдиним житлом.

В судовому засіданні представник заявника повністю підтримав подану заяву, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, зважаючи на її безпідставність.

Представник ДВС - державний виконавець Логвінська К.Л. - у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви, зважаючи на те, що судове рішення у частині виселення вже виконано.

Вислухавши думку сторін, зваживши доводи заяви, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22.08.2013 року позовні вимоги Банку задоволено, а саме: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором № К3R0GK15005523 від 07.03.2007 року в розмірі 144184, 26 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31.05.2012 року становить 1152032, 24 грн., звернуто стягнення на трикімнатну квартиру, загальною площею 68, 56 кв.м., житловою площею 41, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 662 від 07.03.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р.; надано Публічному акціонерному товариству Комерційний банк "ПриватБанк" право продажу предмету іпотеки будь-якій особі (покупцеві) у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу, встановивши початкову ціну для подальшої реалізації у сумі 878821, 00 грн., з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки, а також виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку, без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21.10.2014 року рішення суду залишено без змін, виключено з абзацу 5 резолютивної частини рішення слова "зі зняттям ОСОБА_1 з реєстраційного обліку без надання іншого жилого приміщення".

На виконання судового рішення представнику позивача були видані виконавчі листи.

30.01.2015 року державним виконавцем Відділу ДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження щодо виконання судового рішення про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім"ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

В своїй заяві відповідач, як на підставу для задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення, посилається на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", що набрав чинності з 07.06.2014 року.

Відповідно до умов даного Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме майно, яке вважається предметом застави або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов"язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно і загальна площа такого нерухомого майна не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для жилого будинку.

Але при цьому слід зазначити, що відповідач просить відстрочити виконання судового рішення не в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, а в частині виселення з квартири. А тому суд вважає, що дія вказаного вище Закону на виконання судового рішення про виселення з квартири не розповсюджується.

Крім того, відповідно до Акту державного виконавця від 17.03.2015 року відбулося виселення ОСОБА_1 в примусовому порядку з квартири АДРЕСА_1, замки змінено, боржник на час проведення виконавчих дій був відсутній, майно описано та передано на відповідальне зберігання представнику Банку.

З наведеного можна зробити переконливий висновок про те, що судове рішення в частині виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 виконано у повному обсязі, а тому підстав для відстрочки виконання судового рішення у цій частині немає.

Враховуючи вищевикладене та вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що підстав для відстрочки виконання судового рішення у частині виселення немає, а тому у задоволенні заяви відповідачу ОСОБА_1 повинно бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення відповідачу ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом п"яти днів з дня проголошення.

Головуючий: