Рішення № 44049426, 06.05.2015, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа №274/5958/13-ц

Провадження № 2/0274/50/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И .

06.05.2015року.Бердичівський міськрайонний суд в складі: головуючого -судді Хавронюк О.Л., з участю секретаря - Лободи В.Л.,представника позивача- Українця М.Ю., відповідача -ОСОБА_1, представника відповідача -ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бердичеві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1,ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, виселення ,

В С Т А Н О В И В :

Позивачем заявлено вказані вимоги з тих підстав, що 14.02.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 16800 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 13.02.2017 року. В забезпечення виконання зобов'язань, Банк та відповідачі ОСОБА_1,ОСОБА_3 14.02. 2007 року уклали договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 В порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 6.08.2013 року заборгованість за кредитним договором становить 35129,69 доларів США . Позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для предмету іпотеки. Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у будинку зі зняттям з реєстраційного обліку.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позові. Вказав, що вимоги до відповідачів грунтуються на укладених договорах

Відповідачі щодо задоволення позову при розгляді справи заперечували. Представник відповідачів зазначив, що на момент укладення договору іпотеки в квартирі проживали і були зареєстровані неповнолітні діти відповідачів .Орган опіки і піклування дозвіл на укладення договору іпотеки не надавав, а тому в силу ст. 224 ЦК України укладений правочин є нікчемним.Житлові права неповнолітніх дітей відповідачів були порушені. Згідно з вироком суду відповідач ОСОБА_1 є потерпілим , він жодних довідок з місця проживання, про склад сім"ї, установі банку не надавав, про що прямо вказано у вироку суду.Крім того, вимоги позивача не містять початкової вартості майна ,а щодо вислення, то суд повинен керуватись правовою позицією, вказаною в Постанові Верховного суду України від 18.03.2015 року , щодо обов"язковості надання іншого житла.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору від 14.02.2007 року відповідач ОСОБА_1 отримав на споживчі потреби кредит в ПАТ КБ "Приватбанк" у розмірі 16800 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 13.02.2017 року(а.с.13-15).

Укладений між кредитодавцем та позичальником договір не суперечить вимогам ст.ст.1054, 1048, 1049,1056-1 ,509,11 ЦК України, та свідчить про те, що відповідач прийняв на себе зобов"язання повернути позичальнику у строк, на умовах та порядку, передбаченому договором , отримані в якості кредиту грошові кошти .Доводи представника відповідача про те,що ОСОБА_1 є потерпілим в кримінальній справі і сам особисто документів,необхідних для укладення кредитного договору не надавав,судом до уваги не приймаються. Кредитний договір між сторонами ,що його уклали, в установленому законом порядку недійсним не був визнаний , є чинним, отже обов"язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно зі ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором 14.02.2007 року ПАТ КБ "Приватбанк" , відповідач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_3, ОСОБА_4,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 року(а.с.39-42), уклали договір іпотеки.

За умовами договору (а.с.16-18) в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 . Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки - 136350 грн.

Відповідно до Закону України „Про іпотеку",ст.575 ЦК України , іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, згідно із чинним законодавством іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання або вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Питання про визначення дійсності правочину пов'язується з моментом його вчинення відповідно до статей 205 - 210 ЦК. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК).

Безпосередньо Законом України „Про іпотеку „ визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору, а, отже, іпотека не може існувати самостійно без зобов'язання. Недійсність договору, забезпеченого іпотекою, тягне й недійсність іпотеки.

Доводи представника відповідача щодо нікчемності договору іпотеки з підстав, передбачених ст.224 ЦК України, через відсутність дозволу органу опіки і піклування на вчинення правочину , до спірних правовідносин застосуванню не підлягають,оскільки стосуються випадків, передбачених ст.71 ЦК України . Дійсно, згідно з довідками про склад сім"ї (а.с. 48,55)відповідачі мають синів ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1,ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3,які на момент укладення договору іпотеки були зареєстровані АДРЕСА_1 ,( за довідкою від 13.12.2013 року(а.с.84) -в квартирі АДРЕСА_2 ) в м.Бердичеві разом з батьками. В той же час суд враховує, що відповідачами договір іпотеки не оспорювався та недійсним не визнавався , в тому числі і з підстав, що їх неповнолітні діти мали право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Так, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року роз'яснено,що судам відповідно до ст. 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до п. 44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» згідно зі статтею 32 ЦК, статтею 177 СК та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку з наведеним суди повинні виходити із того, чи мали діти право власності на предмет іпотеки або право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки та чи був дозвіл органу опіки та піклування на укладення спірного договору щодо указаного майна.

Договір іпотеки був нотаріально посвідчений(а.с.114-131), і згідно свідоцтва про право власності на предмет іпотеки (а.с.166),довідки житлово-експлуатаційного підприємства (а.с.123 зворот) неповнолітні, малолітні діти прав власності, користування предметом іпотеки на момент укладення договору не мали.

Позивач на підтвердження доводів позову про те , що в порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов'язання належним чином не виконує,надав розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.6-8).Згідно з розрахунком станом на 6.08.2013 року заборгованість за кредитним договором становить 35129,69 доларів США, і складається із: 14622,68 доларів США - заборгованість за кредитом; 9128,09 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом;11378,92 долари США - заборгованість по пені.

Згідно з розрахунком відповідач не виконує зобов"язань за кредитним договором з листопада 2009 року, на підставі ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у позивача виникло право на захист свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, в тй же час предметом іпотеки за договором є квартира АДРЕСА_1,саме на таку квартиру внесені відомості в реєстр прав власності на нерухоме майно (а.с.120,121).Позивачем вимогу про звернення стягнення саме на квартиру АДРЕСА_1 не заявлено, позовні вимоги не змінювались, хоча суд роз"яснював та надавав позивачу можливість вчинити таку процесуальну дію. Вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, вказані в позові, є відмінним від предмету іпотеки, зазначеного в договорі, отже задоволенню не підлягають.

Суд також враховує,що 7 червня 2014 року набув чинності Закон України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 статті 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Суд враховує,що предметом позову є майно, яке підпадає під дію мораторію, доказів того, що спірна квартира не є єдиним житлом відповідачів позивачем не надано, а позовних вимог про стягнення боргу за кредитним договором позивачем не заявлялося. Вимоги про виселення є похідними від вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки , а тому задоволенню не підлягають.

При відмові в позові ,згідно з ст.88 ЦПК України,судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 88,212-215,209,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1,ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно, виселення відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя :